Назва: Камінний хрест
Рік: 1900
Рід: епос.
Жанр: психологічна новела. За визначенням Стефаника - студія (зображення душевних переживань героя).
Напрям: експресіонізм.
Тема: еміграція галицьких селян до Канади; прощання Івана Дідуха з односельцями та рідною землею.
Ідея: нерозривний зв’язок селянина з землею.
Герої твору: Іван Дідух, його дружина Катерина, їхні сини, кум Михайло, селяни.
Місце подій: Галичина.
Період подій: злам XIX-XX століть.
Прототип Івана Дідуха - земляк письменника Штефан Дідух, який перед від’їздом на чужину поставив хрест на пагорбі.
Символи:
- камінний хрест - болюча розлука з рідною землею;
- горб - виснажлива праця до сьомого поту;
- пісня - гірка людська доля;
- танець - останнє прощання з батьківщиною;
- сльоза - чиста душа селянина.
Персонажі і їх характеристика:
Іван Дідух - хлібороб із непростою вдачею. Трудяга до нестями. Сусіди кличуть його “переломаним” через згорблену спину. До церкви навідується лиш раз на рік - на Великдень. Руки всі в жилах від праці. Ніколи не сідає до столу їсти - звичка з десятирічної військової служби. Ненавидить курей.
Катерина Дідух - вірна дружина Івана.
Сини Івана і Катерини - грамотні, світу побачили. Не хочуть животіти в українській бідності, тому й намовили батьків їхати до Канади.
Яків - односелець Дідухів.
Михайло - кум родини.
Селяни - свідки прощання.
Сюжетні елементи:
Експозиція: розповідь про Івана Дідуха та його важку працю на землі.
Зав’язка: селяни збираються в хаті Дідухів попрощатися перед їхнім від’їздом до Канади.
Розвиток дії: спогади Івана про минуле, прощальні слова до односельців.
Кульмінація: танець Івана та Катерини.
Розв’язка: односельці проводжають родину до потяга. По дорозі зупиняються біля хреста, що Іван поставив на горбі. Він каже дружині, що там викарбувані їхні імена.
Зміст новели “Камінний хрест”
Новела починається портретом Івана - роботящого господаря, що 10 років відслужив у війську і гнув спину на своїй гірській землі. Руки його вкрилися жилами, а сам згорбився так, що люди прозвали “переломаним”. До церкви навідується лише на Великдень, має норов непростий.
Родина Дідухів збирається до Канади. В їхній хаті зібралися сусіди попрощатися. Спочатку Іван мовчить, порівнюючи себе з каменем, викинутим з річки. Потім згадує різні історії про односельців. Жіночий плач його злить – він гримає на Катерину, щоб та заспокоїлась і гляділа за гостями.
Іван каже, що вже два роки вдома тільки й розмов про від’їзд. Сини довго вмовляли батьків, і таки переконали.
Дідух просить замовити поминки, коли прийде звістка про їхню смерть, і залишає гроші Якову. Зізнається, що поставив на горбі камінного хреста як пам’ять, і просить не оминати його у святу неділю.
Чоловік розповідає про свій сум. Ніч не спав, навіть думав накласти на себе руки.
Згодом Іван з кумом Миколою заспівали. Коли сини підганяють, а жінки знову розридалися, Іван велить грати польку і танцює з дружиною, дивуючи всіх.
Громада проводжає Дідухів до поїзда. Біля горба Іван каже: “Бачиш, стара, наш хрестик? Там відбито і твоє ім’я, і моє”.
Літературознавці про твір
Історична основа: Новела спирається на реальну подію. Штефан Дідух (у творі — Іван), односелець Стефаника, перед від’їздом до Канади встановив на своїй ниві кам’яний хрест, який досі стоїть у селі Русові.
Іван, попри виснажливу роботу, відчував справжнє щастя через нерозривний зв’язок із землею. Він був її справжнім господарем — доглядав і оживляв її. Його зігнута постать не вражала красою чи силою, навпаки — виглядала спотвореною. Але Стефаник майстерно показує прекрасне в негарному — красу живого руху всесвіту.
Еміграція безжально розірвала цей духовний зв’язок із рідним світом. Іван відчуває, що “каменіє”. У творчості Стефаника камінь символізує духовне омертвіння. Втрачаючи душевне життя, Дідух плаче: “одна сльоза котиться по лиці, як перла по скалі”. Білі перлини у творах Стефаника втілюють душевну чистоту, а перлина на камені — символ колишнього духовного життя, що гине на мертвому камені.
Родина Дідухів передчуває неминучу кризу — болісну боротьбу всіх емігрантів за збереження своєї ідентичності. Цей біль автор матеріалізує в потужному образі: “Ціла хата заридала, як би хмара плачу, що нависла над селом, пірвалася”. Тут хата перестає бути просто будівлею і стає символом внутрішнього стану всієї родини (За В. Поваренком).
До речі…
За мотивами новели В. Стефаника «Камінний хрест» було знято однойменний кінофільм на Київській кіностудії імені О. Довженка (режисер Л. Осика) (1968).
Перегляньте в інтернеті цей кінофільм