Літературні напрями, стилі та течії є відображенням історичних, соціальних і культурних змін. Вони формують художню естетику, тематику та методи вираження у творах.
🏰 Монументалізм (11 ст.)
Проста композиція й мінімум художніх прикрас. Ідеологія «великодержавництва», уявлення про династичну та державну єдність Русі.
Приклад: «Повість минулих літ».
🧩 Орнаменталізм (12–13 ст.)
Мозаїчність композиції та багатотематичність, екскурси в минуле, ліричні відступи. Складна, заплутана синтаксична побудова тексту.
Приклад: «Слово про похід Ігорів».
📜 Бароко (16–17 ст.)
Напрям у мистецтві та літературі, який прийшов на зміну Відродженню, але не був його запереченням.
Цей напрям характеризується:
- Контрастністю, метафоричністю, алегоричністю
- Пишністю, урочистістю, складністю композиції
- Поєднанням релігійних та світських мотивів
Приклад: Григорій Сковорода «Всякому місту…», «Бджола та Шершень».
🏛️ Класицизм (17 ст., в Україні — 18–19 ст.)
Орієнтація на античну літературу. Будова твору проста, зміст зрозумілий. Твори мають чітку структуру з розмежуванням позитивних і негативних персонажів.
Визначальні риси класицизму:
- Раціоналізм. У класицизмі художні твори будувалися на основі розуму, ігноруючи емоції та особисті почуття.
- Наслідування античного мистецтва. Антична література слугувала взірцем для створення нових творів. Наприклад, Іван Котляревський у “Енеїді” адаптував сюжет Вергілія.
- Аристократизм. Стиль орієнтувався на смаки та вимоги вищих суспільних верств.
- Ієрархія жанрів. Жанри поділялися на “серйозні”, “високі” (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та “низькі”, “розважальні” (комедія, байка). Античні жанри вважалися найважливішими.
- Сувора єдність стилю. Твори дотримувалися чітких правил жанру та художньої виразності.
Приклад: Іван Котляревський («Енеїда»).
🌹Романтизм (19 ст.)
Зображення виняткових героїв у незвичайних обставинах. Увага до історії та фольклору. У творах цього періоду буденність відкидається, натомість акцент робиться на фантастичності та орієнтації на минуле.
Визначальні риси романтизму:
- Возвеличення особистості. У центрі уваги — сильний, яскравий герой, який протистоїть долі або суспільству.
- Культ почуттів. Почуття займають центральне місце в романтичних творах. Любов, страждання, туга чи натхнення зображуються як рушійні сили людського життя.
- Фантастичність і незвичайні обставини. Романтики часто зверталися до фантастичних елементів і створювали ситуації.
- Звернення до історії та фольклору. Теми минулого, народних легенд і пісень стали джерелом натхнення для письменників цього періоду. Вони прагнули відродити національну свідомість через зображення історичних подій і героїв.
- Негативне ставлення до буденності. Романтики уникали зображення повсякденного життя, вважаючи його нудним і обмеженим, натомість шукали піднесених тем і сюжетів.
Приклад: Тарас Шевченко («Катерина»), Пантелеймон Куліш («Чорна рада»).
🔍 Реалізм (II половина 19 ст.)
Реалізм зображує життя таким, яким воно є, акцентуючи на впливі суспільства на людину. Герої — типові особистості в буденних обставинах. Цей стиль орієнтований на сучасність.
Визначальні риси реалізму:
- Правдиве й усебічне зображення дійсності. *Реалісти прагнуть точно відтворити реальність, звертаючи увагу на деталі повсякденного життя. Герої реалістичних творів — це звичайні люди, які діють у звичних для свого часу умовах.
- Раціоналізація, соціальна зумовленість життя людини, змалювання згубного впливу антигуманного світу на вчинки й долю людини.
- Вплив соціально-історичних умов на людей, гуманізм, співчуття, протест проти всіх форм соціального й духовного поневолення
Приклад: Панас Мирний («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), Іван Нечуй-Левицький («Кайдашева сім’я»), Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля», Шевченко «Кавказ», «Сон», «І мертвим, і живим…», «Заповіт»,
📖 Модернізм і його течії (20 ст.)
Модернізм – це загальна назва для великої кількості літературних напрямів, течій та стилів XX століття. Охоплює новаторські підходи до форми й змісту, акцентуючи на психології та внутрішньому світі людини.
Символізм
Символізм характеризується метафоричністю та використанням образів-символів для передачі сенсу. Багато деталей, які мають прихований зміст. Твори часто занурюють читача у містичне та позасвідоме.
Представники: Микола Вороний, Павло Тичина, Олександр Олесь (ознаки раннього символізму).
Неоромантизм
Неоромантизм зосереджений на неповторному внутрішньому світі людини, прагнення поєднати ідеал із дійсністю. Конфлікт між добром і злом. Культ героїзму, боротьби, звернення до фольклору, міфології, біблійної та давньої історії. Нетипові обставини, фантастичні образи й сюжети.
Представники: Коцюбинський «Тіні забутих предків» (є ознаки й імпресіонізму), Франко «Мойсей», Леся Українка «Лісова пісня», Яновський «Майстер корабля», Гончар «Модри Камень», є ознаки неоромантизму у творчості Кобилянської.
Експресіонізм
Експресіонізм відзначається емоційною напругою та контрастами. Ірраціональність, схильність до контрастування барв. Герої часто перебувають у межових ситуаціях, нервовому стані, відчуваючи страх чи біль.
Представник: Василь Стефаник «Камінний хрест»
Імпресіонізм
Зосереджується на передачі безпосередніх вражень та емоцій через призму внутрішнього світу героїв. Це дозволяє читачеві відчути найтонші нюанси настрою та психологічні мотиви персонажів. Зображено не саму подію, а враження героя від неї.
Представник: Коцюбинський «Intermezzo». Є ознаки імпресіонізму в Миколи Хвильового «Я (Романтика)»
Неокласицизм
Звернення до античних, міфологічних та ренесансних тем, гармонія форм і змісту. Цей стиль відзначається витонченістю мови, багатством художніх засобів. Політика - тема табу.
Основні риси неокласицизму:
- Гармонія та рівновага: Поміркованість у світогляді, прагнення до естетичного ідеалу.
- Античні та міфологічні мотиви: Використання сюжетів і образів з античності, Ренесансу, міфології.
- Досконала форма: Культ літературних форм античності (сонет, рондель), а також порушення вічних тем — любові, смерті, краси.
- Уникнення буденних проблем.
Представник: М. Рильський «У теплі дні збирання винограду»
Постмодернізм
Напрям, який виник в останній третині XX століття. Його основою є руйнування традиційних меж між жанрами, стилями та культурними рівнями, поєднання елітарного мистецтва з масовою культурою. Постмодернізм став своєрідним бунтом проти усталених норм і авторитетів, проголошуючи відносність істини та цінностей.
Основні риси постмодернізму:
- Розмиття меж між мистецькими жанрами та напрямами.
- Усунення відокремленості масової культури від елітарної.
- Усунення відокремленості автора від глядача (читача) (автор проголошується мертвим).
- Відмова від абсолютних цінностей та істини.
- Недовіра до авторитетів, гра зі словом, закодованість тексту
- Деконструкція (спотворення), гра та іронія (де плачуть модерністи, там сміюються постмодерністи).
Представники: І. Римарук, Ю. Андрухович, О. Забужко, Ю. Іздрик, С. Жадан, О. Ірванець, В. Неборак, С. Талан та інші.
Постмодерний твір можна відрізнити за такими ознаками:
- Іронічна переробка: часто базується на переосмисленні або пародії інших творів.
- Дивні слова: використання слів із помилками або вигаданих автором, що виходять за межі традиційних неологізмів.
- Нелогічність: присутність абсурдних, нелогічних елементів у тексті.