“Кавказ” Тараса Шевченка – глибоко викривальна сатирична поема, що руйнує імперські міфи та оспівує незламний дух народів у боротьбі проти колоніального поневолення. У цьому творі поет нещадно висміює загарбницьку політику Російської імперії та створює алегорію через образ прикутого Прометея, чиє живе серце постійно роздирає орел – символ імперської влади.
Рід: ліро-епос (без сюжету й персонажів).
Жанр: сатирична поема.
Напрям: реалізм.
Тема: викриття загарбницьких апетитів Російської імперії.
Ідея: спонукання народів єднатися проти спільного ворога; гострий осуд імперської експансії; прославлення відваги кавказьких горців.
Присвята: Якову де Бальмену.
Символи: Прометей — поневолені народи, орел — імперська влада.
Епіграф: “Кто даст главе моей воду, и очесам моим источник слез. И плачуся и день, и нощь о побиенных” (Книга Єремії - Старий Заповіт).
Місце подій: Кавказ.
Цитати про твір:
огниста інвектива проти темного царства
це не просто жалібна симфонія в пам’ять загиблого друга, але й поема надії і гімн непереможній волі
ця поема валить, трощить, палить, убиває іронією, морозить правдою, сліпить блискавками порівнянь
Композиція та сюжет
Поема складається з окремих епізодів із ліричним, сатиричним, інвективним (пряме, гостре засудження влади) забарвленням — п’ять умовних частин, відділених одна від одної відступами. До позасюжетних елементів, окрім ліричних відступів, належать присвята Якову де Бальмену й епіграф.
Сюжетні елементи:
Експозиція: величні краєвиди Кавказьких гір; міф про прикутого Прометея.
Зав’язка: гнівні міркування про імперську жорстокість, докір підкореним народам за їхню пасивність.
Кульмінація: зухвалий монолог колонізатора: “Чом ви нам за сонце платити не повинні?”.
Розв’язка: згадка про полеглого друга Якова де Бальмена.
Про твір
Поему «Кавказ» Шевченко присвятив другові Якову де Бальмену — митцю, який ілюстрував рукописний альбом поета та загинув на Кавказі під час імперської війни.
Шевченко сміливо виступив захисником кавказьких народів, яких Росія “просвіщала” християнством — лише прикриттям для колоніальної експансії. Поет викрив імперію як в’язницю народів, де “від молдаванина до фіна / На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!” Ця фраза з промовистим оксимороном стала хрестоматійним прикладом гнітючого становища поневолених націй. Франко влучно назвав твір “огнистою інвективою проти темного царства” з позиції загальнолюдських цінностей.
❗ У поемі немає конкретних образів-персонажів, натомість розкрито яскраві образи-символи: Прометей — уособлення нескореного народу та його безсмертя; орел — хижа імперія, “що день божий добрі ребра й серце розбиває”; тюрма й Сибір — втілення колоніальної політики царської Росії.