Рік написання: 1962
Рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш у формі колискової.
Вид лірики: громадянська (патріотична).
Напрям: модернізм.
Мотив: Батьківщину не вибирають, її треба любити.
Тема: зображення любові до дитини й хвилювання за її долю, любові до Батьківщини.
Ідея: звеличення любові до дитини й рідної землі, заклик: “Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину.”
Основна думка:
“Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину.”
Будова: 2 частини:
- Перша — опис чарівного світу дитинства.
- Друга — напутнє слово матері про життєвий вибір.
🎨 Художні засоби:
Риторичне звертання: “біжи, досадо”; “припливайте до колиски, лебеді”; “опустіться, тихі зорі”; “виростеш ти, сину”.
Епітети: “лебеді рожеві”, “зорі сургучеві”, “сивими очима”, “материнська добра ласка”, “тихі зорі”, “рожевим пір’ям”, “золотим сузір’ям”, “приспані тривоги”, “хмільні смеркання”, “мавки чорноброві”, “сади зелені”, “хлопців чорночубих”, “рідну матір”, “очі материнські”, “білява хата”, “чуже поле”.
Метафори: “мріють крилами з туману лебеді”; “темряву тривожили півні”; “лоскотали марево сузір’ям”; “виростуть тривоги”.
Персоніфікація: “сиплють ночі зорі”; “заглядає в шибку казка”; “танцювали лебеді”; “за тобою будуть мандрувати очі і хата”; “прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть, душу залоскочуть”.
Порівняння: “лебеді, як мрії”.
Рефрен: “вибрати не можна тільки Батьківщину”.
Образи:
- Мати: центральний образ українців. Її ототожнювали з Батьківщиною. Зрада матері чи Батьківщини сприймалася як непрощенний гріх; вибір іншої Батьківщини засуджували як самознищення нації.
- Лебеді: символ вірності та материнства; їх асоціювали з незламністю духу й любов’ю до рідного краю.
- Національна символіка: верби й тополі виступають оберегом українців навіть на чужині. Тополя у народних легендах — перевтілена дівчина; верба — дерево життя.