Рід: епос.
Жанр: соціально-побутова повість.
Напрям: реалізм.
Тема: зображення життя українського села після реформ 1860-х років крізь призму однієї родини.
Ідея: засудження індивідуалізму й егоїзму, що призводять до духовної роз’єднаності в родині.
Герої твору: Омелько й Маруся Кайдаші, їхні сини Карно й Лаврін, Мотря (дружина Карна), Мелашка (дружина Лавріна), баба Палажка.
Новаторство: Безжальна правдивість у зображенні реального життя без прикрас.
Локації: село Семигори, річка Рось, села Біївці й Западинці, Києво-Печерська лавра.
Період подій: перше десятиріччя після скасування кріпацтва (1861).
Прототип: родина Мазурів стала основою для створення Кайдашів.
Будова: 9 частин, де живі діалоги виступають рушієм сюжету й дзеркалом та розкривають характери героїв.
Цитати про твір:
найкраща оздоба українського письменства
повість, у якій сміх пробивається крізь сльози
це модель всієї України
мотив національної самокритики
арена людських пристрастей
гірка картина розпаду українського патріархату під впливом індивідуалістичних змагань кожного члена родини
Персонажі і їх характеристика:
Маруся Кайдашиха - пихата жінка, що довго служила панам і перейняла їхні манери. Односельці глузують з її пихи, прозвавши “пані економша”. З невістками поводиться жорстоко й лицемірно. “Від її погляду молоко кисне”, “на словах, як на цимбалах грає”.
Омелько Кайдаш - стельмах, номінальний голова родини без реального впливу. Тихий, побожний, але безсилий у сімейних конфліктах. Топить горе в чарці, що й призводить до трагічної смерті – п’яний втопився біля греблі.
Карпо - старший син, спершу мовчазний і суворий. Після одруження розкриває свій характер – навіть б’є батька й ображає матір. Працьовитий і рішучий. Сусіди кажуть: “З нього буде добрий сіпака”.
Мотря - Карпова дружина з заможних Довбишів. Енергійна, гостра на язик, роботяща і вправна. Ідеальна пара для Карпа. Через свекрушині кривди стає все жорстокішою.
Лаврін - молодший син. Спокійний, щирий, жартівливий і людяний. Життєві обставини змушують його ставати більш жорстоким і впертішим.
Мелашка - Лаврінова дружина з бідної сім’ї. Наївна, щира й тиха. Не витримує постійних сварок і тікає з бабою Палажкою до Києво-Печерської лаври. Лаврін згодом знаходить її й вмовляє повернутись.
Баба Палажка - Втілення сільського “радіо”. Щороку водить прочан до Києва, володіє народними методами лікування.
Сюжет
Експозиція: мальовничі Семигори, перше знайомство з героями, розмова братів Карпа й Лавріна про майбутнє одруження, роздратування батька через неробство синів.
Зав’язка: сватання й одруження Карпа з Мотрею.
Розвиток дії: поступове назрівання конфлікту між свекрухою та невісткою Мотрею, одруження Лавріна, наростання сімейних конфліктів, Мелашка на прощі в Києві, повернення Мелашки в Семигори, смерть Кайдаша через пияцтво.
Кульмінація: Безглузді чвари через дрібниці – мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана і нарешті грушу.
Розв’язка: груша всихає, в сім’ї настає мир та злагода. Але чи надовго?
Зміст твору
Старий Кайдаш майструє у дворі, поки сини обговорюють одруження. Карпо вирішує посватати Мотрю – дівчину “з перцем”. Спочатку вона відмовляє, але згодом між молодими спалахує кохання. Кайдашиха радіє, бо невістка з багатих Довбишів.
Після весілля ідилія триває лише тиждень. Свекруха вдає хвору й перекладає всю роботу на Мотрю. Засліплена коханням невістка спершу терпить, потім бунтує. Так починаються сварки, псуються стосунки й між батьком і Карпом. Після чергової суперечки через тканину Карпо з дружиною будують окрему хату.
Лаврін закохується в бідну Мелашку. Хоч Кайдашиха й дорікає вибором сина, весілля відбувається. З перших днів свекруха гнобить тиху невістку. Мелашка довго терпить, але врешті не витримує й просить відпустити її з бабою Палажкою на прощу до Києва. Там залишається наймитувати у проскурниці, поки Лаврін не знаходить її.
Повернення Мелашки з народженням дитини приносить тимчасовий мир. Тим часом Омелько божеволіє, мучиться мареннями. Баба Палажка ненадовго відучує його від горілки, але він знову починає пити й п’яним топиться біля греблі.
Після смерті батька брати ділять майно. Нові сварки вибухають з новою силою – в одній з них Мотря вибиває око Кайдашисі й потрапляє на два дні до в’язниці.
Останній бій розгортається за рясно вроджену грушу. Нескінченні суперечки за плоди тривають, доки дерево не всихає. Тоді в родині знову настає злагода і мир.
Літературознавці про твір
Духовна роз’єднаність отруює буття Кайдашів. Цікаво, що повість має реальне підґрунтя – сім’я Мазурів із Семигорів славилася своїми сварками, а їхні свати справді звались Довбушами.
Хоч читати “Кайдашеву сім’ю” смішно, але у самому творі майже немає сміху. Персонажі надто серйозно воюють у своїй безкінечній родинній війні. І. Франко влучно назвав твір “гіркою картиною розпаду українського патріархалізму”. Справді, батько Омелько вже нічого не вирішує, пливе за течією і програє всі спроби втрутитись.
Кайдашиха, сформована за часів кріпацтва, імітує панські манери. Вона “терлася коло панів”, цілувала їм руки й навчилася “підсолоджувати розмову”. Її показне “проше вас” спричинило прізвисько “пані економша”. Саме з невістками найсильніше проявляються її жорстокість і лицемірство.
Карпо, спершу мовчазний, після одруження розкриває свій характер. Він називає батька “іродовою душею”, б’є його, а на матір кидається з криком “їжте мене або я вас з’їм!“. Недарма громада обрала його десяцьким, знаючи, що з нього “буде добрий сіпака”.
Йому ідеально пасує Мотря – “бриклива”, “з перцем”, “куслива, як муха в Спасівку”. Під впливом свекрухи вона стає ще жорстокішою, під’юджуючи чоловіка: “Виколи дрючком їй друге око!“. Лаврін влучно каже, що братову жінку треба “в клітку посадити та показувати за гроші”.
Мелашка з Лавріном – повна протилежність першій парі. Вони зберігають людяність і справжню любов, хоч і навчилися захищати своє.
Цікавий персонаж баби Палажки – типове сільське “радіо”. Вона водить людей на прощу й практикує народну медицину, як-от “лікування” Кайдаша від пияцтва оселедцем, вимоченим у горілці з утопленим цуценям.
“Кайдашева сім’я” – сумна правда про руйнівність егоїзму, темні сторони українського характеру, розказана, щоб ми ставали кращими. Існує дві версії фіналу: за першою – груша продовжує рости й дратувати всіх Кайдашів, за другою – “груша всохла, і дві сім’ї помирилися”.