“Любіть Україну” - патріотичний вірш Володимира Сосюри, що став гімном любові до Батьківщини. Створений під час Другої світової війни, твір розкриває глибоку емоційну прив’язаність автора до рідної землі через яскраві образи та художні засоби.
Рік: 1944
Рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: патріотична (громадянська).
Напрям: модернізм.
Мотив: любов до України.
🎨 Художні засоби:
Риторичний оклик і звертання: “Юначе! Хай буде для неї твій сміх”; “Дівчино!.. люби її кожну хвилину”; “вічні ми будемо з нею!”
Епітет: година щаслива; вишнева Україна; краса жива і нова; мова солов’їна; очі ніжно-карі; кривенькі тини; багряний шум; хмари пурпурові; весни світлі і щирі.
Порівняння: “Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води…”; “ми, як порох і дим”; “єдина, одна, як очі її”; “Як та купина…живе у стежках…”;
Метафора: “вона у зірках, і у вербах вона…”
Метонімія: “в огні канонад, що на захід женуть чужинців…”; “в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь…”
Гіпербола: “вічні ми будемо з нею”.
Персоніфікація: Україна живе
Літературознавці про твір
1951 року в газеті «Правда» вірш «Любіть Україну!» зазнав жорсткої критики через «надмірний патріотизм», який назвали «буржуазним націоналізмом». Володимир Сосюра був змушений виправдовуватися та змінювати текст відповідно до радянських ідеологічних вимог. Наприклад, «кривенькі тини» (символ селянської України) він замінив на «електровогні», які уособлювали досягнення радянської влади. Такі правки позбавили вірш його первісного пафосу, спотворили авторську ідею та справжні почуття до України.
Н. Бернадська зазначала: «Простота художніх засобів та їхня довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — цим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою Україну у віках».