Маленький, доброзичливий і допитливий ослик Хвостик жив на околиці карпатського села в духовному центрі. Влітку він грався з дітьми в дитячому таборі, надавав їм прогулянки та розважав їх. Восени він спостерігав за зміною кольорів у природі, а взимку готувався до участі у різдвяному вертепі. Одного разу Хвостик уже брав участь у вертепі й з нетерпінням чекав Різдва, щоб знову вийти на сцену.
Але цього року все пішло не так. Напередодні свят Хвостика викрали двоє грабіжників. Однак, налякані місцевими мешканцями, вони втекли, і Хвостик залишився сам у лісі. Протягом тижня він блукав лісом, дачним селищем і навіть циганським табором, змінивши кілька господарів. Але кожного разу Хвостик залишав затишне місце й продовжував свій шлях, оскільки його рухала любов до овечки Берти і бажання знову взяти участь у різдвяному вертепі.
Шлях до щастя не був простим. Багато разів ослик мав бажання зупинитися, оглянутися назад і повернутися, але його рухала любов і надія, які не дозволяли здаватися, “бо мрії підкоряються тільки надзвичайно сильним і упертим натурам”. Різдво - особливий час, коли дивовижним чином переплітаються долі різних людей, щоб допомогти комусь здійснити мрію, зробити світ кращим і людей щасливішими. Це час очищення, самопізнання і зміни самого себе. І саме завдяки Різдвяним дивам змінилася доля багатьох героїв повісті.
Також варто відзначити колоритність персонажів. Кожен з них - надзвичайно яскрава особистість зі своїми власними особливостями: неспритні й боязкі злодії, терплячий і збалансований отець Феодор, хоробрий і “освітлений” коханням поліцейський, зарозумілий сільський голова, запальний і швидкий циганський барон, втомлений від життя дачник. Вони (кожен по-своєму) активно шукали Хвостика і тим самим наближалися до своєї мрії. Але у кожного з них було своє розуміння щастя і свій шлях до нього.