Марія Морозенко. Іван Сірко - великий характерник - Калинич

• До змісту

З біографією Марії Морозенко ви ознайомилися ще в 5 класі. Пригадаймо.

Марія Морозенко, справжнє прізвище якої Мороз, народилася на Рівненщині. Вона була дев’ятою дитиною у великій родині, де загалом було дванадцятеро дітей. Ще змалку дівчинка дуже любила читати й була частою гостею у сільській бібліотеці. Після школи вона мріяла про навчання в університеті, тому пішла працювати, щоб мати змогу жити в місті. Згодом Марія вступила на факультет журналістики у Києві. Вона створила сім’ю, народила доньку, і саме для неї почала писати свої перші казки та колискові. Марія Морозенко стала авторкою багатьох дитячих книг, працювала літературним редактором і очолювала Творче об’єднання дитячих письменників у Національній спілці письменників України. Також вона активно займалася волонтерством, допомагаючи українським воїнам.

2. Відшукайте в доступних вам джерелах три цікаві факти про письменницю.

1. Марія Морозенко була дев’ятою з дванадцяти дітей у своїй родині.
2. У дитинстві вона так багато і швидко читала, що сільська бібліотекарка, не вірячи, просила її переказувати зміст прочитаних книжок.
3. Свої перші твори — казки та колискові — письменниця написала для своєї доньки, і пізніше їх надрукували.

3. Складіть резюме письменниці.

Ім’я: Марія Морозенко (справжнє прізвище — Мороз).

Місце народження: Рівненщина.

Освіта:

• Київський університет, факультет журналістики.

Досвід роботи та діяльність:

• Письменниця: авторка численних дитячих книжок.
• Літературна редакторка.
• Голова Творчого об’єднання дитячих письменників Національної спілки письменників України.
• Волонтерка: допомагала бійцям, відвідувала поранених у шпиталях.

Ключові навички та якості:

• Любов до читання та літератури.
• Цілеспрямованість та працьовитість.
• Активна громадська позиція, співчутливість та людяність.

4. Хто є прототипом образу Івана Половця? Чому? Що вам відомо про видатного козака-характерника?

Прототипом образу Івана Половця є реальна історична постать — Іван Сірко. На це прямо вказує назва твору «Іван Сірко — великий характерник» та його продовження «Іван Сірко — славетний кошовий». У тексті Іван сам змінює прізвище Половець на Сірко.

Це легендарний козацький полководець. Здобув перемогу в 65 боях. Герой багатьох українських пісень і казок.

5. Чому героя назвали Іваном? Яке походження прізвиська Івана Половця?

Хлопчика назвали Іваном, тому що він був «помилуваним на життя». Коли односельці хотіли вчинити розправу над немовлям через його дивні особливості, громада на чолі з Михайлом Дібровою вирішила врятувати його і похрестити. Саме Діброва сказав: «І назвемо ми хлопця Іваном, бо ж помилуваним на життя є».

Прізвище Сірко Іван взяв собі сам після найважчого випробування в Олешківській пустелі. Там, на межі життя і смерті, йому привидівся дух його загиблого вовка Сірого, який допоміг знайти рятівний корінь. Після цього порятунку, оплакавши свого побратима, Іван народився втретє, вже як Іван Сірко. Пізніше він так і представився Софії: «Відтепер мене звати Іван Сірко».

6. Як у селі називали малого Івана? Чи можна говорити про булінг у ставленні до хлопця? Чому?

У селі малого Івана називали образливими прізвиськами, такими як «чортів син» та «вилупок чортячий».

Так, це однозначно можна назвати булінгом. Хлопця цькували через забобони, пов’язані з його народженням із зубами. Під час свята Купала старші хлопці на чолі з Тарасом Чортоплотом не просто глузували з нього, а й застосовували фізичну силу: відтягнули від багаття, штовхали, а Тарас навіть поставив підніжку, через що Іванко впав у гарячу золу. Замість допомоги, натовп сміявся з його болю. Це є яскравим прикладом цькування, адже його систематично ображали, принижували та кривдили.

7. Схарактеризуйте Тараса Чортоплота (вік, статус у суспільстві, риси характеру). Чи достойною є його поведінка щодо Івана Сірка?

Тарас Чортопліт — це сімнадцятирічний хлопець, єдиний син заможних батьків. Він мав високий статус серед молоді, був першим у всьому, і дорослі ставили його за приклад. Тарас вважався красенем і мав запальний характер та гордовитий норов. Йому була притаманна самозакоханість (нарцисизм), він любив подобатися багатьом, але не вмів кохати.

Його поведінка щодо малого Івана абсолютно негідна. Керуючись заздрістю та злістю через те, що хрещений батько приділяв Івану більше уваги, Тарас жорстоко знущався з семирічної дитини. Він принижував, бив і підло штовхнув хлопчика у вогонь. Це свідчить про його ницість, жорстокість і боягузтво.

8. Що реальне, а що фантастичне в повісті? Чи вірите ви в характерників, у надприродні здібності? Що це — магія чи сила волі?

У повісті переплітаються реальні та фантастичні елементи.

Реальне: історичні постаті (Іван Сірко, Дмитро Вишневецький), географічні місця (Хортиця, Мерефа, Олешківські піски), козацькі походи, побут та звичаї Запорозької Січі, народні традиції (святкування Купала).

Фантастичне: народження із зубами як знак долі, цвіт папороті, що дарує силу, волхвиня Рода, спілкування з тваринами, здатність перемагати десятки ворогів, виживання в пустелі без їжі та води, дух вовка-помічника.

На мою думку, у повісті магія та сила волі нерозривно пов’язані. З одного боку, Іван отримує силу від чарівної квітки. З іншого — він проходить неймовірно жорстокі тренування, які загартовують його тіло і дух. Школа характерництва вчила його не чаклунству, а вмінню долати біль, розвивати швидкість, витривалість, використовувати сили природи. Можливо, надприродні здібності — це лише доведена до межі сила волі та глибоке знання природи, які звичайним людям здаються магією.

9. Яким ви уявляєте Івана Половця? Що вражає в його характері? Назвіть 10 рис, які свідчать про неймовірну витривалість героя.

Я уявляю Івана Половця дуже впертим, сміливим і цілеспрямованим хлопцем, який з дитинства не боявся йти проти натовпу. Він самотній, але має надзвичайну внутрішню силу, яка дозволяє йому долати всі перешкоди. Найбільше в його характері вражає неймовірна стійкість і здатність не просто виживати, а ставати сильнішим після кожного випробування.

10 рис, що свідчать про витривалість Івана:

1. Стійкість до цькування: він не зламався під тиском образ і знущань односельців.
2. Сміливість: у сім років сам вирушив на Січ, долаючи небезпечні пороги.
3. Терпіння: сім років проходив виснажливе навчання у характерників.
4. Фізична витривалість: витримав випробування крижаною водою, коли на нього вилили безліч цебер з криниці.
5. Здатність терпіти біль: вижив після того, як цілий день пролежав під палючим сонцем без краплі води.
6. Психологічна сила: зміг пережити жахливу втрату, коли випадково вбив свого єдиного друга — вовка Сірого.
7. Надлюдська воля до життя: вижив протягом тижня в пустелі без їжі та води.
8. Цілеспрямованість: попри невдачу, не відмовився від мети стати характерником.
9. Здатність до самопожертви: був готовий битися з вовком, щоб довести свою силу.
10. Емоційна стійкість: після всіх жахів знайшов у собі сили довіритися Софії та почати нове життя.

10. Назвіть не менше п’яти доказів на користь того, що Іван Сірко — надзвичайно вразлива дитина.

Хоча Іван був дуже сильним і впертим, у дитинстві він був дуже вразливим.

1. Він сильно переживав через цькування. Коли Тарас Чортопліт та інші хлопці сміялися з нього на святі Купала, Іванко «заледве стримував сльози» і похмуро дивився на кривдника.
2. Його мучили докори сумління. Коли він вкрав у матері срібний ніж, а звинуватили в цьому служницю, він не міг зізнатися, і це його гризло.
3. Він глибоко пережив втрату друга. Коли Іван випадково вбив свого вовка Сірого, він «заціпенів від жаху», а потім його «заледве було врятовано від смерті», настільки великим було його горе.
4. Він відчував відчай і страх. Під час випробування в пустелі на сьомий день він «чекав ранок із острахом» і боявся, що помре від спеки.
5. Він був сором’язливим і невпевненим у спілкуванні з дівчиною. При першій зустрічі з Софією він «почувався непевно», коли вона глузувала з його подертого одягу.

11. Випишіть завдання та настанови, які давали вчителі Іванові Сіркові. Чи погодилися б ви їх виконувати? Чому?

Вчителі-характерники давали Іванові дуже складні завдання та настанови:

• Завдання: Знайти палицю, доладну до свого зросту й сили, і за її допомогою перестрибнути через високий тин; пройти «купелю» під крижаною водою з криниці, а потім цілий день сидіти під палючим сонцем; пройти випробування боєм проти дванадцяти «яничар»; вижити протягом місяця в Олешківській пустелі без їжі та води.
• Настанови: Ловити тінь (розвивати швидкість); однаково вправно керувати лівою і правою рукою; рухатися босоніж по гострому камінню; втихомирювати небесні стихії; зробити ніч своїм слугою; зректися малих потреб, не прагнути золота, а здобувати славу; ділитися з побратимами; спати на траві, а не в м’якій постелі; носити простий одяг.

Я б не погодився виконувати такі завдання. Вони надзвичайно небезпечні і жорстокі. Це випробування на межі людських можливостей, які можуть призвести до смерті. Я розумію, що так готували воїна-характерника, але для звичайної людини це занадто.

12. Запишіть не менше 5 цілей, яких ви хочете досягти.

1. Добре закінчити навчальний рік.
2. Прочитати більше книжок з української історії.
3. Навчитися грати на гітарі.
4. Допомагати батькам по господарству.
5. Стати більш впевненим у собі.

13. Чому у творі події переплітаються з народними звичаями, а не християнськими? Доведіть, що твір є зразком фентезі.

У творі події переплітаються з народними, язичницькими звичаями, бо вони показують глибокий зв’язок козаків із природою та давніми віруваннями своїх предків. Християнство у творі представлене слабко: дяк боїться хрестити «диявольське отродія» і робить це лише під тиском громади. Натомість, велику роль відіграють народні обряди: святкування Купала, віра в магічну силу цвіту папороті, ворожіння, волхвиня Рода, весільний обряд навколо багаття з вінками з дуба та різнотрав’я. Це підкреслює, що сила характерників походить від природи та давніх знань, а не від церковних канонів.

Твір є зразком історичного фентезі, що прямо зазначено у тексті.

• Історична основа: у творі діють реальні історичні особи (Іван Сірко, гетьман Дорошенко, Дмитро Вишневецький) та згадуються реальні події й місця (похід на Кафу, острів Хортиця).
• Елементи фентезі: у реальний світ вплетені магія та надприродні явища. Це, наприклад, народження Івана із зубами як знак долі, чарівний цвіт папороті, який дає силу, здатність розуміти мову тварин, волхвиня-віщунка, надлюдські здібності характерників. Все це створює вигаданий, чарівний світ, що є головною ознакою жанру фентезі.

14. Чому чарівні події відбуваються саме в купальську ніч?

Чарівні події відбуваються саме в купальську ніч, тому що, згідно з народними віруваннями, описаними у творі, це особливий, магічний час. Це час «великого сонцевороту», коли сонце наділяє землю «жагучою таємничою силою». Вважалося, що в цю ніч межа між світом людей і світом духів стає дуже тонкою, а тому можуть відбуватися різні дива. У тексті сказано: «І все, що попроситься в гарну пору, збудеться». Саме тому Іван зміг знайти міфічний цвіт папороті, який наділив його надлюдською силою, саме цієї ночі.

15. Назвіть проблеми, порушені у творі. Наведіть приклади.

• Проблема булінгу та психології натовпу. Односельці готові вбити немовля лише через забобони, а потім підлітки на чолі з Тарасом жорстоко знущаються з малого Івана, а натовп лише сміється з цього.
• Проблема вибору життєвого шляху. Іван з дитинства обирає шлях воїна, відмовляючись від спокійного життя, і слідує йому, незважаючи на всі труднощі.
• Проблема добра і зла. Тарас Чортопліт є втіленням прихованого зла під маскою добропорядності. Іван же, хоч і буває жорстоким у відповідь на кривду, все ж стоїть на боці добра.
• Проблема зв’язку людини з природою. Іван знаходить силу в єднанні з природою (вовк Сірий, сила дуба, виживання в пустелі), що є основою його характерництва.
• Проблема становлення героя. Автор показує, як із вразливої дитини, яку всі зневажали, через біль, втрати та надлюдські випробування виростає великий воїн і захисник.

16. Створіть паспорт твору.

Паспорт твору

17. Завдання на вибір.

А. Есе на тему «Сучасні воїни — нащадки славетних козаків»

Прослухавши рок-баладу «Сірко пробудився», я ще раз переконався, що між минулим і сьогоденням України існує міцний, нерозривний зв’язок. Ця пісня не просто розповідає про історію, вона стверджує, що дух легендарного отамана Івана Сірка живе в серцях наших воїнів сьогодні. Сучасні українські захисники — це не просто солдати, це прямі нащадки славетних козаків, які успадкували їхню незламну волю, мужність та любов до рідної землі.

Як колись Іван Сірко проходив надлюдські випробування, гартуючи своє тіло і дух, так і сьогоднішні бійці стикаються з неймовірними викликами. Школа характерництва, описана в повісті, вчила не магії, а витривалості, вмінню долати біль і страх. Ці ж якості ми бачимо в наших воїнах. Їхня сила — не в чарах, а в потужній волі, тренованості та психологічній стійкості, які дозволяють їм робити, здавалося б, неможливе. Вони, як і козаки-характерники, є тими, хто стоїть на захисті своєї землі, не знаючи втоми і вагань.

Головний мотив пісні — «Сірко пробудився в наших воїнах» — це потужна метафора. Вона означає, що козацький дух не зник у минулому. Він знову повстав на повний зріст у лавах Збройних Сил України. Цей дух проявляється у братерстві, коли воїни стоять один за одного, у сміливості, коли вони дивляться в очі небезпеці, і в непереможній любові до Батьківщини, яка дає їм сили боротися.

Тому, коли я дивлюся на наших воїнів, я бачу в них відблиск слави Івана Сірка. Часи змінюються, зброя стає іншою, але суть залишається незмінною. Це боротьба за волю, за віру, за свою землю. І як каже пісня, якщо вже «Сірко взявся, то і наша Перемога не за горами». Цей зв’язок із героїчними предками — наше джерело сили та запорука того, що Україна завжди буде вільною.

Б. Епілог до повісті

Благословенний рукою волхвині Роди, Іван Сірко помчав на Січ, залишивши в Мерефі свою молоду дружину Софію. Його серце розривалося між коханням та призначенням, але він знав, що народжений для більшого.

На Хортиці його зустріли насторожено. Новини про юнака, що колись дитиною сам дістався острова, вже стали легендою, але тепер йому належало довести свою силу не лише в дивовижах, а й у справжньому козацькому ділі. І він довів. Знання, отримані в школі характерництва, робили його неперевершеним воїном. Він рухався швидше за тінь, однаково вправно володів обома руками, а його рани дивним чином загоювалися, наче сама земля віддавала йому свою силу. Дуже скоро побратими побачили, що Іван не просто вправний боєць, а й мудрий ватажок, який відчуває небезпеку та вміє вести за собою людей.

Минали роки. Сірко брав участь у десятках походів. Його ім’я наводило жах на ворогів. Козаки вірили, що його не бере ні куля, ні шабля, а татари називали його «урус-шайтаном». Він здобув славу великого кошового отамана.

Та навіть у розпалі битв серце його линуло до Софії. У короткі миті перепочинку він повертався до Мерефи. Там, у затишній хаті, на нього чекала дружина і двоє їхніх дітей — син Петро та донька, ім’я якої історія не зберегла. Для них він був не грізним отаманом, а люблячим чоловіком і батьком. Він розповідав дітям про велич української землі, вчив їх бути сильними та чесними.

Але мирне життя було не для нього. Щоразу, коли над Україною нависала загроза, він знову сідав на коня і вів козацтво у бій. Він знав, що його сила, отримана колись від квітки папороті та загартована в пустелі, належить не йому, а його народу.

Навіть після смерті Іван Сірко залишився захисником. Легенда говорить, що запорожці ще довго возили його праву руку з собою в походи, і вона приносила їм перемогу. Іван, народжений тричі — від матері, від магії та від смерті в пустелі — став безсмертним у пам’яті свого народу, як вічний символ незламності українського духу. Його життєвий шлях став доказом того, що людина, яка живе заради великої мети, ніколи не зникає безслідно.