Skip to content

Галина Кирпа "Мова моя" - відповіді

Posted on:18 квітня 2025 р.

1. Що вам запам’яталося з біографії Галини Кирпи?

З біографії Галини Кирпи мені запам’яталося, що вона народилася 1 січня 1950 року на Київщині. Її мама була вчителькою початкових класів, а тато працював водієм вантажівок далеких рейсів. У дитинстві Галина мріяла стати бібліотекаркою і дуже любила читати книжки. Вона закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка і працювала у видавничій сфері та журналістиці. Галина Кирпа пише для дітей, перекладає твори з норвезької, шведської, данської, німецької та інших мов, також є авторкою шкільних читанок.

2. Яке її життєве кредо?

Життєве кредо Галини Кирпи: “Читання, писання, перекладання — це моє життя”. Це її власні слова з інтерв’ю.

3. Що для вас означають слова «епітет», «порівняння», «метафора»?

Епітет — це слово або словосполучення, що показує особливу ознаку предмета чи явища і додає тексту образності. Наприклад, у вірші “Мова моя” є епітет “тернові” (стежки)1.

Порівняння — це пояснення одного предмета через інший з використанням сполучників як, мов, немов, наче. У вірші “Мова моя” є такі порівняння: “Мова моя — мов дівчинка у віночку”, “Мова моя — мов ластівка”, “Мова моя — немов Берегиня”.

Метафора — це перенесення значення одного слова на інше за схожістю. Прикладами метафор є вислови “мова йде”, “мова летить”, “мова провіщає”.

4. Виразно прочитайте вірш «Мова моя». Визначте головний мотив цього вірша.

Головний мотив вірша “Мова моя” — це любов до рідної української мови та турбота про неї. Авторка підкреслює, що мова має давню історію, переживала складні часи (“терновими стежками йде”), але незважаючи ні на що — “БУЛА! БУДЕ!”. У останніх рядках вірша поетеса говорить про свою особисту відповідальність за збереження мови: “я терни в стежках визбирую, щоб їй було легше ходить”.

5. Поміркуйте, чому Галина Кирпа порівнює мову з дівчинкою у віночку, ластівкою, Берегинею. Чи траплялися вам ці образи в інших творах? Що вони символізують?

Галина Кирпа порівнює мову з дівчинкою у віночку, бо це символ української культури, молодості й краси. Віночок в українській традиції завжди був важливим елементом національного вбрання дівчат.

Порівняння з ластівкою показує, що мова швидка, легка і приносить радість, як ця пташка, що “провіщає ясен-день”. Ластівка в українському фольклорі часто символізує весну, оновлення, добрі вісті.

Берегиня — це давній український символ захисниці роду, дому, що “на кожне своє дитятко дихає і тремтить”. Так і мова оберігає нас, нашу культуру та історію. У тексті згадується, що “мова — душа народу, духовний скарб нації”.

Ці образи часто трапляються в українських народних піснях, віршах і легендах. Вони символізують українську ідентичність, зв’язок з традиціями та історичною пам’яттю народу.

6. Який настрій вірша? Що створює цей настрій?

Настрій вірша “Мова моя” піднесений, ніжний і водночас тривожно-турботливий. Поезія сповнена любові до рідної мови, але також відчувається стурбованість за її долю. Цей настрій створюють теплі, ласкаві порівняння мови з дівчинкою у віночку, ластівкою, Берегинею. Впевненості додає рішуче твердження “БУЛА! БУДЕ!”, написане великими літерами. Тривогу відчуваємо через згадку про “тернові стежки”, якими йде мова. А турботливість передає останнє речення, де лірична героїня активно допомагає мові, визбируючи терни, “щоб їй було легше ходить”. Гармонійна ритмічна побудова з повторами “Мова моя — мов…” створює відчуття пісенності, мелодійності вірша.

7. Яким/якою ви уявляєте собі ліричного героя чи героїню?

Лірична героїня вірша — це чутлива, турботлива людина, яка глибоко любить рідну мову і відчуває особисту відповідальність за її збереження. Вона розуміє історичні труднощі, через які пройшла українська мова (тернові стежки), але вірить у її майбутнє. Героїня не просто пасивний спостерігач — вона активно діє: “я терни в стежках визбирую”. Це людина, яка усвідомлює зв’язок між мовою та національною ідентичністю, тому ставиться до мови з глибокою повагою, як до живої істоти, матері-берегині. Вона рішуча, дбайлива, сповнена надії та впевненості у важливості своєї справи.

8. Знайдіть у поезіях авторки приклади епітетів, порівнянь, метафор, пестливих слів. Поясніть значення кожного добраного вами художнього засобу.

У вірші “Мова моя” використано такі художні засоби:

Епітети:

Порівняння:

Метафори:

Пестливі слова:

9. Розгляньте картину Михайла Дмитренка «Мелодія». Кого зобразив художник? Чи може бути ця картина ілюстрацією до головного мотиву вірша про мову Галини Кирпи?

На картині Михайла Дмитренка “Мелодія” зображено музику, що грає на бандурі — традиційному українському струнному інструменті. Музикант заглиблений у творення музики, має замислений, спокійний вираз обличчя.

Ця картина цілком може бути ілюстрацією до головного мотиву вірша Галини Кирпи про мову, адже:

  1. І бандурна музика, і мова є вираженням української культури та ідентичності
  2. Як і вірш, де мова постає живою і прекрасною, картина показує живу традицію української музики
  3. Бандура асоціюється з кобзарями, які зберігали й передавали українську усну народну творчість, історію та мову через свої пісні
  4. І вірш, і картина передають почуття шанобливого ставлення до української культурної спадщини

10. Складіть інформаційне гроно до образу мови. Якою є українська мова? Використовуйте означення з поезії Галини Кирпи, вислови про мову, цитати з інших творів і власні міркування.

Символічні образи:

Історична доля:

Культурне значення:

Емоційне сприйняття:

Потреби:

11. У вірші є слова, написані великими літерами. Як ви думаєте, чому так? Що хотіла сказати авторка? Якою є її позиція щодо мови? А як ви ставитеся до мови? Як розумієте вислів «Поки живе мова, доти житиме й народ»?

У вірші великими літерами написані слова “БУЛА! БУДЕ!” Така графічна особливість використана авторкою для емоційного та смислового наголосу. Цими словами Галина Кирпа стверджує безперервність існування української мови попри всі історичні випробування. Великі літери передають упевненість, рішучість, навіть своєрідний виклик тим, хто сумнівався або заперечував право української мови на існування.

Позиція авторки щодо мови — це глибока повага, турбота і відданість. Вона сприймає мову як живу істоту, що потребує захисту, але водночас є могутньою і вічною. Авторка бере на себе особисту відповідальність за збереження мови, що видно з рядків “я терни в стежках визбирую, щоб їй було легше ходить”.

Вислів “Поки живе мова, доти житиме й народ” означає, що мова — це не просто засіб спілкування, а основа національної ідентичності. Саме в мові закодовано світогляд народу, його історичну пам’ять, культурні коди та цінності. Коли народ втрачає свою мову, він поступово втрачає свою самобутність і розчиняється серед інших. Тому збереження мови — це збереження нації, її унікального голосу в світовій культурі.

Домашнє завдання

2. Заповніть картку-аналіз ліричного твору Галини Кирпи.

Назва твору: “Мова моя” (Галина Кирпа)

Сюжет (стислий переказ твору, 5-6 речень):

У вірші авторка персоніфікує українську мову як дівчинку у віночку, що йде полями, лугами та тернистими стежками. Далі мова порівнюється з ластівкою, що провіщає ясний день, летючи над горами й долинами. Потім поетеса змальовує мову як Берегиню, що турботливо дбає про кожне своє дитятко. З особливою впевненістю авторка стверджує, що мова БУЛА і БУДЕ, незважаючи на випробування. Наприкінці твору лірична героїня активно долучається до полегшення шляху рідної мови, визбируючи терни зі стежок.

Герої (дійові особи):

Жанр: Лірична поезія (ліричний вірш)

Тема твору і порушені проблеми:

Тема: Любов до рідної української мови, її значення та необхідність дбайливого ставлення до неї.

Порушені проблеми:

Особисті оцінки і враження:

Вірш “Мова моя” вражає своєю щирістю та образністю. Особливо зворушує порівняння мови з дівчинкою, ластівкою та Берегинею, що надає їй рис живої істоти. Емоційно сильним є рішуче ствердження “БУЛА! БУДЕ!”, що підкреслює незламність української мови. Надзвичайно промовистим є останній рядок, де лірична героїня не просто споглядає, а активно допомагає мові, визбируючи терни зі стежок. Вірш спонукає замислитись про особисту відповідальність за долю рідної мови та викликає бажання берегти і плекати її.