Гусак, зализавши на острівці зболіле крило, зібрався з останніми силами й знову полетів шукати своє гусенятко. Він літав над річкою, вдивлявся у кожен прибережний кущ, кликав малого, та все марно. Знесилений, гусак сів перепочити на березі.
Тим часом гусенятко прокинулося в бочці у дворі сталевара. Воно виглянуло з бочки й побачило, що до нього йде якийсь худий сірий птах. Придивившись, гусенятко впізнало в ньому свого тата. Радісно запищавши, воно вистрибнуло з бочки й побігло назустріч.
Батько й син нарешті зустрілися після довгої розлуки. Гусак обійняв крилом своє гусенятко, а воно притулилося до татових грудей. Разом вони попрямували до річки, щоб продовжити свій нелегкий шлях на південь.
Попереду в них ще багато випробувань — осінні вітри, холодні дощі, небезпечний переліт. Але тепер вони удвох, а разом їм не страшні ніякі негоди. Адже справжні почуття здатні подолати будь-які відстані й перешкоди
Головне — вони знайшли один одного і більше ніколи не розлучаться. Бо немає у світі нічого сильнішого за любов батька до своєї дитини. І ця любов дасть їм сили долетіти до теплих країв, де вони зустрінуть весну в колі своєї великої пташиної родини.