Skip to content

ФОЛЬКЛОР

Posted on:14 лютого 2026 р.

1. Що означає слово фольклор?

Слово «фольклор» походить з англійської мови (folk-lore) і в перекладі означає «народна мудрість» або «народне знання». Це вид народного колективного словесного мистецтва.

2. Поясніть, які твори називають народними.

Народними називають твори, які виникли в прадавні часи, створювалися колективно народом, не мають одного конкретного автора і тривалий час існували та передавалися лише в усній формі.

3. Розкажіть про фольклорні твори, з якими ви ознайомилися в початковій школі: прислів’я, приказки, лічилки, загадки тощо.

У початковій школі ми вивчали малі жанри фольклору. Прислів’я та приказки навчають життєвої мудрості (наприклад, «Вік живи — вік учись»). Загадки розвивають кмітливість, описуючи предмети алегорично. Лічилки використовуються для розподілу ролей у дитячих іграх.

4. Назвіть дитячі жанри фольклору. Наведіть приклади з українського фольклору.

До дитячих жанрів фольклору належать забавлянки, лічилки, віршики, скоромовки, страшилки, дражнилки та колискові. Прикладом української забавлянки є «Сорока-ворона», а дражнилки — «Івась-карась, де ти вкравсь?».

5. На прикладі відомих вам творів дитячих жанрів поясніть способи їх передавання «з уст в уста» та «збереження в народній пам’яті».

Твори передавалися «з уст в уста», коли старші (бабусі, мами) розповідали їх дітям, а діти запам’ятовували і потім розповідали своїм дітям. Оскільки твори не записували, кожен оповідач міг щось змінити або додати від себе, тому виникали різні варіанти одного й того ж твору.

6. Опрацюйте і прокоментуйте таблицю «Фольклорний твір», у якій указано основні особливості фольклору (народної творчості).

Згідно з таблицею у підручнику, основними особливостями фольклорного твору є:

  1. Колективність: не має конкретного автора, автором є народ.
  2. Усна форма: створюється і поширюється усно («з уст в уста»).
  3. Традиційність: передається від оповідача до слухача, зберігаючи традиції.
  4. Варіативність: під час виконання може змінюватися, тому текст може мати різні варіанти.

ЗАВДАННЯ ВІД ФАНТАЗЕРЧИКА. УЯВІТЬ СЕБЕ ВЧЕНИМИ, ЯКІ ДОСЛІДЖУЮТЬ ФОЛЬКЛОР

1. Фольклористи вважають, що забавлянка «Сорока-ворона» існує у фольклорі всіх слов’янських народів. Згадайте і запишіть у зошит той текст «Сороки-ворони», який знаєте ви.

Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила.
Цьому дала, цьому дала,
Цьому дала, цьому дала,
А цьому не дала:
— Ти дров не рубав,
Ти води не носив,
Ти печі не топив,
Тобі каші не дамо!

2. З’ясуйте, чи в усіх учнів і учениць класу записаний однаковий текст забавлянки «Сорока-ворона».

Швидше за все, тексти будуть трохи відрізнятися окремими словами або кінцівкою, оскільки це усна народна творчість.

3. Якщо в текстах забавлянки є відмінності, то чим їх можна пояснити?

Відмінності пояснюються тим, що це фольклорний твір, який передавався усно. У різних родинах або регіонах люди могли запам’ятовувати та переповідати його по-різному, додаючи власні деталі (варіативність фольклору).

4. На вашу думку, для дітей якого віку була створена ця забавлянка? Згадайте, які рухи супроводжують текст забавлянки «Сорока-ворона».

Ця забавлянка створена для найменших дітей (немовлят та малюків до 2-3 років). Під час промовляння дорослий водить пальцем по долоньці дитини («варить кашку»), а потім по черзі загинає пальчики дитини («цьому дала»).

5. Від кого ви навчилися цієї забавлянки? А кого навчили ви?

Я навчився цієї забавлянки від мами та бабусі. Сам я можу навчити її свого молодшого брата або сестру.

6. Розкажіть, у яких ситуаціях і для чого діти використовують лічилки. Як справжні фольклористи / фольклористки, запишіть у зошит свою улюблену лічилку.

Діти використовують лічилки перед початком гри, щоб справедливо обрати ведучого або розділитися на команди.
Моя улюблена лічилка:
«Еники-беники їли вареники,
Еники-беники — кльоц!
Вийшов сміливий матрос».

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Поясніть особливості фольклорного жанру скоромовка.

Скоромовка — це жартівливий вислів, спеціально складений із важких для швидкої вимови слів. Головна особливість — слова в ній легко сплутати при швидкому промовлянні, що викликає сміх.

2. Розкажіть, за якими правилами складені скоромовки.

У скоромовках спеціально добирають слова з близькими за звучанням звуками, які важко поєднуються при вимові. Це робиться для того, щоб мовець легко збивався при прискоренні темпу.

3. Наведіть приклади українських скоромовок.

«Бабин біб розцвів у дощ, буде бабі біб у борщ».
«Вовк-вовцюг вівцю волік. Вова вовку — вила в бік. Як завив же вовк-вовцюг, миттю випустив вівцю».

4. Запишіть текст своєї улюбленої скоромовки в зошит.

«Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок — сорок морок».

5. Спробуйте визначити рекордсменів і рекордсменок класу — хто зможе повторити скоромовку тричі і більше разів, не сплутавши слова.

(Це практичне завдання для виконання у класі).