“Катерина” — це соціально-побутова поема. Твір розкриває трагічну долю жінки-покритки в тогочасному суспільстві, засуджуючи жорстокість народної моралі. Головна героїня Катерина символізує зраджену Україну, а її історія сповнена емоційного болю та глибокого драматизму.
Образ жінки-кріпачки у творчості Шевченка - це відлуння його особистого болю. Тарас знав жіноче горе не з чуток: рідну матір “у могилу нужда та праця положила”, а сестри “у наймах коси побіліли”.
Поема “Катерина” розкриває нестерпну долю покритки в суспільстві, де панує подвійна мораль. Тогочасні звичаї безжально відвертались від жінок з позашлюбними дітьми - навіть рідні батьки виганяли їх з дому.
Шевченко різко виступив проти такої жорстокості. Він не докоряє “грішниці”, а жаліє її, стає на захист знедолених. У його творах вчувається глибоке співчуття до тих, кого суспільство відкинуло.
Поет зібрав воєдино страждання всіх понівечених жіночих доль і гнівно заговорив про них до світу.
Рід: ліро-епос
Жанр: соціально-побутова поема
Напрям: романтизм
Тема: доля жінки-покритки в суспільстві
Ідея: критика жорстокого ставлення до жінок, які народили поза шлюбом
Присвята: В. Жуковському
Символи: Катерина - зраджена Україна
Цитата про твір:
такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу
Персонажі:
- Катерина - покинута вагітна дівчина
- Івась - син Катерини й москаля
- Іван - москаль, який кинув вагітну дівчину
- Батьки Катерини - виганяють дочку
- Сліпий кобзар - бере Івася після смерті Катерини
Сюжетні елементи:
Експозиція: застережний заклик до дівчат не кохатися із москалями
Зав’язка: палке, заборонене кохання юної Катерини з москалем Іваном.
Розвиток дії: тяжкі поневіряння вигнаної з рідної домівки Катерини з немовлям у пошуках коханого, їхня випадкова зустріч. Проте Іван грубо повівся з Катериною, зрікся її.
Кульмінація: самогубство Катерини. Розбите серце не витримує — Катерина кидається в ополонку після відмови коханого.
Розв’язка: зустріч малого Івася з кобзарем. І згодом з батьком.
Зміст поеми Катерина:
Поема починається пристрасним застереженням дівчатам не кохати москалів, бо та любов принесе лише горе. Далі бачимо щире кохання Катерини до Івана, який обіцяє вернутись, а сам згодом від’їжджає в далеку Туреччину. Дівчина дізнається про свою вагітність, суспільство відвертається, а батьки виганяють доньку з дитиною. З немовлям на руках, у холод і негоду, Катерина вирушає шукати коханого на Московщину. Доля зводить їх знову, але військовий офіцер цинічно відмовляється від неї. Розчавлена зрадою, Катерина залишає дитя і топиться. Малого Івася бере під опіку сліпий кобзар. Пізніше відбувається трагічна зустріч: батько бачить власного сина, але не визнає його — “пізнав тії карі очі, чорні бровенята. Пізнав батько свого сина, та не хоче взяти”.