Рік: 1909
Рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш-медитація.
Вид лірики: патріотична (громадянська).
Напрям: символізм.
Мотив: любов до рідної мови, заклик берегти її.
Художні засоби:
Риторичний оклик і звертання:
- “О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх!”;
- “О слово рідне! Шум дерев!”;
- “О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань!”
Епітети: слово рідне, орле скутий, співочий грім, зір блакитнооких, шовковий спів, степи широкі, левій рев, дощами судними.
Метафори: слово чужинцям кинуте на сміх; осяй мій край і розлетися дощами судними над ним.
Порівняння: слово - орел, грім, шум дерев, музика, спів, левій рев, меч, сонце.
Символи:
- Орел — поневолений народ або заборонена українська мова.
- Меч — боротьба; слово як зброя поета.
- Сонце — краса, що надихає й дарує надію.
- Судні дощі — покарання ворогів.
Про твір
Олександр Олесь у своєму вірші майстерно розкриває красу, мелодійність і багатство української мови. Він використовує яскраві пейзажні порівняння та епітети, такі як “співочий грім”, “шовковий спів”, “левій рев Дніпра”, що додають тексту емоційної глибини і чарівності.
Ідею вірша висловлено в міфологічно-біблійних символах меча, сонця, судних дощів. Меч символізує войовничу грань українського слова, а отже, і національної душі народу; сонце — миролюбну, окрилену, творчу властивість мови. Ліричний герой переконаний: національне відродження мови України обов’язково стане судними дощами для її ворогів.