Перший драматичний твір нової української літератури, “Наталка Полтавка” (1819) Івана Котляревського. Ця соціально-побутова драма стала віхою в історії українського театру, де прості селяни вперше постали як ідеалізовані герої.
Рід: драма.
Жанр: соціально-побутова драма (авторське визначення — “малоросійська опера”).
Літературний напрям, стиль, течія: класицизм, просвітительський реалізм, сентименталізм.
Тема: Життя українських селян на початку XIX ст., їхні стосунки та вірність у коханні.
Ідея: Прославляє духовну красу простого люду і водночас критикує застарілі звичаї.
Новаторство: Вперше головними героями стали прості селяни, а ідеалом — звичайна українська дівчина. Це був сміливий крок для того часу.
Місце подій: Село біля Полтави, неподалік від річки Ворскли.
Дійові особи: Горпина Терпилиха, її дочка Наталка; далекий родич Терпили-хи Микола, коханий Наталки Петро; возний Тетерваковський, виборний Макогоненко.
Важливі деталі:
✨ Події вкладаються в один день.
✨ 22 пісні у тексті, включаючи “Віють вітри…” Марусі Чурай та “Всякому місту…” Г. Сковороди.
✨ У творі Петро розповідає про театр.
Будова: драма розгортається у двох діях.
Цитати про твір:
праматір українського народного театру
з цієї української першоп’єси кожне нове покоління черпає науку почуттів, моральні взірці кохання”.
🎭 Характеристика героїв
Наталка Полтавка — ідеал української дівчини. З цитати: “Золото – не дівка! Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе, й матір на світі держить”.
Горпина Терпелиха — мати Наталки. Доволі складний образ. Виховала Наталку доброю та працьовитою, але щастя для неї — це гроші, їй краще вмерти, ніж жити в бідності, тому й тисне на доньку, аби вийшла за багатого підстаркуватого нелюба. Коли Петро повертається, вона відверто зневажає його, але вмить міняє ставлення, коли возний відступає.
Петро — коханий Наталки. “Більше всього на світі” любить дівчину, але через бідність і статус сироти не міг одружитися (батько дівчини був проти). Його історія — гіркий приклад, як соціальні умови руйнують долі.
Возний Тетерваковський — смішний і огидний одночасно. Судовий чиновник, який “з рідного батька злупить”. Говорить на суржику, постійно вживає “теє-то як його”.
Виборний Макогоненко — хитрий пристосуванець. “Хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій, там і вродиться”, як вітряк.
Микола — далекий родич Терпелихи. “Без роду, без племені, без таланту і без приюту”.
👉 Разом вони — яскравий зріз суспільства, де кохання, хитрість і боротьба за виживання переплітаються в одній драмі.
Сюжетні елементи:
За основу сюжету взято типовий для європейського сентименталізму конфлікт: нерівне кохання й намір нелюба одружитися з дівчиною.
Експозиція: перші сцени знайомлять нас із героями. Наталка вірно чекає свого Петра — її серце не зрадило коханого попри роки розлуки.
Зав’язка: возний планує одружитися з Наталкою — конфлікт розпочинається! Тут зіштовхуються почуття й розрахунок.
Розвиток дії: напруження зростає! Возний сватається, повертається Петро, і його розповідь про театр.
Кульмінація: найсильніший момент! Возний відступає — він готовий поступитися своїм бажанням заради щастя Наталки й Петра. Несподіваний моральний вибір від персонажа, від якого цього не чекаєш.
Розв’язка: мати благословляє закоханих. Справедливість торжествує, вірність винагороджена!
Зміст твору “Наталка Полтавка”
Дія I
Наталка сумуює за своїм коханим Петром. Він залишив село, щоб заробити гроші та стати гідним нареченим, адже батько Наталки був проти їхнього шлюбу через бідність хлопця. За час його відсутності родина дівчини збідніла ще більше: батько помер, пропивши все майно, а Терпелиха з донькою переїхали до села неподалік Полтави. Про Петра вже три роки немає жодної звістки.
До Наталки підходить возний Тетерваковський, судовий чиновник, який палко закоханий у дівчину і хоче взяти її за дружину. Але Наталка рішуче відмовляє йому, пояснюючи: “Ви пан, а я проста селянка; ви багатий, а я бідна; ми нерівня”. Попри її слова, возний не здається — його почуття сильніші за будь-які перепони.
Виборний Макогоненко зустрічається з возним і починає хвалити Наталку: “Золото — не дівка! Гарна, добра, працьовита!” Але додає, що через бідність її ніхто не бере заміж. Виборний розповідає історію про Петра, якого Наталка кохає. Петро — сирота, старший за Наталку на 3-4 роки. Батьки дівчини колись прихистили його і виховали як рідного сина. Але коли дізналися про стосунки між молодими, вигнали хлопця з дому.
Возний зізнається виборному у своїх почуттях до Наталки й просить допомогти умовити дівчину вийти за нього заміж. Виборний погоджується допомогти в обмін на обіцянку виконати будь-яке прохання.
Тим часом Терпелиха дорікає доньці за їхню бідність: “Кого ти ждеш? Чи не Петра? Де ти береш такий розум?” Наталка вирішує пожаліти матір і обіцяє забути Петра та вийти заміж за першого, хто посватається до неї. Виборний дізнається про це і швидко повідомляє Терпелисі про наміри возного. Мати радіє — для неї це шанс поліпшити життя родини.
Наталка не може піти проти волі матері, хоч серце її належить Петрові. Вона погоджується на сватання з возним — сцена сповнена драматизму, адже дівчина жертвує своїм щастям заради спокою матері та родини.
Дія II
На початку дії з’являється Микола, бурлака, який розмірковує, куди йому податися далі. Він зустрічає Петра, який повертається в Полтаву до своєї коханої Наталки. Петро сповнений надії та щастя, адже нарешті може побачити дівчину, яку кохає понад усе.
Раптом вони бачать, як виборний і возний повертаються зі сватання. Микола дізнається, що мова йде про Наталку. Петро шокований і глибоко засмучений, коли чує, що її посватав возний. Він не може повірити, що це правда, і просить Миколу перевірити.
Микола вирушає дізнатися правду. Тим часом виборний розмовляє з Петром, і той розповідає про свої поневіряння та заробітки. Хлопець згадує театр, який бачив у мандрах, і описує виставу, де герої боролися за своє кохання — це ніби натяк на його власну історію.
З’являється Наталка. Микола питає її про сватання. Дівчина підтверджує, що погодилася вийти за возного, але зізнається: “Кохаю Петра й ніколи не забуду його”. Її слова наповнені болем і тугою за справжнім почуттям.
Петро виходить. Наталка, побачивши його, кидається до хлопця. Наталка відмовляється одружуватися із возним. Терпелиха лякається появи Петра й намагається прогнати його. Виборний починає погрожувати покаранням за непокору.
Петро у відчаї віддає Наталці всі зароблені гроші. Він готовий піти назавжди, аби не ускладнювати її життя.
Але в цей момент стається несподіване: возний Тетерваковський робить благородний вчинок - вирішує не ставати між закоханими. Терпелиха благословляє дітей.