Рік: 1946
Рід: епос.
Жанр: психологічна новела.
Напрям: неоромантизм.
Тема: історія про несподіване кохання між солдатом-розвідником і словацькою дівчиною.
Ідея: утвердження сили любові та життя.
Герої твору: радянський солдат, його товариш Ілля; Тереза, її мати.
Композиція: Новела складається з п’яти глав. Розповідь ведеться від першої особи.
Місце подій: Словаччина, містечко Модри Камень.
Період: Друга світова війна.
Назва: походить від міста у Словаччині; перекладається як “блакитний камінь”.
Важливі деталі:
✨ Твір побудований у формі розмови-марення солдата з мертвою дівчиною.
✨ Має обрамлення: початок і кінець – марення героя, основна частина – опис подій.
✨ Символіка кольорів: білий, чорний, червоний – кольори війни; сонячні, небесні, трав’янисті – відображення піднесених емоцій героя.
✨ Персоніфікована природа передає внутрішній стан оповідача.
✨ Новела належить до раннього періоду творчості автора.
✨ Розповідь ведеться від імені закоханого солдата.
✨ Реальність переплітається з мареннями.
✨Новела автобіографічна: автор сам був артилеристом у Словаччині під час війни.
Цитати про твір:
Фреска про любов, яка не знає кордонів та єднає закохані серця всупереч війнам і заборонам
Одна з новел О. Гончара, що стікають кров’ю
Персонажі та їх характеристика:
Солдат (оповідач): партизан, закоханий у Терезу. Його розповідь сповнена болю, любові та марень, що переплітаються з реальністю.
Тереза: словацька дівчина, яка стала символом героїзму. Вона допомагала партизанам, за що зазнала жорстоких тортур і була вбита поліцаями. Її образ – втілення чистоти, відданості та трагедії війни.
Мати Терези: жінка, яка пережила страшні втрати – німці розстріляли її чоловіка та двох дітей. Її постать уособлює глибокий біль і безмежне горе війни.
Ілля: друг оповідача, партизан. Його присутність додає розповіді відчуття братерства і підтримки серед жахів воєнного часу.
Сюжетні елементи:
Експозиція: оповідач спостерігає за дівчиною, яка привертає його увагу.
Зав’язка: партизани (оповідач і його друг Ілля) приходять у дім Терези та її матері, шукаючи прихистку.
Розвиток дії: партизани проводять час у словацькому домі
Кульмінація: мати розповідає про трагічну долю Терези – її забрали поліцаї, й неподалік від дому розстріляли
Розв’язка: оповідач поринає у спогади та мрії про кохану, які переплітаються з реальністю.
Зміст новели “Модри Камень”
На початку твору Тереза, молода дівчина, вибігає з хати й дивиться на горизонт. На запитання матері, що вона там бачить, відповідає: “А Бог знає. Погляньте на небо, бо воно гудить, як золотий дзвін”.
Оповідач, молодий солдат, пошарпаний війною, стукає у двері хатини. Йому відчиняє Тереза. На її запитання, хто він, солдат коротко відповідає: “Свої”. Увійшовши до хати, він наказує вимкнути світло та зачинити вікна. Тереза виконує це без заперечень, а солдат милується її красою. Його увагу привертає біла сукня дівчини та контраст із його обшарпаним одягом.
Чорна стрічка на руці Терези змушує солдата запитати про скорботу в родині. Мати пояснює, що нещодавно загинув її син Францішек.
Солдат виходить на вулицю покликати товариша Іллю, і вони повертаються до будинку. Ілля приносить із собою рацію (яку хлопці називають “баян”). Мати Терези збентежена й просить не заносити її до хати, адже Францішек слухав радіо, через що німці запідозрили його у партизанстві й розстріляли. Така ж доля спіткала її чоловіка.
Тереза пропонує оповідачеві помити руки, але через сильне перемерзання він не може зробити це самостійно. Дівчина допомагає йому, перемотує руки та запрошує до столу.
Чоловіки вирушають далі. Тереза проводжає їх, і оповідач запитує, чи буде вона чекати його повернення. Дівчина відповідає ствердно, вважаючи їхню зустріч доленосною.
Через деякий час партизан повертається до Модри Каменю й бачить матір Терези серед купи попелу. Спочатку жінка не впізнає його, але після нагадування починає плакати й розповідає про трагічну долю доньки: поліцаї дізналися про допомогу партизанам і знайшли закривавлені бинти. Після цього вивели з дому Терезу й неподалік від нього розстріляли. Дівчина до останнього моменту дивилася в той бік, де попрощалася зі своїм коханим. Образ Терези й далі живе в мареннях закоханого солдата.
Для солдата Тереза залишається живою у його мареннях і спогадах. Він ніби зустрічається з нею та говорить у своїх мріях.
Твір завершується словами: “Синє небо, воно схоже на синій дзвін. Тому слухайте…”.
Про твір
Новела привертає увагу своєю колористикою, яка має глибоке символічне значення. З самого початку читач занурюється у світ яскравих кольорів, що передають душевний стан героя. У моменти піднесення оповідача домінують сонячні, трав’янисті й небесні барви, які відображають його емоції: «Дзвенить суха весна, гуде зелений дуб на згір’ях, й облизане каміння сміється до сонця… Високе небо над тобою гуде від вітру, мов блакитний дзвін». Природа стає живим тлом для внутрішніх переживань закоханого героя.
Згодом на зміну яскравим кольорам приходять чорний, білий і червоний, які символізують трагедію війни та біль. Це особливо помітно в епізоді, де солдат потрапляє до дому Терези: «Ти теж була в білій сукні, і на рукаві чорніла пов’язка… Ти простягла мені свою білу руку. А мої були мокрі, червоні, незграбні, у брудних бинтах».
В останній главі кольори знову стають весняними й розмаїтими. Вони передають внутрішній світ героя, який продовжує жити любов’ю до Терези: «Бачу вже їх (гори) уже не забиті снігами, а зелені, пишні, зігріті весняним сонцем… Тепер скрізь уже поросла буйна трава». Ця розмова-марення підкреслює перемогу романтичного кохання над смертю.
Форма оповіді також цікава: її веде закоханий солдат, який згадує минулі події та уявно спілкується з Терезою. Про її смерть читач дізнається лише наприкінці твору. Спогади героя створюють яскраву картину: небо, сонце, вітер і радість життя — усе це ніби застигло перед величчю кохання. Умовність ситуації дозволяє автору органічно переплести реальність із фантазією, що робить твір особливо проникливим та емоційним.