Михайло Коцюбинський "Дорогою ціною" - Заболотний

• Назад до змісту

Чому Остапові й Соломії не вдалося переправитися разом з іншими втікачами?

Остапові й Соломії не вдалося переправитися через Дунай разом з іншими втікачами, тому що на березі їх раптово заскочили прикордонники («москаль»). Поки Остап визволяв Соломію, яку схопив один із них, човни з рештою людей поспішно відпливли, залишивши їх самих на березі під кулями.

Що відчув Остап, ступивши на чужу землю?

Ступивши на чужу, вільну від панщини землю, Остап відчув не радість, а сильне обурення. Він миттєво згадав усі кривди та знущання, яких зазнав у покинутому краї, і, затиснувши кулак, погрожував на той бік річки.

ПЕРЕВІРЯЄМО (сторінка 111)

1. Головними у творі М. Коцюбинського «Дорогою ціною» є обидва персонажі, указані в рядку

В Остап і Соломія.

2. Суперечить змісту твору твердження

Б Остапові не вдалося втекти за кордон.

3. Остап і Соломія переправлялися через річку

Г Прут.

4. Якими засобами скористались Остап і Соломія під час утечі? Оберіть відповідні малюнки.

Згідно з текстом, вони використовували човен, коли Соломія переправляла Остапа через ставок, і пліт, щоб перетнути Прут.

💡 АНАЛІЗУЄМО

5. Знайдіть частину твору, яку називають прологом. Розкажіть за нею, коли відбувалися події твору та які особливості цієї доби.

Пролог — це вступна частина твору, яка починається словами «Діялось се в тридцятих роках нашого [XIX] століття». Події відбуваються у 30-х роках XIX століття. Це була доба жорстокого кріпацтва, коли український народ жив під «ярмом панщизняної неволі». Хоча вільний дух народу ще не згас, будь-який протест придушувався. У пошуках волі люди масово тікали на вільні землі за Дунай, але й там на них влаштовували облави. Утікачів жорстоко карали: віддавали в солдати (некрути), засилали до Сибіру, били канчуками або повертали панам у кайданах.

6. Наведіть приклади з твору, які свідчать, що М. Коцюбинський був майстром психологічної прози, умів передавати стан душі, емоції, почуття.

Михайло Коцюбинський майстерно передає внутрішній стан героїв. Наприклад, смуток Соломії під час прощання з Остапом: «Соломія з тихим смутком дивилась на Остапа й чула, як по її виду котилася сльоза за сльозою». Її рішучість і відчай, коли вона вирішує втекти: «.все мені противне: і чоловік, і панщина, і життя моє безщасне. Піду і я світ за очі.». Також глибоко показано її біль при втраті кіс, що було символом її жіночності: «.вона почула якийсь біль у грудях, щось стисло за серце, і на очі набігли сльози». Душа Остапа також розкрита: він відчуває і жаль за рідною землею, і гнів до пана, і тепле почуття при згадці про діда, і, зрештою, не радість, а «сильне обурення» на вільній землі, коли згадує всі пережиті кривди.

7. Розкажіть, що ви довідалися про Остапа й Соломію з першої частини твору. За що пан погрожує віддати хлопця в солдати? Чому Соломія стала дружиною панського візника?

Остап — молодий кріпак, бунтар, який не мириться з неволею і підбурює інших до протесту. Соломія — його кохана, красива і смілива дівчина. Пан погрожує віддати Остапа в солдати (некрути) за те, що він «людей баламутить», називає його «бунтарем» і «гайдамакою». Соломія стала дружиною панського візника не по своїй волі: пан силою розлучив її з Остапом і віддав заміж.

8. Розподіліть між собою образи твору: Остап і Соломія. Намалюйте словесний портрет свого персонажа.

Остап — це молодий, двадцятирічний хлопець, нащадок козаків, вихований на розповідях діда про волю та Січ. Він волелюбний, сміливий і непокірний, не хоче бути «панською худобою». Саме через його «бунтівничі речі» пан хоче його покарати. Він кохає Соломію, але готовий покинути все заради свободи.

Соломія — рішуча й самовіддана жінка. Не бажаючи жити з «осоружним чоловіком» і в неволі, вона тікає слідом за коханим. Вона виявляє неабияку винахідливість, переодягнувшись у парубка, щоб її не впізнали. Заради Остапа та волі вона без вагань прощається зі своїми довгими косами — своєю дівочою красою.

9. Попрощавшись із Соломією, Остап вирушив у дорогу. Про що він думав, добираючись навпростець до Чорного шляху? Що уявляв?

Ідучи наодинці, Остап відчував жаль, бо кожен кущик і стежка нагадували йому про дім. Він думав про своє рабське становище, про те, що він, його рідні та Соломія були для пана просто «худобою». Він згадував, як пан розлучив його з коханою і катував діда. Водночас він злорадно уявляв, як лютуватиме пан, дізнавшись про втечу, і з теплом думав про свого діда та його розповіді про козацьку волю, які й запалили в ньому прагнення до свободи.

10. Як Соломія пояснила Остапові своє рішення тікати з рідного краю разом із ним? Який вихід для досягнення своєї мети вона знайшла та як це її характеризує?

Соломія пояснила своє рішення тим, що після відходу Остапа їй стало все огидним: «і чоловік, і панщина, і життя моє безщасне.». Вона вирішила піти за ним, щоб хоч серцю було легше. Щоб її не впізнали, Соломія перевдяглася в чоловічий одяг, обрізала своє довге волосся і стала схожою на парубка-козака. Це характеризує її як надзвичайно рішучу, сміливу, винахідливу та саможертовну жінку, готову на все заради кохання та волі.

11. Прочитайте епізод очікування гýртом утікачів перевозу на турецький берег (с. 108‒109). За допомогою яких художніх засобів авторові вдалося передати високу напругу?

Автор передає високу напругу за допомогою кількох художніх засобів:

• Пейзаж: Опис темної осінньої ночі, густої мряки створює відчуття тривоги й небезпеки.
• Звуки: Глухе шемрання, розмови пошепки, раптовий кінський тупіт — усе це підсилює атмосферу страху та необхідності бути непоміченими.
• Таємничі знаки: Три вогні, що спалахнули й згасли, та жалібне виття вовка додають містичності й передчуття біди.
• Динаміка подій: Раптова поява прикордонників, метушня на березі, хаотична спроба сісти в човни та стрілянина створюють кульмінацію напруги.

12. Чому Остап і Соломія не полишили думки перебратися на турецький берег, навіть тоді, коли їх помітила сторóжа? Як саме вони вирішили реалізувати свій задум? Чому це було небезпечно?

Вони не полишили цієї думки, бо переховуватися на цьому боці було вкрай небезпечно — їх могли будь-якої миті схопити й повернути панові або ув’язнити. Вони вирішили звернутися до мірошника Якима, який запропонував план: зв’язати маленький пліт і вночі переплисти через Прут у плавні. Це було небезпечно, оскільки пліт був нестійким, річка мала швидку течію, і вони легко могли потонути. Крім того, на березі все ще чатувала прикордонна сторожа.

13. Доведіть, що повість «Дорогою ціною» є пригодницькою.

Повість «Дорогою ціною» має всі ознаки пригодницького твору:

• Динамічний сюжет: Події розгортаються стрімко — втеча, переслідування, ризиковані переправи через річки, сутички з ворогами.
• Подорож і небезпеки: Герої долають значні відстані, стикаючись із численними перешкодами та смертельною небезпекою на кожному кроці.
• Сильні та винахідливі герої: Остап і Соломія виявляють неабияку сміливість, рішучість та кмітливість, щоб вижити й досягти мети. Наприклад, Соломія переодягається в чоловіка.
• Елементи таємниці та несподіванки: На шляху героїв трапляються непередбачувані події, як-от раптова поява прикордонників чи постріл козака з того берега, що поранив Остапа.

Усі ці елементи створюють захопливу історію боротьби за життя та свободу.

14. Висловлення за схемою «Головні персонажі»

Головними персонажами повісті «Дорогою ціною» є Остап і Соломія, чиї образи втілюють головні ідеї твору. Остап є уособленням боротьби проти неволі. Він сміливий та волелюбний, не хоче бути «панською худобою» і підбурює інших селян до протесту, через що пан погрожує віддати його в солдати. Соломія ж — це втілення самопожертви заради кохання. Не бажаючи жити з нелюбом, вона тікає за Остапом, змінює зовнішність і ділить із ним усі небезпеки на шляху до свободи. Так автор показує, що прагнення до волі та боротьба за особисте щастя є нерозривно пов’язаними.

🧠 МІРКУЄМО

15. Яку мрію виношував Остап-утікач? Як ви вважаєте, чи міг він стати справжнім запорожцем? Поясніть свою думку.

Остап виношував мрію про волю, натхненну розповідями його діда про Січ і козацтво. Його метою було дістатися вільних земель за Дунаєм, які він асоціював із Січчю, де немає панів та панщини.

На мою думку, він не міг стати справжнім запорожцем у прямому сенсі, оскільки Запорозька Січ на той час (30-ті роки XIX століття) вже була знищена. Однак він мав усі риси, притаманні козаку: волелюбний дух, сміливість, непокору та готовність боротися за свободу. Тому можна сказати, що він був запорожцем за духом, а «Січ» для нього була не стільки конкретним місцем, скільки символом вільного життя.

16. Чи легкими для Соломії були рішення тікати з рідного дому та відрізати волосся? Доведіть, що вона виявила себе як сильна духом людина, передбачлива й кмітлива.

Ні, ці рішення не були для Соломії легкими. Втрачаючи своє довге волосся, вона відчула «якийсь біль у грудях, щось стисло за серце, і на очі набігли сльози», хоч і намагалася переконати себе, що їй не шкода.

Проте вона виявила себе як:

• Сильна духом людина, адже попри душевний біль, вона рішуче сказала Остапові: «Ріж, кажу.». Її любов до Остапа і прагнення волі були сильнішими за страх і жаль.
• Передбачлива й кмітлива, бо вона розуміла, що їх удвох — парубка й молодицю — пан швидко знайде. Тому вона придумала геніальний план: перевдягнутися в парубка, щоб збити переслідувачів зі сліду.

17. Визначте спільне й відмінне в розумінні героями поняття волі.

І для Остапа, і для Соломії воля — це насамперед звільнення від кріпацької неволі та панського свавілля. Однак у їхньому розумінні свободи є й відмінності.

✍️ ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

18. За бажанням знайдіть інформацію про плавні Дніпра й Дунаю, їхній рослинний і тваринний світ. Підготуйте розповідь, презентацію або відеоролик для однокласників / однокласниць.

Презентація: Світ плавнів Дніпра та Дунаю

Добрий день! Сьогодні ми поговоримо про дивовижні природні комплекси України — плавні, зокрема ті, що знаходяться в долинах річок Дніпро та Дунай. Саме в таких плавнях, серед густих заростей очерету, шукали порятунку герої повісті «Дорогою ціною» Остап і Соломія.

Що таке плавні?

Плавні — це заболочені заплави річок, що густо поросли вологолюбними рослинами, переважно очеретом, рогозом, вербами. Це справжні лабіринти з проток, озер, островів та густих заростей, які створюють унікальну екосистему. Ці території є надзвичайно важливими для збереження біологічного різноманіття.

Рослинний світ плавнів

Дерева та кущі: Основу рослинного світу плавнів складають зарості верби, тополі та вільхи.

Водна та прибережна рослинність: Найбільш поширеними рослинами є очерет, який утворює справжні непрохідні стіни, рогіз, латаття біле та глечики жовті. У плавнях можна знайти багато видів рослин, у тому числі й рідкісних, занесених до Червоної книги України.

Тваринний світ плавнів

Плавні — це справжній рай для тварин, особливо для птахів.

• Птахи: Тут мешкає величезна кількість птахів. Багато з них, як-от чаплі, лелеки, качки, гуси, лебеді, знаходять тут їжу та прихисток. Дунайські плавні відомі як одне з найбільших місць зимівлі та гніздування птахів у Європі.
• Ссавці: У плавнях живуть видри, бобри, водяні щури, кабани. Раніше зустрічався і дикий кіт.
• Риби: Річки та озера в плавнях багаті на рибу: щука, сом, короп, лящ та багато інших видів.
• Комахи: Світ комах у плавнях також дуже різноманітний. Тут можна зустріти рідкісних метеликів, бабок та жуків.

Значення плавнів

Вони виконують дуже важливі функції:

• Природний фільтр: Вони очищують воду, що потрапляє до річок.
• Дім для тварин: Плавні є домівкою для сотень видів тварин, багато з яких є рідкісними.
• Захист від повеней: Вони, як губка, вбирають зайву воду під час розливів річок.

На жаль, через діяльність людини (осушення, будівництво дамб) площа плавнів в Україні значно скоротилася. Тому такі території, як Дунайський біосферний заповідник, є надзвичайно важливими для збереження цих унікальних екосистем для майбутніх поколінь.

Дякую за увагу!

Спрогнозуйте, як розгортатимуться події. Чи вдасться головним героям досягти мети?

Я думаю, що події розгортатимуться дуже напружено і трагічно. По-перше, Остап поранений. Це значно ускладнить їхню подальшу втечу, адже в плавнях, без їжі та допомоги, вилікувати рану буде майже неможливо. Вся відповідальність за їхні життя тепер ляже на плечі Соломії, і їй доведеться проявити ще більше мужності та винахідливості, щоб урятувати коханого.

Навряд чи їм вдасться досягти своєї мети так, як вони мріяли. Сама назва повісті — «Дорогою ціною» — натякає на те, що за волю доведеться заплатити дуже дорого. Поранення Остапа — це лише перша плата. Можна припустити, що їхні випробування тільки починаються. Можливо, вони знайдуть тимчасовий прихисток, але зрештою, я думаю, на них чекає трагічна розв’язка. Автор показує, що шлях до свободи важкий і часто вимагає найвищої жертви. Хоча вони й вирвалися від пана, справжньої щасливої волі їм, мабуть, не судилося здобути.

Чому пожежа в плавнях довела Соломію до відчаю?

Пожежа в плавнях довела Соломію до відчаю, бо вона зрозуміла, що заблукала і не може знайти пораненого Остапа. Вогняна стіна насувалася на них, несучи неминучу смерть усьому живому, і вона усвідомила, що вони обоє можуть загинути в цьому вогняному морі.

Як Соломія виявляє вдячність за надання притулку їй і пораненому?

Соломія виявляла вдячність циганам, які прихистили її та Остапа, кількома способами:

• Вона віддала старому цигану всі гроші, які мала, — кілька срібних монет зі своєї торбинки.
• Вона старанно працювала по господарству: підмазувала стіни, мела долівку, мила шибки та стіл.
• Коли Остапу стало трохи краще, вона найнялася на поденну роботу до заможного болгарина, щоб заробити грошей і купувати для Остапа кращу їжу.

Що саме довідалася Соломія від представника турецької влади?

Від представника турецької влади Соломія довідалася, що Остап разом із циганами потрапив до них у полон і перебуває «в доброму сховку». Турок повідомив, що Остапа, як утікача, відішлють назад до «москалів», і це станеться післязавтра вранці. Він порадив їй прийти на берег, щоб побачити чоловіка востаннє.

Як саме Соломія сповістила коханого про план порятунку?

Соломія сповістила Остапа про план порятунку, проспівавши його. Наближаючись човном до турків, вона співала пісню, вкладаючи в її слова інструкції: «Оста-а-пе! Ми їдемо тебе-е визволяти!. Іван б’є одного. я стріляю другого, а ти возьми собі третього.».

Чому турки не запідозрили ймовірного нападу?

Турки не запідозрили нападу, тому що були зачаровані гарним і сильним співом Соломії. Вони заслухалися її голосом і не звернули уваги на човен, що стрімко наближався до них, тому напад став для них повною несподіванкою.

ПЕРЕВІРЯЄМО (сторінка 121)

1. До якого літературного роду й жанру належить твір М. Коцюбинського «Дорогою ціною»?

Твір належить до епосу. За жанром це пригодницька повість.

2. Розташуйте подані події відповідно до послідовності розгортання їх у творі.

1. Втеча Остапа від пана.
2. Переховування пораненого Остапа у плавнях.
3. Зустріч Соломії з Іваном Котигорошком на базарі.
4. Спроба звільнити Остапа з-під турецької варти.

3. Упізнайте персонажа повісті за його словами.

1. Остап — В. «Злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо, та й байдуже йому… Ех, піду, де воля, де інші люди…».

2. Соломія — Б. «За Дунай, у Січ із тобою… Приймаєш товариша чи не приймаєш?».

3. Іван Котигорошок — А. «Та я з вами хоч у пекло… Що мені – страшно вмирати, чи що!..».

💡 АНАЛІЗУЄМО

4. Із якою метою Соломія вирішила залишити пораненого Остапа в плавнях? Як вона подбала про нього? Про що свідчила її турбота?

Соломія вирішила залишити Остапа, бо розуміла, що вони заблукали, у них немає їжі, а поранений він не зможе довго йти. Вона сподівалася сама швидше знайти вихід із плавнів і покликати на допомогу. Перед тим як піти, вона подбала про нього: влаштувала йому ложе з нагнутого комишу біля озерця, щоб він міг, не підводячись, пити воду. Така турбота свідчила про її безмежну любов, самовідданість і відповідальність за життя коханого, адже навіть у стані відчаю та голоду вона думала насамперед про нього.

5. Що саме ввижалося пораненому Остапові в час Соломіїної відсутності? Як він боронився від вовка? Чому сіроманець так і не зважився напасти на безпомічну людину?

У час відсутності Соломії пораненому Остапу в гарячці ввижалося, що його покинули, і він кликав її. Потім до нього прийшов справжній вовк. Остап боронився від нього єдиним доступним йому способом — він зачерпував пригоршнею воду й бризкав на звіра. Вовк, імовірно, не наважився напасти, бо, по-перше, незважаючи на безпомічність, людина не виглядала мертвою і чинила опір, а по-друге, незвичні дії (обливання водою) могли збентежити звіра. Врешті-решт, вовкові це набридло, і він пішов геть.

6. Прочитайте виразно вголос уривок із розділу ІІІ від слів «По сих одвідинах Остап почав думати …» і до кінця абзацу (с. 115). Чи розумів Остап усю глибину кохання Соломії до нього та наскільки сильно він кохав її? Про що свідчить Остапове вольове рішення не залишатися на місці й не чекати смерті?

Так, у цей момент Остап повністю усвідомив глибину кохання Соломії. Він думав про неї з ніжністю та вдячністю: «Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалувала кіс своїх задля нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш…». Його власні почуття також були дуже сильними, адже саме бажання знову побачити Соломію та обійняти її стало однією з головних причин, що змусили його боротися за життя.

Вольове рішення Остапа повзти, а не чекати смерті, свідчить про його неймовірну жагу до життя, силу духу та незламність. Навіть перебуваючи на межі смерті, він не здався, бо хотів жити, бачити світ і бути разом із коханою Соломією.

7. Яку інформацію про арештованого Остапа вдалось отримати Соломії? Який план порятунку вона придумала, скориставшись цією інформацією?

Соломії вдалося дізнатися, що Остапа справді заарештували разом із циганами і що турецька влада вважає його втікачем, якого збираються відправити назад «до москалів». Хоча турок відмовився брати хабар і звільняти Остапа, він повідомив Соломії ключову інформацію: в’язня повезуть річкою післязавтра вранці, щойно розвидниться.

Скориставшись цим, Соломія придумала відчайдушний план: разом з Іваном дістати зброю, вранці відв’язати чужий човен, виплисти на річку і напасти на турків, які везтимуть Остапа. Вона розраховувала, що Остап, побачивши їх, допоможе впоратися з охороною.

8. Як поставивсь Іван Котигорошок до Соломіїного горя? Чим саме він їй допоміг?

Іван Котигорошок поставився до горя Соломії дуже співчутливо і по-товариськи. Коли він дізнався, що для порятунку Остапа потрібні гроші на хабар, він без вагань віддав усі свої заощадження, сказавши: «Ось вам усе, що склав, хай і моє докупи…». Почувши про план нападу на турків, він спочатку злякався, але, побачивши рішучість Соломії, переборов свій страх і погодився допомогти, сказавши: «Та я з вами хоч у пекло…». Він допоміг їй, роздобувши зброю (старий пістоль) і взявши на себе роль весляра під час нападу.

9. Чи є романтичним образ Соломії у творі? Чому ви так вважаєте? Доведіть, що уявну розмову старого Остапа із Соломією, яка озивається до нього з дна Дунаю, змальовано в романтичному стилі.

Так, образ Соломії є глибоко романтичним. Її вчинки мотивовані не розрахунком, а всепоглинаючим коханням та прагненням до волі. Вона є бунтаркою, яка кидає виклик суспільним нормам і готова на неймовірну самопожертву: вона відмовляється від усього, змінює свою зовнішність і, не вагаючись, іде на смертельний ризик заради порятунку коханого.

Епілог, де змальовано уявну розмову старого Остапа із загиблою Соломією, написано в яскраво вираженому романтичному стилі. Це доводять такі елементи:

• Одухотворення природи: Вітер для Остапа є живою істотою, «вірним товаришем», який приносить йому звістки від коханої.
• Містичний зв’язок: Розмова відбувається не в реальності, а на рівні душ. Поклик Соломії лунає «мов із дна Дунаю», долаючи межу між світом живих і мертвих.
• Культ почуттів: Уся сцена пронизана почуттям вічного кохання, туги та неминучої самотності Остапа, який каже: «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…».

10. Складіть кожен / кожна по два запитання за змістом повісті. Поставте одне одному ці запитання та оцініть відповіді.

Ось приклади запитань, які можна скласти за змістом повісті:

• Запитання 1: Чому Остап, опинившись на вільному березі, відчув не радість, а «сильне обурення» і гнів до покинутого краю?
• Запитання 2: Яку роль у творі відіграє Іван Котигорошок? Чи можна вважати його образ протилежним до образів Остапа і Соломії, чи, навпаки, він доповнює їх?

11. Визначте, які епізоди в сюжеті повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною» є зав’язкою, кульмінацією та розв’язкою. Укажіть епілог і поясніть його роль у тексті.

• Зав’язка: Втеча Остапа від пана, до якого несподівано приєднується Соломія, перевдягнувшись у парубка для маскування. Цей момент є початком їхньої спільної боротьби за волю та щастя.
• Кульмінація: Відчайдушна спроба Соломії та Івана визволити ув’язненого Остапа з-під турецької варти під час переправи через Дунай. Це епізод найвищої емоційної напруги, де вирішується доля всіх головних героїв.
• Розв’язка: Трагічна загибель Соломії та Івана у водах Дунаю під час невдалої спроби порятунку. Остапа знову схоплюють, і він назавжди втрачає кохану.
• Епілог: Це заключна частина твору, де події відбуваються через багато років. В епілозі ми бачимо сивого самотнього Остапа, який доживає віку сторожем і досі чує у завиванні вітру поклик Соломії з дна Дунаю. Роль епілогу полягає в тому, щоб підкреслити головну ідею твору — свобода була здобута, але «дорогою ціною». Він показує, що навіть через роки біль утрати не вщухає, а пам’ять про кохану людину і спільну боротьбу залишається з героєм назавжди.

12. Які епізоди повісті засвідчують велику силу волі Остапа й Соломії? Прочитайте вголос відповідні цитати.

Силу волі героїв засвідчують численні епізоди, де вони долають, здавалося б, непереборні перешкоди.

Сила волі Соломії:

• Коли вона без вагань жертвує своєю красою — довгими косами — заради безпеки: «– А ось що буде! – рішуче промовила Соломія. … – На, ріж…».
• Коли вона, заблукавши в плавнях у пошуках допомоги для пораненого Остапа, не здається: «Новий приплив енергії, шалена відвага пойняли її волю, і вона кинулась уперед, розхиляючи й ламаючи очерет зі сліпою завзятістю зраненого оленя…».
• Коли вона, дізнавшись про неминучу видачу Остапа, приймає рішуче рішення: «– Відвезуть… – промовила вона, дивлячись на нього сухими очима. – Позавтра… Ми його відіб’ємо…».

Сила волі Остапа:

• Його принципова непокора пану та рішення тікати, не мирячись із рабством: «Злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо, та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… Ех, піду, де воля, де інші люди…».
• Його боротьба за життя після поранення, коли він, покинутий у плавнях, вирішує не чекати смерті, а повзти: «Він іще живий, він не лежатиме тут колодою, не ждатиме, аж прийде смерть… Остап зсувається зі свого ложа й повзе».

13. Побудуйте усно маршрут літературних персонажів – Остапа й Соломії, указавши послідовно місця їхнього перебування. Які основні події відбувались у кожному з цих місць?

Маршрут героїв був таким:

1. Рідне село (Україна): Остап вирішує тікати від панської сваволі. Соломія, не бажаючи жити з нелюбом, наздоганяє його, і вони вирушають у дорогу разом.
2. Берег Дунаю: Разом з іншими втікачами герої ховаються, чекаючи на переправу. Їх викриває козачий пікет, через що переправитися з усіма не вдається.
3. Берег Прута: Вони звертаються до знайомого мельника, будують пліт і самотужки перепливають через річку на турецький бік.
4. Плавні (Туреччина): Одразу після переправи Остапа ранить прикордонник. Вони блукають у плавнях, де Соломія шукає допомогу, а Остап бореться з гарячкою та вовком.
5. Циганський виселок: Цигани рятують героїв. Соломія працює, щоб віддячити їм. Остапа разом із циганами заарештовують турецькі жовніри.
6. Галац (базар і конак): Соломія випадково зустрічає Івана Котигорошка. У місцевої влади вона дізнається, що Остапа збираються видати назад, і розробляє план його порятунку.
7. Річка Дунай: Соломія та Іван нападають на турецький човен, намагаючись звільнити Остапа. Спроба закінчується трагічно: Соломія та Іван гинуть, а Остапа знову ловлять.
8. Самотня сторожка на березі Дунаю (через багато років): Старий Остап доживає свого віку, назавжди зберігши в пам’яті кохану Соломію та згадуючи високу ціну, заплачену за волю.

14. Виберіть одну позицію та розкажіть стисло: про Соломію (від імені Остапа)

(Уявний монолог старого Остапа):

«Все життя моє минуло, а вона й досі стоїть мені перед очима… Моя Соломія… Коли я зважився тікати, думав, сам піду. А вона не пустила, догнала мене вже парубком перевдягнена. Не побоялася нічого: ні пана, ні дороги далекої, ні кіс своїх, що я їй ножем різав, хоч бачив, як сльози в неї на очах стояли. Сильна була, дужча за мене. Коли мене підстрелили, вона мене на собі тягла, а потім сама в тих плавнях страшних, голодна, пішла людей шукати. І знайшла ж! Врятувала мене від смерті. А потім, коли мене турки схопили, знову не здалася. З одним Іваном наважилась на цілу варту напасти… Вона все робила заради мене, заради нашого спільного щастя. Дорого я заплатив за волю, ой, дорого… Бо найдорожче — половину себе — залишив на дні Дунаю. І тепер тільки вітер приносить мені її голос… кличе мене…».

15. Створіть у зошиті асоціативну хмару, дібравши слова (сполучення слів), які асоціативно пов’язані з повістю «Дорогою ціною».

Для асоціативної хмари до повісті «Дорогою ціною» можна використати такі слова та сполучення:

• Кохання
• Боротьба
• Самовідданість
• Жертва
• Неволя
• Кріпацтво
• Втеча
• Плавні
• Остап і Соломія
• Вірність
• Розлука
• Ціна волі
• Дунай
• Воля

16. Опишіть, як розвивалися б події, ЯКБИ:

1) Остап і Соломія разом з іншими втікачами успішно дісталися нового місця

Якби Остапу і Соломії вдалося переправитися через Дунай разом з іншою групою, їхня доля могла б скластися зовсім інакше. По-перше, вони б уникнули найстрашніших випробувань: Остап не був би поранений прикордонником, їм не довелося б блукати голодними і хворими у ворожих плавнях, і вони б не потрапили до рук циган-злодіїв.+1

Скоріш за все, вони б дісталися одного з поселень вільних українців, про які говорив Іван Котигорошок, можливо, біля Тульчі. Там, серед своїх, вони б почали нове життя. Вони б збудували хату, працювали б на вільній землі, і, найголовніше, були б разом. Їхня мрія про щасливе спільне життя могла б стати реальністю. Проте, навіть за таких умов, їхнє життя не було б безхмарним. Вони б завжди тужили за рідною землею, за дідом, якого залишив Остап, і жили б у постійному страху, що їх можуть вистежити та повернути панові. Та все ж, це був би шанс на щастя, якого вони так прагнули і за яке так відчайдушно боролися.

2) Соломія не наважилася тікати разом з Остапом

Якби Соломія не наважилася тікати, життя обох героїв було б трагічним, але по-іншому.

Доля Соломії: Вона б залишилася з нелюбом, якого їй силоміць нав’язав пан, і прожила б безрадісне життя у кріпацькій неволі. Її волелюбна натура і палке кохання до Остапа були б розтоптані. Кожен день для неї був би мукою, сповненою туги за коханим і жалю за втраченою можливістю бути вільною та щасливою. Вона б згасала морально і фізично, перетворившись на покірну рабиню.

Доля Остапа: Можливо, сам він і дістався б вільної землі. Але його втеча втратила б значну частину сенсу, адже він тікав не лише від панщини, а й заради того, щоб бути разом із Соломією. Його воля була б затьмарена самотністю і постійними думками про долю коханої, яку він покинув напризволяще. Без її підтримки у скрутну хвилину, без її самовідданості він міг би зламатися духом. Навіть здобувши волю, він не знайшов би щастя, бо його серце залишилося б у неволі разом із Соломією. Фінал повісті доводить, що навіть через багато років він жив лише спогадами про неї, а отже, життя без неї для нього було неповним.

🧠 МІРКУЄМО

17. Чому задум Соломії врятувати Остапа з-під турецької варти можна назвати заздалегідь приреченою на невдачу затією? Чи могли вона та Іван Котигорошок діяти інакше? Як саме, на вашу думку?

Задум Соломії був приречений на невдачу з кількох причин:

• Нерівність сил. Двоє людей, озброєних лише старим пістолем та веслом, мали протистояти кільком озброєним турецьким охоронцям.
• Стихійність плану. План був розроблений поспіхом, під впливом відчаю, без належної підготовки. Соломія вирішила діяти негайно, дізнавшись, що Остапа відправлять уже «позавтра вранці».
• Психологічний стан. Іван Котигорошок спочатку відверто злякався цієї ідеї, і лише рішучість Соломії змусила його погодитися. Його страх і нерішучість зменшували шанси на успіх.

Діяти інакше було вкрай складно. Теоретично, вони могли б спробувати зібрати більше грошей для хабара або знайти інших українців і просити їх про допомогу. Проте на це не було часу. Турецький чиновник чітко дав зрозуміти, що Остапа видадуть, і встановив жорсткі терміни. Враховуючи обставини, відчайдушний напад, хоч і приречений, видавався Соломії єдиним шансом, адже вона не могла змиритися з остаточною втратою коханого.

18. Для чого автор випускає великий проміжок життя Остапа Мандрики й показує нам героя через багато років після смерті Соломії, уже в похилому віці? Що відбулось у житті Остапа за цей час?

Автор використовує епілог і великий часовий проміжок, щоб підкреслити головну ідею твору: воля була здобута, але за неї заплачено «дорогою ціною». Показ самотнього, старого Остапа демонструє, що ця ціна — це не лише смерть Соломії, а й ціле життя, прожите у тузі та самотності. Це підкреслює, що травма втрати не зникає з роками.

За цей час життя Остапа склалося трагічно. З тексту можна зробити висновок, що його таки повернули владі. Він сам говорить про це, показуючи спину: «Оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля… кругом латаний…». Це свідчить про те, що він зазнав жорстоких катувань. Зрештою він здобув омріяну волю, але вона не принесла йому щастя, бо найдорожчу ціну — життя коханої — було заплачено. Він доживав віку самотнім сторожем, дослухаючись до вітру в надії почути голос Соломії.

19. Поміркуйте, чи однаково сильним було кохання Остапа до Соломії на початку та в кінці твору. Що рухало вчинками, діями, поведінкою Соломії – кохання, прагнення волі, бажання щастя?

Кохання Остапа до Соломії було сильним протягом усього твору, але наприкінці воно набуло глибшого, трагічнішого сенсу. На початку його втеча була мотивована насамперед прагненням до особистої свободи. Після втрати Соломії він усвідомив, що воля без неї — неповна. Його кохання перетворилося на вічну пам’ять і тугу, що визначили все його подальше життя. Його слова «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…» свідчать про неймовірну силу почуттів, які лише зміцніли з часом і втратою.+1

Вчинками Соломії рухало насамперед кохання. Саме воно стало тим імпульсом, що змусив її тікати, покинувши все: «Піду і я світ за очі… Уже ж за тобою хоч серцеві легше буде…». Прагнення волі та щастя для неї були нерозривно пов’язані з можливістю бути поруч з Остапом. Вона не просто хотіла бути вільною — вона хотіла бути вільною разом із ним. Кожен її подальший крок — від самовідданої турботи про пораненого до відчайдушної спроби порятунку — був продиктований саме любов’ю.

20. Чи є речі, заради яких людина ладна ризикувати й навіть жертвувати власним життям? За що головні персонажі повісті заплатили свою «дорогу ціну»?

Повість «Дорогою ціною» стверджує, що такі речі існують. Для головних героїв це були воля, кохання та людська гідність. Вони були готові ризикувати й жертвувати життям, аби не бути «панською худобою», а жити як вільні люди і бути разом.

Свою «дорогу ціну» головні персонажі заплатили за це нестримне прагнення.

• Соломія заплатила найвищу ціну — власне життя.
• Остап заплатив ціну, можливо, не менш страшну: він отримав фізичну свободу, але втратив щастя і сенс життя, залишившись назавжди самотнім із болем у серці. Його ціна — це життя, позбавлене радості, у вічній тузі за коханою.

Таким чином, «дорога ціна» — це не лише назва твору, а й його ключова метафора, що уособлює трагізм боротьби за найвищі людські цінності.

✍️ ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

21. Виконайте завдання одного з варіантів. Варіант А. Напишіть альтернативний епілог до повісті «Дорогою ціною». Можливо, у вашій історії доля персонажів складеться по-іншому. Варіант Б. Виберіть один з епізодів повісті, у якому розкрито внутрішній стан персонажів, їхні хвилювання, душевний неспокій. Доберіть до нього музичний супровід. Підготуйтеся до виразного читання цього уривка твору.

Варіант А. Альтернативний епілог до повісті «Дорогою ціною»

Холодна вирвала Соломію зі сну наяву. Перевернутий човен хитався поруч, а в турецькому Остап, мов дикий тур, боровся з двома ворогами. Третій, той, що був під Івановим веслом, уже оговтався і націлювався знову. Усе пропало… Та в ту мить, коли чорна глибінь уже тягла її до себе, сталося диво.

Остап, побачивши, як зникає під водою його щастя, відчув нелюдський приплив сили. Він ривком вирвався з рук одного турка і, не гаючи й миті, штовхнув його на іншого. Вони обидва, втративши рівновагу, впали за борт. Човен хитнувся так сильно, що третій жовнір, який саме цілився, вистрілив у небо. Не даючи йому отямитись, Остап схопив весло і щосили вдарив ворога.

Соломія, що вже втрачала сили, вхопилася за його долоню. Спільними зусиллями він втягнув її у човен. Підпливли до Івана, що ледве тримався на воді, стікаючи кров’ю, і його теж витягли з крижаної річки. Іван стогнав, але був живий. Не озираючись, Остап щосили наліг на весла, направляючи човен до далекого, ледь видного в тумані берега. Вони врятувалися.

Минали роки. По той бік Дунаю, біля невеликої хати під вербами, вечорами збиралися люди — ті, хто ще донедавна був кріпаком, а тепер жив на власній землі, відчувши справжній смак волі. Тут, серед рідних і друзів, жили Остап і Соломія.

Їхнє життя було нелегке. Вони працювали важко: розкорчовували дикі зарості, сіяли хліб, ростили дітей, переживали втрати й радощі. Але кожного вечора Остап стискав Соломії руку, і в її очах не було більше розпачу, як колись у плавнях, де їм довелося пройти випробування смертю й розлукою. Їхнє кохання, загартоване нещастями і втратами, розцвіло тут, у вільному краї.

Старий Остап, посивілий від роботи і труднощів, часто розповідав підростаючим синам історії про колишнє життя, про Україну під гнітом панщини, про те, як дорога була та воля, яку вони здобули з Соломією. Діти слухали його, затамувавши подих, а Соломія всміхалася крізь сльози: тепер у їхньому домі було щастя, виборене «дорогою ціною».

І коли над Дунаєм здіймався тихий вечірній вітер, Остап слухав його не з тугою, а з глибокою вдячністю. Він знав: тепер вітер приносить не лише спогади про втрати, а співає про любов, відвагу й свободу — те, заради чого варто було пройти будь-які випробування.