Skip to content

Катерина: аналіз, паспорт, зміст

Posted on:14 березня 2025 р.

“Катерина” — це соціально-побутова поема. Твір розкриває трагічну долю жінки-покритки в тогочасному суспільстві, засуджуючи жорстокість народної моралі. Головна героїня Катерина символізує зраджену Україну, а її історія сповнена емоційного болю та глибокого драматизму.

Образ жінки-кріпачки у творчості Шевченка - це відлуння його особистого болю. Тарас знав жіноче горе не з чуток: рідну матір “у могилу нужда та праця положила”, а сестри “у наймах коси побіліли”.

Поема “Катерина” розкриває нестерпну долю покритки в суспільстві, де панує подвійна мораль. Тогочасні звичаї безжально відвертались від жінок з позашлюбними дітьми - навіть рідні батьки виганяли їх з дому.

Шевченко різко виступив проти такої жорстокості. Він не докоряє “грішниці”, а жаліє її, стає на захист знедолених. У його творах вчувається глибоке співчуття до тих, кого суспільство відкинуло.

Поет зібрав воєдино страждання всіх понівечених жіночих доль і гнівно заговорив про них до світу.

Картина 'Катерина' Тараса Шевченко

Рід: ліро-епос

Жанр: соціально-побутова поема

Напрям: романтизм

Тема: доля жінки-покритки в суспільстві

Ідея: критика жорстокого ставлення до жінок, які народили поза шлюбом

Присвята: В. Жуковському

Символи: Катерина - зраджена Україна

Цитата про твір:

такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу

Персонажі:

Сюжетні елементи:

Експозиція: застережний заклик до дівчат не кохатися із москалями

Зав’язка: палке, заборонене кохання юної Катерини з москалем Іваном.

Розвиток дії: тяжкі поневіряння вигнаної з рідної домівки Катерини з немовлям у пошуках коханого, їхня випадкова зустріч. Проте Іван грубо повівся з Катериною, зрікся її.

Кульмінація: самогубство Катерини. Розбите серце не витримує — Катерина кидається в ополонку після відмови коханого.

Розв’язка: зустріч малого Івася з кобзарем. І згодом з батьком.

Зміст поеми Катерина:

Поема починається пристрасним застереженням дівчатам не кохати москалів, бо та любов принесе лише горе. Далі бачимо щире кохання Катерини до Івана, який обіцяє вернутись, а сам згодом від’їжджає в далеку Туреччину. Дівчина дізнається про свою вагітність, суспільство відвертається, а батьки виганяють доньку з дитиною. З немовлям на руках, у холод і негоду, Катерина вирушає шукати коханого на Московщину. Доля зводить їх знову, але військовий офіцер цинічно відмовляється від неї. Розчавлена зрадою, Катерина залишає дитя і топиться. Малого Івася бере під опіку сліпий кобзар. Пізніше відбувається трагічна зустріч: батько бачить власного сина, але не визнає його — “пізнав тії карі очі, чорні бровенята. Пізнав батько свого сина, та не хоче взяти”.