Skip to content

Майстер корабля: аналіз (паспорт), сюжет, зміст, персонажі

Posted on:29 березня 2025 р.

Рік: 1928

Рід: епос.

Жанр: мариністичний (морська тематика), автобіографічний роман, кінороман.

Напрям: неоромантизм.

Тема: спогади літнього митця про юність, кіномистецтво, дружбу й кохання (якщо коротко, то ідея - море й кіномистецтво).

Ідея: розкриття ролі мистецтва, що окрилює людину, робить її безсмертною.

Герої твору: То-Ма-Кі (оповідач, кіноредактор), Режисер Сев, матрос Богдан, Професор, Таях, Директор, хазяїн трамбака.

Період подій: 1928 рік.

Місце подій: Чорне море, Одеса (український Голлівуд тих часів).

Епіграфи:

Назва: майстер корабля - дерев’яна фігура на носі судна (Баджін), що веде корабель вперед, захищаючи від штормів.

Новаторство: оригінальний стиль письма, незвичні імена, яскраві морські образи.

Важливі деталі:

✨ Написаний з погляду майбутнього про минуле: Яновському 26 років (1928), але оповідачу за 70

✨ Структурований як кіносценарій

✨ Пронизаний романтикою вітаїзму (життєлюбства) Хвильового

✨ Сповідь-монолог автора

✨ Дебютний роман Яновського

✨ Автобіографічний: персонажі списані з реальних людей

✨ Містить елементи пригодницького й детективного жанрів

✨ Море - головний наскрізний образ

✨ Містифікація: автор навмисно вводить читача в оману, прихована присутність автора у творі.

Цитати про твір:

Цитати про твір:

Відкрив і завоював нам море, море в значенні не географічному чи навіть геополітичному, а в значенні психологічному, як окремий духовний комплекс, який був або ослаблений у нас, або й цілком спаралізований.

Несподівано поєднаний матеріал - море й кіно, тонке плетиво любовної інтриги, проста й міцна фраза, сміливі злами розповідних планів - усе це робить з “Майстра корабля” видатне й поступове явище нашого літературного сьогодні.

Книга легка й життєжадібна.

Один із найзагадковіших, найоригінальніших українських романів XX століття.

Роман є своєрідною мозаїкою, де поєднано розмаїття жанрів, які утворюють художню цілісність.

Письменник, насичуючи “Майстер корабля” авантюрними, пригодницькими елементами, натхненно передаючи життєствердну атмосферу творчості, намагаючись увіковічнити в образах романтичних героїв своє вишукане, рідне по духу товариство, сміливо дав волю своїй розкішній уяві.

Герої твору і їх характеристика

То-Ма-Кі / Редактор

Прототип: Юрій Яновський.

Це одна особа в різному віці:

Тайах

Прототип: балерина Іта Пензо.

Зеленоока красуня з білявим волоссям і довгими ногами. Любить подорожі: “Хочеться завше бути в вагоні поїзда”. Її зовнішність і характер не залишають чоловіків байдужими.

Сев

Прототип: Олександр Довженко.

Його стихія - кіно. Він “з однаковою гордістю стоятиме серед велетенських машин, на палубі океанського корабля, що йде в невідомі країни, він стоятиме з однаковою гордістю й серед намріяного степу, спираючись на палицю. Бо в ньому є одвічне обличчя людини”.

Богдан

Прототипи: актор Григорій Гричер та військовий Юрій Тютюнник.

“Прекрасний екземпляр мужчини. Обличчя обвітрене й мужнє, а тіло радувало очі чистими лініями”. Він “блідий матрос, чорнявий і смаглявий, із затьмареними очима. Чорнява борідка пробивалася на щелепах, обличчя приємне, хоч і некрасиве. Вражав погляд, що завше був скерований в обличчя співбесідника”. Богдан - борець за справедливість. Розумний, дуже любить читати книги.

Професор

Прототип: художник Юрій Кричевський.

Директор

Прототип: матрос Юрій Нечеса.

Колишній моряк.

Майк

Старший син То-Ма-Кі, льотчик. Описаний як “меткий та проворний, як задерикуватий зимовий день”.

Генрі

Молодший син То-Ма-Кі, письменник. Емоційний і нестабільний: “Неврівноважений, як весняна повінь”.

Інші персонажі:

Сюжетні елементи:

Експозиція: То-Ма-Кі розповідає про себе і пояснює мету написання твору.

Зав’язка: Молодий Редактор (То-Ма-Кі) приїжджає працювати в Одесу. Тут він знайомиться з балериною Тайах і рятує Богдана.

Розвиток дії: Підготовка до зйомок нового фільму Сева. Збираються історії для майбутнього кіно. То-Ма-Кі описує повсякденне життя на кінофабриці. Розвиваються стосунки між То-Ма-Кі, Тайах та Севом.

Кульмінація: Напад на То-Ма-Кі й Богдана. Завершується будівництво корабля.

Розв’язка: Сев і То-Ма-Кі перемагають у сутичці з рибалками. Тайах робить свій вибір. Розкривається таємниця нападників на оповідача та Богдана.

Зміст “Майстер корабля”

Одеса, 1928 р.

Старий То-Ма-Кі розповідає про себе: мені за 70, сім’ї нема, дружина померла. Діти далеко. Старший Майк – льотчик, молодший Генрі – письменник.

То-Ма-Кі роздумує про старість. Здоров’я підводить. Дружини вже нема. Дивиться фільм “Біла пустеля” і радіє своїм досягненням у кіно. Потім гасить світло, вдивляється у вогонь і поринає в минуле.

Переносимось у приморське місто. Автор прямо не називає його, але риси видають Одесу. То-Ма-Кі згадує готель, де оселився молодим Редактором. Розповідає про побут, про довгі прогулянки біля моря.

Дізнаємось, що То-Ма-Кі прибув до Одеси як новий Редактор місцевої кінофабрики. Там познайомився з Директором (який згодом загинув під Варшавою) – своїм майбутнім другом. За тиждень То-Ма-Кі написав конституцію для режисерів кінофабрики.

У театрі То-Ма-Кі дивиться виставу “Йосиф Прекрасний”. У другому акті вперше бачить балерину Тайах. Її рухи такі вишукані й майстерні, що він не може відвести очей. Зачарований, стежить за нею всю виставу.

Після театру йде до маяка, щоб прогулятись і впорядкувати думки.

Наступний тиждень То-Ма-Кі запекло працює над фільмом за власним сценарієм. Сперечається з Режисером. Повертаючись пізно додому, зустрічає в коридорі кінофабрики Професора, з яким згодом товаришуватиме.

Молодий редактор на березі працює над конституцією для Директора. Згодом дізнаємось, що кінофільм за сценарієм То-Ма-Кі схвалили. Він неймовірно радіє.

До міста приїжджає давній товариш То-Ма-Кі – Сев, щоб створювати нову стрічку.

То-Ма-Кі йде до Режисера обговорити новий сценарій. Там зустрічає ту саму балерину Тайах. Повертаючись, натрапляє на Сева. Вони говорять про море, порівнюють його з непокірною жінкою. Сев помічає неспокій друга і здогадується, що причина – Тайах. Пропонує То-Ма-Кі повернутись до Режисера. Там То-Ма-Кі хвалить Тайах за її гру. Розмови тривають до пізньої ночі, і коли гасне світло, Тайах кладе руку на руку То-Ма-Кі. Він відповідає взаємністю. Ідилію перериває Сев, нагадуючи, що пора додому. Між Севом, То-Ма-Кі й Тайах зароджується дружба.

На риболовлі Сев зізнається То-Ма-Кі, що мріє зняти фільм про море. Повернувшись, друзі зустрічають Тайах. Вони жартують, сміються, веселяться. Раптом помічають у морі людину. Сев і То-Ма-Кі рятують потопаючого – українського моряка Богдана. Сев зауважує, що ця пригода – чудовий початок для нової стрічки.

То-Ма-Кі і Сев вперше зізнаються один одному, що закохані в Тайах. Вирішують залишити вибір їй.

Тайах і То-Ма-Кі проводять час удвох. Багато розмовляють, відвідують Професора, потім ідуть додому. Жінка повідомляє, що завтра мусить їхати до Генуї доглядати хвору тітку. Запрошує То-Ма-Кі до себе. Вони цілуються, потім чоловік іде.

Тайах вирушає до Італії.

Знімають останню сцену фільму в порту. На кораблі діти з дитбудинку. Стається трагедія – гине дитина. Директор розлючений.

Автор повертає нас у теперішній час. То-Ма-Кі отримує лист від сина Майка. Син пише, що чекав батька, але той не прийшов. Замерзнувши, Майк розпалив камін якимись кресленнями кораблів. Майк згадує, що прочитав батькові мемуари. Йому сподобались Богдан і Тайах. Син припускає, що Тайах – його мати, яка загинула. Автор не розкриває, чи правильне це припущення.

То-Ма-Кі знову поринає в спогади. Згадує історії Богдана-бунтівника. Матрос працював у румунського рибалки й користувався увагою жінок. У нього закохалась дочка рибалки Ганка. Розважившись із нею, Богдан сказав, що одружений і мусить повертатись додому. Розгнівана Ганка скинула його з човна й відпливла. Саме тоді Богдана знайшли Сев, То-Ма-Кі й Тайах.

У минулому на кораблі в Богдана закохалась дочка капітана. Вона розкрила матросу, що насправді їх везуть на війну. Богдан з іншими підняв бунт, взявши в заручники капітанову доньку. Капітан втік, покинувши дитину. Згодом корабель розстріляли, і він почав тонути. Богдана підібрав румунський рибалка. Ці історії стануть основою фільмів Сева.

Тайах пише з Італії листи. Розповідає про подорожі, про чоловіка, якого вже не кохає, про шанувальників. Ці листи мучать То-Ма-Кі, він сумнівається в почуттях Тайах до нього.

То-Ма-Кі, Сев, Богдан, власник кафе, рибалка, хазяїн трамбака й троє дівчат обговорюють деталі нового фільму. Кожен пропонує свої ідеї. Богдана забирає поліція через відсутність документів.

Директор доручає То-Ма-Кі зняти фільм про зустріч комісара з турецьким міністром.

То-Ма-Кі, Сев і Богдан у кафе обговорюють новий фільм. Головна тема – туга за Батьківщиною. Власник кафе, Богдан і повія Поля розповідають свої історії. Якийсь рибалка ображає Полю, але відмовляється перепрошувати. То-Ма-Кі з Севом б’ють рибалку й виштовхують геть. Виходячи, зустрічають п’яного Богдана, який повідомляє про повернення Тайах.

То-Ма-Кі знімає фільм про зустріч турецького міністра. Увечері зустрічає Тайах, але відмовляється розмовляти, посилаючись на зайнятість.

Завершивши роботу, То-Ма-Кі відвідує Професора. Той показує давні рукописи з кресленнями кораблів. Книга дуже зацікавлює То-Ма-Кі, і Професор обіцяє подарувати її, коли той одружиться з Тайах. “Тепер ви розумієте, яку книгу спалив мій син?”

Повертаючись через порт, То-Ма-Кі випадково зустрічає Богдана. На них нападають невідомі й тяжко ранять. Згодом виявляється, що потерпілих знаходить та сама Поля, яку вони колись захистили.

Богдан і То-Ма-Кі опиняються в лікарні.

Богдан підозрює, що нападником був Сев через ревнощі до Тайах. То-Ма-Кі не вірить: “Навіть якщо це він, все одно залишиться моїм другом”. Богдан хоче викрити нападника, в якого має бути шрам від укусу.

Тайах і Сев відвідують поранених у лікарні. Потім ідуть гуляти разом. Сев пропонує Тайах вийти за нього, але вона відмовляє.

Минає два тижні. Богдан і То-Ма-Кі одужують. Під керівництвом Професора працюють над відновленням судна для фільму Сева. Створюють дерев’яну фігурку – “майстра корабля” – оберіг від рифів і хвиль.

То-Ма-Кі отримує лист від сина Генрі. Тому дуже подобаються Богдан і Тайах. Генрі радить батькові в фіналі роману залишити цих двох разом.

Корабель майже готовий. Сев доробляє “майстра корабля”. Богдан хоче переконатися, що саме Сев напав на них, і просить закотити рукав, де має бути шрам. Сев вдає, що не чує, і поспішно йде. “Це ще нічого не означає”, – каже То-Ма-Кі.

Богдан продовжує працювати над “майстром корабля”.

На судно приходить Тайах насолодитися морем. Раптом прибігає Поля й повідомляє про запах диму на кораблі. Тайах підтверджує. Жінки знаходять і гасять джерело пожежі.

Нарешті корабель добудовано. Влаштовують святкування, виголошують тости. Несподівано Сев пропонує Тайах обрати між ним і То-Ма-Кі. Обурена жінка йде з судна.

То-Ма-Кі перевіряє, чи є в Сева шрам. На щастя, нічого немає. Чоловіки насолоджуються вечором, коли раптом чують, що хтось вдирається на корабель: “Цього разу вони точно не втечуть від мого ножа”. Це той самий рибалка, від якого вони захищали Полю. То-Ма-Кі розуміє, хто напав на нього з Богданом. Відбувається бійка. Сев і То-Ма-Кі перемагають. Тим часом Тайах веселиться з Богданом.

Роман завершується тим, що до старого То-Ма-Кі приїжджають обидва його сини.

Про твір

“Майстер корабля” - дебютний роман Юрія Яновського, написаний у 1928 році. Це автобіографічний твір, що відображає досвід автора на Одеській кінофабриці. Роман має неоромантичні риси та вважається першим мариністичним романом в українській літературі.

Екзотика. Море відіграє ключову роль у романі, створюючи атмосферу пригод та романтики. Автор майстерно передає “шум і рокіт” моря, його запахи та заклик до далеких подорожей. Екзотичні місця, як-от острови Ява та Пао, озеро Комо, Генуя і Мілан, додають твору особливого колориту. Навіть імена героїв – То-Ма-Кі, Сев, Таях – звучать мелодійно й незвично.

Герої. Головні персонажі роману - романтичні та талановиті особистості:

Вітаїзм. Роман оспівує молодість, любов і творчість. Він пронизаний “романтикою вітаїзму” - прославленням життя, що відповідає закликам Миколи Хвильового.

Символіка. За один з епіграфів до роману Ю. Яновський узяв слова Горація з його оди «Римській державі»: «О корабле, тебе вже манить хвиля моря?» Горацій славив Римську державу, порівнюючи її з кораблем. Ю. Яновський же в романі, герої якого споруджують красень-вітрильник, думав про свою Республіку, про Україну… Якщо корабель у романі — символ держави, то так само символічним є і майстер корабля. Екзотична дерев’яна жіноча фігурка має вести задуманий Севом і Редактором бриг крізь бурі й випробування. Однак у ширшому значенні майстер корабля — це «веселий народ», який творить свою Республіку. Апофеозом йому роман і завершується, цілком у дусі Довженкових фільмів 1920-х років (За В. Пан-ченком).