Запишіть колективно в зошит не менше десяти історичних фактів, які є приводом пишатися, що ми — українці.
- Створення Козацької держави (Гетьманщини): У середині XVII століття українці змогли створити власну державу, яка мала свою армію, адміністрацію та фінанси. Це був унікальний випадок для тогочасної Східної Європи.
- Розвиток власної системи освіти: В Україні існувала мережа шкіл різних рівнів — від початкових парафіяльних до колегіумів та Києво-Могилянської академії. Ця система була значною мірою незалежною і самобутньою.
- Високий рівень освіти серед козацької старшини та духовенства: Представники цих верств населення були високоосвіченими людьми, знали кілька мов, цікавилися європейською культурою та наукою.
- Поширення книгодрукування: Українці справді одними з перших серед слов’ян почали друкувати книги. Друкарні діяли у Львові, Острозі, Києві та інших містах, видаючи не лише церковну, а й світську літературу та підручники.
- Роль братських шкіл: Ці школи були справжніми центрами православної культури й освіти, які успішно конкурували з єзуїтськими колегіумами, зберігаючи національну ідентичність.
- Вплив українських вчених на сусідні країни: Випускники Києво-Могилянської академії часто ставали вчителями, церковними діячами та чиновниками в Московському царстві та інших країнах, поширюючи знання.
- Існування козацького самоврядування: Запорозька Січ та Гетьманщина мали унікальні для того часу форми демократичного устрою та судочинства.
- Створення видатних зразків мистецтва Ренесансу та Бароко: Архітектура (як Чорна кам’яниця у Львові), іконопис та література того періоду свідчать про інтеграцію України в загальноєвропейський культурний простір.
- Спротив асиміляції: Попри постійний тиск з боку сусідніх держав (Речі Посполитої та Московського царства), українцям вдавалося зберігати свою мову, віру та культурні традиції.
- Висока оцінка іноземців: Хоч свідчення Павла Алепського про суцільну грамотність є перебільшенням, сам факт, що рівень освіченості в Україні вразив іноземного мандрівника, говорить багато про що.
Пригадайте, як ставилися до освіти в Русі? Назвіть не менше трьох доказів того, що наші предки належать до еліти інтелектуалів.
Ставлення було неоднозначним і залежало від соціального стану. Для козацької старшини, духовенства та заможних міщан освіта була надзвичайно важливою — це був спосіб зробити кар’єру, підняти свій соціальний статус і долучитися до європейської культури. Вони фінансували школи, друкарні та відправляли своїх дітей на навчання за кордон.
Але для більшості населення, особливо для селян, освіта не була пріоритетом. Їхнє життя було зосереджене на важкій фізичній праці, і практичної потреби в умінні читати й писати часто не було. Хоча початкові (дяківські) школи існували по селах, їх відвідували не всі. Тому ідея про “культ знань” у всьому суспільстві є ідеалізацією. Освіту цінували, але доступ до неї та її якість були дуже нерівномірними.
Назвіть не менше трьох доказів того, що наші предки належать до еліти інтелектуалів.
Давай будемо точнішими. Говорити про всіх “предків” як про “еліту інтелектуалів” — це явне перебільшення. Проте, безперечно, в Україні того часу існував потужний інтелектуальний прошарок. Ось докази:
- Діяльність Києво-Могилянської академії: Це був перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, у якому був високий рівень навчання. Тут вивчали мови, філософію, богослов’я, поетику. Її випускники становили інтелектуальну еліту Гетьманщини.
- Свідчення про високий рівень грамотності (з поправкою): Заява Павла Алепського про те, що “всі вміють читати”, історики вважають перебільшенням. Він спілкувався переважно з козаками, старшиною та духовенством, а не з простими селянами. Проте, навіть якщо рівень грамотності становив 20–30% серед козаків і міщан (що є більш реалістичною оцінкою), це був дуже високий показник для Європи XVII століття, де в багатьох країнах ледь 5–10% населення вміли читати.
- Створення оригінальних наукових та літературних праць: Українські вчені того часу не просто копіювали іноземні зразки. Вони писали власні підручники (наприклад, “Граматику” Мелетія Смотрицького), створювали історичні твори (козацькі літописи), розвивали поезію та полемічну літературу. Це свідчить про наявність зрілого інтелектуального середовища, здатного генерувати власні ідеї.
Чи є, на вашу думку, сьогодні ставлення до освіти як до фортеці державності? Чому?
Я думаю, що так, але не завжди й не всюди. З одного боку, всі розуміють, що без освіти не буде сильної країни. Особливо зараз, коли йде війна, освіта — це і є наша фортеця. Вона допомагає нам розуміти, хто ми є, відрізняти правду від брехні у новинах і готувати спеціалістів, які будуть відбудовувати країну — інженерів, лікарів, вчених. Держава намагається проводити реформи, як-от Нова українська школа, щоб зробити навчання кращим.
Але з іншого боку, часто ця “фортеця” має слабкі стіни. Вчителі отримують невисокі зарплати, тому працювати в школі не завжди престижно. Іноді учні та студенти ставляться до навчання не як до здобуття знань, а як до отримання “корочки” (диплома). Багато розумних людей їде за кордон. Тож, ідея правильна, але в реальному житті її не завжди виходить втілити на 100%.
Чи погоджуєтеся з думкою, що тільки освічені люди будують розвинену державу. Прокоментуйте свою точку зору.
Я погоджуюся, що освічені люди є основою розвиненої держави, але слово “тільки” тут не зовсім точне. Звісно, саме люди з хорошою освітою створюють нові технології, пишуть закони, керують складними процесами в економіці та політиці, розвивають науку і культуру. Без них держава просто не зможе бути сучасною і конкурентною.
Проте державу будують усі разом. Потрібні не лише професори та ІТ-спеціалісти, а й кваліфіковані робітники, фермери, будівельники, військові. Розвинена держава — це коли кожен є професіоналом на своєму місці і якісно виконує свою роботу. Освічена людина може спроектувати міста, але без вмілих будівельників він залишиться лише на папері. Тому я б сказав так: розвинену державу будують професійні та відповідальні люди, а освіта є фундаментом, який дозволяє таким людям з’явитися і керувати процесом.
1. Перейдіть за покликанням https://cutt.ly/IejAvHZL або QR-кодом і прочитайте інформацію про Юрія Дрогобича. Доповніть довідкову інформацію щонайменше трьома цікавими фактами про видатних українців (підказка — за QR-кодом)
Юрій Дрогобич (близько 1450–1494)
Це справді видатна постать, і ось кілька фактів про нього:
- Він став першим українцем, який отримав ступінь доктора філософії та медицини в європейському університеті.
- У віці близько 31-32 років його обрали ректором Болонського університету в Італії — одного з найстаріших і найавторитетніших у світі. Це було неймовірним досягненням для людини не з місцевої знаті.
- Юрій Дрогобич є автором першої друкованої книги, написаної українцем — «Прогностична оцінка поточного 1483 року». У цій праці він подав не лише астрологічні прогнози, а й відомості з географії, астрономії та метеорології.
- Існує версія, що серед його студентів у Краківському університеті був молодий Миколай Коперник, майбутній автор геліоцентричної системи світу.
Ще троє видатних українців тієї епохи:
- Роксолана (близько 1502–1558). Донька священника з Рогатина, яка потрапила в полон, але змогла стати не просто улюбленою наложницею, а офіційною дружиною султана Сулеймана Пишного. Вона мала величезний політичний вплив в Османській імперії, вела листування з європейськими монархами та була радницею свого чоловіка.
- Князь Костянтин-Василь Острозький (1526–1608). Один із найбагатших та найвпливовіших магнатів свого часу, якого називали “некоронованим королем Русі”. Він був великим меценатом і захисником православ’я. Заснував Острозьку академію — перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, а також профінансував видання Острозької Біблії — першого повного перекладу Святого Письма церковнослов’янською мовою.
- Іван Федоров у Львові надрукував “Апостол” (1574) і “Буквар” — одні з перших друків на українських землях.