“Хіба ревуть воли, як ясла повні?” - ❗перший в українській літературі соціально-психологічний роман, який розкриває столітню історію села Піски й трагічну долю правдошукача Чіпки Варениченка. Твір, написаний у реалістичному напрямі Панасом Мирним у співавторстві з братом Іваном Біликом, вражає глибоким психологізмом та гострою соціальною проблематикою.
Рід: епос.
Жанр: соціально-психологічний роман.
Напрям: реалізм.
Співавтор: брат Іван Білик.
Тема: зображення столітньої історії села Піски й життя бунтаря Чіпки, що шукав правду в несправедливому світі.
Ідея: заперечення боротьби з несправедливістю через злочин, пролиття крові. Яка ціна правди, коли за неї платять життям невинних?
Герої твору: Чіпка Варениченко, його мати Мотря, баба Оришка, батько Іван Вареник (він же Притика, Остап Хрущ, Хрущов); Грицько Чупруненко (друг дитинства Чіпки), його дружина Христя; друзі Чіпки — Матня, Лушня, Пацюк; Максим Ґудзь, його дружина Явдоха й дочка Галя (дружина Чіпки); голова повіту Кряжов, судовий секретар Чижик, становий Дмитренко, Порох, пани Польські та ін.
Новаторство: вперше глибоко досліджено психологію вчинків головного героя.
Місце подій: село Піски.
Період подій: ціле століття життя села до й після реформ 1860-х.
Прототип Чіпки Варениченка — реальний злочинець Василь Гнидка, що жорстоко вбив цілу сім’ю заможного козака.
Назва роману — алегорія з Біблії (Книги Йова): воли — це знедолені люди з душами, понівеченими суспільним ладом.
Історія створення: Панас Мирний, почувши під час подорожі моторошну історію Гнидки, спочатку написав нарис “Подоріжжя од Полтави до Гадяча”, тоді повість “Чіпка”, і нарешті роман “Пропаща сила”, який пізніше став “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Будова: 4 частини, 30 розділів. Хронологія порушена — оповідь стрибає між часовими періодами (ретроспектива). Через цю складну структуру роман і назвали “будинком з багатьма прибудовами і надбудовами”.
Важливі деталі:
✨ Чіпка — “пропаща сила” — сильна, нереалізована особистість, чий потенціал понівечено суспільною несправедливістю.
✨ 5 сюжетних ліній: життєвий шлях Чіпки та його сім’ї; доля Максима Гудзя та його родини; історія Грицька з дружиною; панство польське; історія села Піски.
✨ Причини падіння Чіпки: тавро байстрюка, дитячі кривди, злидні, утиски влади, безземелля, бунтарська натура й лихий спадок від батька-розбійника.
Цитати про твір:
роман з народного життя
будинок з багатьма прибудовами і надбудовами
роман справді написано не чорнилом, а ніби кров’ю
це вже не просто пісня про наше гірке безталання, а велична симфонія
Сюжетні елементи:
Експозиція: зустріч Чіпки з Галею, дочкою Максима Ґудзя. Історія батьків Чіпки — Івана Вареника та Мотрі Жуківни. Чіпчине дитинство, юність і минуле села Піски.
Зав’язка: відбирання землі в Чіпки штовхає його на злочинний шлях, коли правди не знайти.
Розвиток дії: Чіпка знайомиться з Порохом, Матнею, Лушнею, Пацюком. Початок крадіжок та розбоїв. Паралельно розгортаються історії Грицька Чупруненка та родини Ґудзів. Шлюб з Галею ненадовго повертає Чіпку до чесного життя, але він знову зривається у прірву розбоїв.
Кульмінація: вбивство родини Хоменків.
Розв’язка: Чіпка вирушає на каторгу до Сибіру, а зламана горем Галя накладає на себе руки.
Персонажі і їх характеристика:
Чіпка Варениченко — центральний герой з трагічною долею. Спершу добрий і чесний, згодом “пропаща сила”. “Поруч з добрими думками у серці ворушилося щось недобре, неспокійне. Воно ніколи не прощало нікого. І росло лихо, і виростало до гарячої відплати”. “Мав лице козаче, темні карі очі. Дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилась якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою”.
Галя — “польова царівна”, дружина Чіпки, донька розбійників (Максима та Явдохи Ґудзів). “Низенька, чорнява, маленька, кругленька, швидка й жвава”. Виросла чистою душею попри злочинне коріння.
Іван Вареник (Хрущ, Притика, Хрущов) — батько-зрадник Чіпки. Обманом одружився з Мотрею, хоч мав іншу сім’ю. Злочинне життя завело його на каторгу.
Мотря Жуківна — мати Чіпки, трудівниця зі зламаною долею. “Добре била, синяки іноді по місяцю не сходили. Ні. Вона його любила. Не дай Боже занедужає Чіпка - Мотря сама не своя. Цілу ніч очей не заплющить. А нехай здоровий зробить що Чіпка - то не огонь, то лице Мотрине, то її прокльони”.
Баба Оришка — бабуся Чіпки, єдина, хто дарував йому безкорисливу любов: “зварить йому їстки, догляне, й нагодує, й спати положить, котка співає”. Недоїдала сама, віддаючи останнє онукові.
Дід Улас — кріпак-пастух у пана, Чіпка працював у нього.
Грицько Чупруненко — сирота, друг дитинства Чіпки, його повна протилежність. Чесним трудом здобув достаток і щасливу родину.
Христя — дружина Грицька.
Максим Ґудзь — батько Галі, красень, злочинець.
Явдоха — вродлива мати Галі, спільниця чоловіка в злочинах, згодом штовхає Чіпку до розбоїв.
Василь Порох — п’яниця, ненавидить панів. Допоміг Чіпці зі скаргою на відібрану землю.
Товариші Чіпки по розбійництву — негативні персонажі, що тягнуть героя на дно:
- Матня — гладкий, неповороткий, брудний мовчун, що любив лише оковиту.
- Лушня — високий, широкоплечий, гарний, балакун.
- Пацюк — найкращий сільський співак, малий і худий, схожий на свого тезку-гризуна.
Зміст твору (1 та 4 частини)
Частина I
”Польова царівна”. Чіпка милується своєю нивою, почувається господарем. Зустрічає дівчину, яка здається йому русалкою. Поговорити не вдалося, але красуня полонила його думки.
”Двужон”. За 20 років до скасування кріпацтва в Піски приходить чоловік, що назвався Остапом Хрущем. Одружується з Мотрею, яка вже втратила надію на шлюб. Навесні він іде на заробітки. Згодом з’ясовується, що Хрущ насправді Притика і має сім’ю. Його ув’язнюють. Вагітну Мотрю зневажають. Потім виявляється, що чоловік - кріпак Іван Вареник. Мотря народжує сина. Люди вважають дитину нечистою, тому Чіпку хрестять лише баба Оришка та перехожий москаль.
”Дитячі літа”. Життя Мотрі нестерпне, і весь біль вона виливає на сина. Б’є його, постійно звинувачує. Єдина, хто любить Чіпку - баба Оришка. Діти цураються хлопця, ображають його.
”Жив-жив”. Чіпка росте в злиднях і самотності. Його віддають працювати до пана, але швидко виганяють. Через рік хлопець стає підпасичем у діда Уласа, ця робота йому подобається. Там знайомиться з сиротою Грицьком – своїм першим другом.
”Тайна-невтайна”. 17-річний Чіпка тяжко переживає смерть бабусі Оришки. Дізнається правду про батька. Скасування кріпацтва тільки ускладнює життя. Це перші кроки до морального падіння хлопця.
”Дознався”. Дорослий Чіпка має власне майно, навчився ігнорувати образи. Та волосні забирають його землю. Це штовхає героя до прірви. Він часто відвідує шинок, знайомиться з Лушнею, Матнею та Пацюком. Разом вони грабують. Чіпка вбиває сторожа, але його провину не доводять.
”Хазяїн”. Грицько Чупруненко повертається із заробітків із грошима, купує землю, одружується з сиротою Христею, стає господарем.
Частина IV
”Невзначай свої”. Злодії збираються вночі в домі Максима Ґудзя.
”Розбишацька дочка”. Чіпка дізнається, що польову царівну звати Галя – вона донька Максима та Явдохи Ґудзів. Дівчина заручена з москалем Сидором, але закохана в Чіпку.
”Козак - не без щастя, дівка - не без долі”. Чіпка підкуповує Сидора, щоб той відмовився від Галі. Повідомляє матері про намір одружитися.
”На своїм добрі”. Сватання, вінчання та весілля Чіпки й Галі. Дружина вмовляє чоловіка покинути злочинне життя. Він будує новий дім, починає торгувати полотном. Сім’ї Чіпки та Грицька дружать.
”Новий вік”. Життя після реформ змінюється. Односельці поважають Чіпку, обирають його в земство. Він мріє робити добро для громади. Мати передчуває біду.
”Старе - та поновлене”. Спливає інформація про вбивство сторожа Чіпкою. Він втрачає посаду – ще один крок до морального занепаду. “Скрізь неправда, куди не глянь - усюди кривда. Живеш, нудишся, тратиш силу, волю, падаєш, знову встаєш, знову падаєш…”, – нарікає Чіпка. Галя намагається підтримати, але марно. Максим Ґудзь помирає.
”Лихо не мовчить”. Явдоха Ґудзь переїжджає до Чіпки. Між нею та Мотрею постійні сварки. Чіпка знову починає пиячити, красти, вбивати. Стає “все хижіший та хижіший”.
”Так оце та правда”. Галя й Мотря передчувають лихо. Чіпка довго пиячить із товаришами, а повернувшись додому, вони всі в плямах свіжої крові. Мотря вирішує зректися сина і розповісти про його злочини. Чіпка з товаришами вбив усю родину Хоменків – вісім невинних людей. Галя не витримує і вчиняє самогубство. Чіпку заарештовують і засилають до Сибіру. Мотря доживає віку в домі Грицька.
(У шкільному курсі української літератури передбачено текстуальне ознайомлення лише з І і IV частинами роману. У II частині розповідається історія села Піски. Читач дізнається про Максима Ґудзя, якого забрали в москалі, про його службу й одруження з Явдохою, про поранення, відставку й повернення в Піски. У III частині йдеться про Чіпку, який поступово сходить на «слизьку дорогу» через несправедливість, про його дружбу з п’яницями Матнею, Лушнею та Пацюком, крадіжку панського зерна й убивство сторожа.)
Про твір. Історія написання роману
Все почалося з нарису «По-доріжжя від Полтави до Гадяча». Панас Мирний записав історію від візника про Василя Гнидку — відомого на Полтавщині злочинця, який зі спільниками вбив цілу родину. На основі цього нарису автор створив повість «Чіпка», де прототипом головного героя став саме Гнидка.
Пізніше до роботи долучився Іван Білик — рідний брат Панаса Мирного. Спільними зусиллями вони розширили повість до роману. Спершу твір називався «Пропаща сила», а згодом отримав остаточну назву «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
Літературознавець О. Білецький влучно порівняв композицію роману з будинком, що має численні прибудови. Це пояснюється еволюцією твору: нарис → повість → роман. Центром усієї оповіді став Чіпка.
Брати-письменники глибоко дослідили, як потенційно добра, чесна й совісна людина через революційність і мстивість котиться до морального падіння. Психологічна деталь у портреті Чіпки розкриває його суть: «Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах і селах. Одно тільки в нього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою». Автори розкривають причини цієї «хижої туги»: клеймо байстрюка, дитячі образи, голодне дитинство, несправедливість світу, злочинний спадок батька-двужона.
Грицько Чупруненко мав подібне або навіть гірше дитинство, бо був сиротою. Проте виріс працьовитим господарем. Хотів одружитися з багачкою, але врешті взяв наймичку Христю. Їхня пара стала прикладом для молодших поколінь. Втім, автори не радять брати Грицька за взірець — його життєва філософія: «своя сорочка ближче до тіла». Його дружба з Чіпкою непостійна: він товаришує з Варениченком лише коли той успішний і шанований, але де був Грицько, коли Чіпка пиячив і грабував?
Трагічною постаттю роману є Галя, яку Чіпчині криваві злочини довели до самогубства. Саме у стосунках з нею розкриваються найкращі риси головного героя.
Мотря зображена справжньою матір’ю-страдницею. Жінка пережила безліч випробувань: зрада чоловіка-двужона, пропите сином майно, його жорстокі образи.