I. Рицар та Його Обрання
Головний герой — гідальго з Ламанчі, якому добиралося до п’ятдесятки років, худий і сухорлявий, що збожеволів через читання рицарських романів. Він вирішив стати мандрованим рицарем, щоб «шукати пригод та допомагати всім скривдженим». Свого худого коня він назвав Росинантом («Перешкапою»). Своєю дамою серця він обрав селянку Альдонсу Лоренсову, назвавши її Дульсінеєю Тобоською. Її краса описана як надлюдська: волосся — щире злото, очі — сонця.
Він найняв зброєносця Санчо Пансу, пузатого чоловіка, пообіцявши йому острів чи навіть королівство за службу. Санчо дозволено скаржитися на біль, на відміну від рицарів.
II. Подвиги та Помилки
У своїй першій мандрівці Дон Кіхот прийняв корчму за замок і був висвячений на рицаря корчмарем, попередньо провівши нічну варту біля своєї збруї. Він напав на погоничів, які наважилися чіпати його збрую, тяжко поранивши їх.
Він «визволив» наймита Андреса, якого бив господар Хуан Лантух, змусивши господаря присягнути на рицарському законі, що заплатить. Проте господар побив Андреса ще дужче, як тільки Дон Кіхот поїхав.
Найвідоміший епізод — Дон Кіхот прийняв тридцять чи сорок вітряків за потворних велетнів і, попри попередження Санча, атакував їх. Його кінь і він були кинуті на землю. Дон Кіхот пояснив, що його лютий ворог, мудрий чаклун Фрестон, перетворив велетнів на вітряки, аби відібрати в нього славу.
Дон Кіхот напав на купців, вимагаючи визнати красу Дульсінеї, але був побитий і повалений на землю.
Він отримав прізвисько «Лицар Сумного Образу» від Санча Панси через свій нужденний вигляд і пощерблені зуби.
Потім він напав на процесію ченців, вважаючи їх за викрадачів принцеси, і поборов одного з них (а пізніше бився з біскайським зброєносцем). Усіх переможених він відправляв до Тобоса, щоб ті склали шану Дульсінеї.
Він прийняв цилюрницьку мідницю за Мамбрінів шолом і забрав її в цилюрника.
Битва з вівцями: Він атакував дві отари овець, прийнявши їх за ворожі війська цісаря Аліфанфарона і короля Пентаполіна. Пастухи закидали його камінням, вибивши йому зуби.
Визволення галерників: Дон Кіхот звільнив каторжників (галерників), бо вважав несправедливим повертати в рабство тих, «що їх Бог і природа вольними створили». Один із них, Хінес де Пасамонте (який сам писав свою історію), очолив звільнених. Вони відмовились іти до Дульсінеї та побили Дон Кіхота і Санча. Пасамонте також вкрав осла Санча (Сірого).
III. Шаленство в Сьєрра-Морена та Знахідки
Після невдач він вирішив піти в гори Сьєрра-Морена, щоб шаліти й звершити покуту. Він хотів збожеволіти без причини, оскільки це більша заслуга, ніж шаленіти через зраду, як Роланд. Він розірвав свій одяг, бився головою об скелі та стрибав, щоб Санчо міг про це розповісти Дульсінеї.
Там вони знайшли Карденія, обшарпаного юнака, який страждав через зраду свого друга дона Фернанда. Дон Фернандо, дізнавшись про красу Люсінди (коханої Карденія), сам вирішив одружитися з нею. Люсінда погодилася на шлюб із доном Фернандом, але мала при собі кинджал, щоб вбити себе, якщо не зможе запобігти шлюбу.
Вони зустріли Доротею, вродливу дівчину, яка була спокушена і таємно повінчана з доном Фернандом, але він її покинув.
Спільний план: Щоб виманити Дон Кіхота, Доротея вдала із себе принцесу Обізіяну, чиє царство (Обізіянське) захопив велетень Пандафіланд Хмуроокий. Дон Кіхот присягнув, що вб’є велетня і поверне їй царство.
IV. Повернення до Корчми та Зачарування
Компанія вирушила до корчми. Дон Кіхот уночі напав на винні бордюги, прийнявши їх за велетня Пандафіланда, розливши вино, що Санчо сприйняв за кров.
У корчмі відбулося примирення: Дон Фернандо, під впливом Доротеїних сліз і свідчень, визнав її своєю дружиною, а Карденіо возз’єднався з Люсіндою.
Дон Кіхота розшукували стражники Святої Германдади за звільнення каторжників.
Щоб доставити його додому, парох і цилюрник (таємно) зачарували Дон Кіхота (приспали) і посадили в клітку на возі, переконавши, що його ув’язнено надприродною силою. Санчо вірив, що його пан при пам’яті, але прикидається зачарованим.
По дорозі Дон Кіхот напав на процесію покутників, прийнявши Образ Святої Діви за викрадену «закутану в чорне сеньйору». Він був побитий і повернутий у клітку.
V. Літературні Роздуми
Дон Кіхот гаряче відстоював перевагу військової справи (яка веде до миру) над науковою (яка веде до правосуддя). Він наголошував, що військова справа вимагає великого розуму і напруження. Водночас він проклинав винахід гармати, яка дозволяє боягузові вбити сміливого рицаря.
Вчений каноник, своєю чергою, висловлював думку, що рицарські романи повинні бути написані інакше: вони мають бути правдивими та витонченими, щоб однораз повчати й розважати.