Чи згодні ви з твердженням Еріка-Вольфа Сігела: «Якщо кохаєш, ніякі вибачення не потрібні»?
Я думаю, що це дуже красива фраза, але я не зовсім з нею згоден. Мабуть, вона означає, що коли люди по-справжньому кохають одне одного, вони настільки добре розуміють і приймають одне одного, що готові пробачити ще до того, як прозвучать вибачення. Проте, мені здається, що просити вибачення все одно потрібно.
Чи справді не потрібно просити вибачення в того/тієї, хто тебе кохає?
На мою думку, просити вибачення потрібно. Коли ти робиш щось не так, навіть ненавмисно, ти можеш образити або засмутити кохану людину. Сказати “пробач” — це не ознака слабкості, а спосіб показати, що ти цінуєш стосунки й тобі не байдужі почуття іншої людини. Людина, яка тебе кохає, швидше за все, пробачить, але почути щире вибачення все одно важливо.
А ви вибачаєте людям, яких любите?
Так, я вибачаю людям, яких люблю. Я вважаю, що без прощення неможливі ніякі близькі стосунки — ні дружні, ні родинні. Всі ми робимо помилки. Якщо любиш людину, ти намагаєшся її зрозуміти й дати їй ще один шанс, так само як і сподіваєшся, що пробачать тобі. Кохання допомагає бути терплячішими й добрішими одне до одного.
АКТИВНОСТІ
1. Розкажіть про навчання Олівера і Дженніфер. Як вони намагалися зробити кар’єру, побудувати життя? Чи покладалися в цьому на когось?
Олівер і Дженніфер познайомилися під час навчання в університеті. Олівер був студентом престижного Гарвардського університету, вивчав суспільствознавство і планував стати юристом. Він був успішним у навчанні та грав за університетську збірну з хокею. Дженніфер навчалася в Інституті Редкліф, спеціалізувалася на музиці й готувалася до кар’єри музикантки. На відміну від Олівера, який походив із заможної родини, Дженні була донькою бідного пекаря і мусила всього досягати самотужки.
Побудувати спільне життя вони намагалися, покладаючись лише одне на одного. Олівер, одружившись із Дженні всупереч волі свого батька, відмовився від фінансової допомоги родини. Їхнє життя було сповнене матеріальних труднощів: вони жили у дешевій квартирі, економили на розвагах і харчуванні. Щоб заробити, Олівер працював на пошті, а Дженні влаштувалася вчителькою в приватну школу, де їй платили менше, ніж у державній, через її прізвище Беррет, яке асоціювалося з багатством. Вони не покладалися на чиюсь допомогу, а разом долали всі випробування, підтримуючи одне одного.
2. Визначте головне й другорядне в історії кохання героїв.
Головне в історії кохання героїв — це їхнє щире та всепереможне почуття, яке виявилося сильнішим за соціальні відмінності, матеріальні труднощі та навіть трагічні обставини. Вони пожертвували своїми амбіціями та стосунками з рідними заради того, щоб бути разом. Саме кохання допомагало їм боротися зі злиднями й давало сили у найважчі моменти, особливо під час хвороби Дженні. Ключовим моментом є усвідомлення, що справжня любов не потребує виправдань чи жалю, як каже Олівер у фіналі: «Кохання — це коли ні про що не шкодуєш».
Другорядне — це зовнішні обставини, які створюють фон для їхніх стосунків. Сюди можна віднести конфлікт Олівера з батьком, соціальну нерівність між їхніми родинами та деталі їхнього студентського життя й побутових проблем. Хоча ці аспекти є важливими для сюжету, вони лише підкреслюють силу головного — їхнього кохання, яке здатне подолати будь-які перешкоди.
3. Порівняйте погляди на життя Олівера та його батька. Чому вони не могли знайти спільну мову?
Олівер прагнув до особистої свободи та самовираження. Він відчував тягар свого прізвища та високих очікувань, які на нього покладалися, називаючи це «Кодексом Берретів». Для нього батько був людиною в «кам’яній масці», холодною та вимогливою, яка намагалася запрограмувати його на «правильне» життя. Олівер хотів іти власним шляхом, навіть якщо це означало відмову від багатства та комфорту. Його кохання до Дженні, дівчини з іншого соціального кола, було бунтом проти батьківських установок.
Батько Олівера, навпаки, був уособленням успіху та традицій. Він був колишнім спортсменом, успішним банкіром і людиною, яка цінувала родинну честь та досягнення. Він вважав, що його обов’язок — спрямовувати сина, забезпечувати його фінансово та вимагати від нього відповідності високому статусу родини. Ймовірно, він висловлював свою любов і турботу через вимогливість та контроль, що Олівер сприймав як тиск.
Вони не могли знайти спільну мову через різницю у цінностях та відсутність справжнього діалогу. Олівер бачив у батькові лише тирана, а батько не міг зрозуміти прагнення сина до незалежності від того, що він вважав благом. Олівер відчував, що постійно перебуває в тіні спортивних та фінансових досягнень батька, і це змушувало його бунтувати.
4. Чому Олівер тривалий час відмовлявся від допомоги батька, але потім змінив свою думку. Оцініть учинок Олівера. Чи був то вияв слабкості?
Олівер довго відмовлявся від допомоги батька через бунтівний дух та гордість. Він хотів довести, що може самостійно побудувати своє життя з Дженні, без грошей та впливу родини, яку він зневажав. Прийняти допомогу означало б для нього визнати свою поразку та повернутися під батьківський контроль.
Його думка змінилася не тому, що він попросив про допомогу, а тому, що трагедія змусила його переоцінити все. З тексту видно, що батько сам приїхав, дізнавшись про хворобу Дженні. Він каже: «Олівере, треба було розповісти мені». Це означає, що Олівер до останнього намагався впоратися сам.
Зіткнувшись зі смертю Дженні, Олівер уперше дозволив собі бути вразливим перед батьком. Його вчинок у фіналі, коли він заплакав в обіймах батька, — це не вияв слабкості, а навпаки, вияв людської сили та глибокого горя. У цей момент впали всі маски та зникла багаторічна ворожнеча. Спільне нещастя зруйнувало стіну між ними. Це був крок до примирення, який показав, що родинні зв’язки важливіші за будь-які конфлікти та образи.
5. Уявіть фінал роману, коли б Дженні залишилася жити. Підготуйте фанфік (усно або письмово).
Олівер не відходив від її ліжка. Дні та ночі злилися в одне сіре полотно страху і надії. Лікарі казали про експериментальне лікування, але не давали гарантій. Він уже не думав про гордість чи гроші, коли дзвонив батькові. Він думав лише про те, щоб почути її сміх знову.
І одного ранку сталося диво. Лікар, втомлений, але з ледь помітною усмішкою, повідомив, що криза минула. Лікування подіяло. Дженні буде жити.
Відновлення було довгим. Перші місяці вона була дуже слабкою, але її дотепність нікуди не зникла.
— Шпаргалето, — сказала вона, коли Олівер годував її з ложечки лікарняним супом, — ти б знав, який у тебе вигляд. Схожий на мокрого горобця.
Він лише сміявся, щасливий чути її голос.
У лікарню приїхав його батько. Олівер напружився за звичкою, але Олівер-старший виглядав інакше. Він мовчки сів біля ліжка, подивився на бліду Дженні й тихо сказав:
— Я радий, що ти одужуєш, доню.
Дженні, не змовляючись, відповіла:
— Дякую, тату.
І в цей момент стіна між сином та батьком почала руйнуватися.
Минуло п’ять років. Вони жили в Нью-Йорку, у світлій квартирі з великим роялем біля вікна. Олівер став юристом, але працював не у великій корпорації, а в фірмі, що допомагала простим людям. Дженні через наслідки хвороби не змогла продовжити кар’єру концертної піаністки, але знайшла себе у викладанні. Її маленькі учні обожнювали свою вчительку.
Якось увечері Олівер повернувся додому і побачив, як Дженні грає, а поруч на килимку сидить їхній трирічний син Філ, названий на честь її батька, і захоплено слухає.
Олівер підійшов і обійняв її.
— Пам’ятаєш, ти колись сказала, що кохання — це коли не треба просити вибачення? — прошепотів він їй на вухо.
— Пам’ятаю, — усміхнулася вона, не припиняючи грати. — Я була дурним дівчиськом.
— Ні. Ти просто не все сказала. Кохання — це коли є за що дякувати щодня.
І він поцілував її. Музика Баха наповнювала кімнату, і в цьому простому щасті було більше життя, ніж у всіх багатствах і перемогах світу.
6. Відшукайте у творі назви навчальних закладів. За допомогою інтернету встановіть їх англійське написання. Зберіть інформацію (зокрема, на англомовних сайтах) про історію та сучасну структуру цих закладів.
У творі згадуються такі навчальні заклади:
- Гарвардський університет (англ. Harvard University)
- Історія: Це найстаріший вищий навчальний заклад у США, заснований у 1636 році. Свою назву отримав на честь першого значного благодійника, Джона Гарварда. Університет відіграв ключову роль у формуванні американської освіти та науки. Протягом своєї історії він пройшов шлях від невеликого коледжу до провідного світового дослідницького центру.
- Сучасна структура: Сьогодні Гарвардський університет — це великий приватний дослідницький університет, що входить до престижної «Ліги плюща». Він складається з 12 основних академічних підрозділів — «шкіл» та інститутів, які пропонують широкий спектр освітніх програм.
- Інститут Редкліфф (англ. Radcliffe College)
- Історія: Коледж Редкліфф був заснований у 1879 році як жіночий коледж, тісно пов’язаний із Гарвардським університетом, який на той час приймав на навчання лише чоловіків. Це дозволяло жінкам отримувати освіту гарвардського рівня. Протягом XX століття інтеграція між двома закладами поглиблювалася. На момент подій у романі, як зазначено в джерелах, класи в Редкліффі та Гарварді вже проводилися спільно.
- Сучасна структура: У 1999 році Коледж Редкліфф був повністю поглинений Гарвардським університетом. Сьогодні він існує як Інститут передових досліджень Редкліфф (англ. Radcliffe Institute for Advanced Study at Harvard University). Він є міждисциплінарним дослідницьким центром, який підтримує науковців, митців та практиків з усього світу.
7. Подивіться екранізацію твору Е.-В. Сігела (режисер А. Хіллер, США, 1971). Висловте враження у формі посту для соцмереж.
Щойно подивився «Історію кохання» 1971 року. Просто немає слів… 💔
Фільм неймовірно зворушливий. Історія Олівера (Раян О’Ніл) та Дженні (Елі Макгроу) — це щось більше, ніж просто мелодрама. Це розповідь про справжнє кохання, яке не знає перешкод і соціальних статусів. Вони такі різні, але їхні почуття настільки щирі, що в це віриш з першої хвилини.
Атмосфера Гарварду 70-х передана чудово. І, звісно, музика… Не дивно, що вона отримала «Оскар»! Вона просто розриває серце на шматочки.
Кінцівка, звісно, дуже сумна, я ледь стримував сльози. Фраза «Кохання — це коли ні про що не шкодуєш» тепер точно засяде в голові надовго. Однозначно рекомендую до перегляду!
#LoveStory #ІсторіяКохання #ЕрікСігел #КласикаКіно #Романтика #Драма
8. Робота в групах. Усі персонажі роману «Історія кохання» чогось навчилися протягом розвитку сюжету. Визначте, чого навчив (-ла, -ло): а) Дженніфер — Олівера; б) Олівер — свого батька; в) батько Дженніфер — свою доньку; г) життя — кожного із персонажів.
а) Чого Дженніфер навчила Олівера?
Дженніфер навчила Олівера кохати по-справжньому, щиро і безкорисливо. До зустрічі з нею він жив у світі, де головне — це статус, гроші та перемога, бо «звик скрізь бути першим». Вона показала йому, що щастя не залежить від багатства родини Берретів. Завдяки Дженні він навчився бути простішим, відмовився від грошей батька і почав жити звичайним життям, де вони разом долали труднощі. Найголовніше, вона навчила його не боятися своїх почуттів. Якщо на початку він боявся навіть спитати, чи вона його кохає, то в кінці він зміг відкрито плакати в обіймах батька.
б) Чого Олівер навчив свого батька?
Олівер своїм бунтом і коханням до Дженні навчив батька, що не все в житті можна купити за гроші чи контролювати. Батько звик, що син має жити за «Кодексом Берретів», але Олівер показав, що має право на власний вибір і власні цінності. Найважливіший урок батько отримав у фіналі роману. Коли він приїхав «допомогти», то побачив не просто неслухняного сина, а людину, розбиту горем. У цей момент батько, мабуть, зрозумів, що його синові потрібна була не фінансова, а емоційна підтримка, і що справжня сила — у здатності до співчуття, а не в багатстві.
в) Чого батько Дженніфер навчив свою доньку?
Батько Дженніфер, Філ, навчив її цінувати прості людські стосунки та безкорисливу родинну любов. Він виховував її сам після загибелі дружини, і їхні стосунки були дуже теплими й довірливими, на відміну від холодної атмосфери в родині Берретів. Він показав їй приклад справжньої любові, яка не вимагає нічого натомість. Саме тому Дженні не могла зрозуміти, як Олівер може так погано думати про свого батька, адже вона змалку засвоїла, що «тато любить bambino» (свою дитину).
г) Чого життя навчило кожного із персонажів?
- Життя навчило Олівера, що справжня цінність — це не гроші і статус, а любов. Воно показало йому, що таке справжня близькість, відповідальність за кохану людину, а потім навчило його переживати страшну втрату. Цей біль, зрештою, допоміг йому примиритися з батьком.
- Життя навчило Дженніфер, що щастя може бути дуже коротким. Незважаючи на її розум, таланти і плани на майбутнє, смертельна хвороба показала, що найважливіше — це цінувати кожну мить, проведену з коханою людиною.
- Життя навчило батька Олівера гіркої правди: його влада та багатство безсилі перед хворобою та смертю. Трагедія з Дженні змусила його побачити у своєму синові не просто спадкоємця, а звичайну людину, яка страждає. Це навчило його бути більш людяним.
- Життя навчило батька Дженніфер неймовірної стійкості перед ударами долі. Втративши спочатку дружину, а потім і доньку, він не втратив здатності до співчуття і підтримки, розділивши горе з Олівером у фіналі.
9. Проаналізуйте складні життєві ситуації, у яких опинилися Олівер і Дженніфер. Як герої знаходили вихід із них?
Олівер і Дженніфер протягом своєї історії зіткнулися з кількома складними життєвими ситуаціями, але завжди знаходили вихід, покладаючись одне на одного.
- Соціальна нерівність та несприйняття батьками. Олівер походив із дуже заможної та впливової родини, а Дженні — з родини бідного італійського мігранта. Батько Олівера був проти їхнього шлюбу. Виходом для них стало рішення покладатися тільки на власні сили. Олівер відмовився від фінансової допомоги батька, і вони почали будувати життя самостійно, хоч це було й дуже важко.
- Фінансові труднощі. Після одруження їхнє життя можна було описати одним словом — «скрута». Вони жили у дешевій квартирі, мусили відмовляти собі у розвагах і економити на всьому. Вихід вони знайшли у взаємній підтримці та гуморі. Дженні жартувала, що Оліверу доведеться «полюбити спагеті», і вони разом долали побутові негаразди, не втрачаючи любові одне до одного.
- Смертельна хвороба Дженні. Це стало найважчим випробуванням. Діагноз «лейкемія» прозвучав як вирок. Вихід із цієї ситуації полягав у тому, щоб провести час, що залишився, разом, цінуючи кожну мить. Олівер робив усе можливе для дружини, був поруч із нею до останнього.
10. Які життєві уроки дав особисто вам роман Е.-В. Сігела?
Роман Еріка Сігела дав мені кілька важливих життєвих уроків.
По-перше, я зрозумів, що справжнє кохання сильніше за будь-які матеріальні цінності та соціальні умовності. Історія Олівера і Дженні показує, що можна бути щасливим у маленькій квартирі, харчуючись спагеті, якщо поруч є кохана людина.
По-друге, роман нагадав про те, як важливо цінувати час, проведений з близькими. Життя може бути дуже коротким і непередбачуваним, як у випадку з Дженні. Тому не варто відкладати на потім важливі слова чи вчинки.
І по-третє, історія стосунків Олівера з батьком вчить тому, що не варто будувати стіни між собою та рідними. Часто за зовнішньою суворістю може ховатися любов і турбота. Важливо вчасно знайти в собі сили для розмови та примирення, щоб потім не шкодувати, як, мабуть, шкодував Олівер.