Рік: 23 січня 1972 року
Рід: лірика
Жанр: ліричний вірш, молитва-медитація
Вид лірики: філософська
Напрям: модернізм
Мотив: утвердження сили людського духу, вірності зробленому вибору, смирення і стійкості.
Важлива деталь: вірш написаний у стилі філософського стоїцизму, що підкреслює стійкість перед життєвими випробуваннями.
🎨 Художні засоби:
Риторичне звертання: “Господи, гніву пречистого”.
Епітети: “гнів пречистий”, “мале людське життя”.
Метафори: “життя надією довжу в віки”, “вірою тугу розвіюю”.
Про твір
У цій стоїчній поезії ліричний герой твердо заявляє, що здолає будь-які випробування й вистоїть. Він підкреслює, що добре, що мати не захистила його від біди, адже саме труднощі гартують дух.
Ліричний герой — смиренний християнин, але водночас сильна особистість. Його головна цінність — залишатися собою й не втрачати людські якості, незалежно від життєвих обставин. У цьому проявляється весь Василь Стус — як людина, поет і громадянин.
Екзистенційна ідея віри у власні сили звучить переконливо й оптимістично, надихаючи на внутрішню стійкість перед викликами життя.