CLASSROOM
УСНО
1. За яких обставин Полліанна поселилася в садибі Гаррінгтонів у Белдінґсвілі?
Полліанна залишилася сиротою після смерті батька-місіонера, тому її єдина родичка, тітка Полі, була змушена взяти дівчинку на виховання з почуття обов’язку.
2. Як сприйняли маленьку сироту міс Полі Гаррінгтон, Ненсі й Том? Поясніть, чому Ненсі й Том були особливо знічені й зажурені.
Міс Полі прийняла племінницю холодно та суворо, вбачаючи в цьому лише виснажливий обов’язок. Ненсі та Том поставилися до дівчинки зі співчуттям, але були зажурені, бо знали про складний і неприязний характер своєї господині, який міг затьмарити життя дитини.
3. Як відбувалося знайомство Полліанни з мешканцями містечка?
Знайомство відбувалося під час прогулянок містом та виконання доручень тітки, наприклад, коли Полліанна відвідувала хвору місіс Сноу або зустріла безпритульного хлопчика Джиммі Біна.
АНАЛІЗ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
4. Як герої твору поставилися до Полліанниної гри? Опишіть правила цієї гри. Охарактеризуйте поведінку персонажів.
Спочатку дорослі сприймали гру з нерозумінням або роздратуванням, вважаючи її дивацтвом. Правила гри полягають у тому, щоб знайти щось позитивне в будь-якій, навіть найскладнішій ситуації. Завдяки цій грі похмурі мешканці міста стали більш привітними, відкритими та почали помічати красу навколо себе.
5. Знайдіть у тексті епізоди, коли мешканці Белдінґсвіля змінюються завдяки «грі в радість». Поясніть, як саме відбуваються ці зміни.
Місіс Сноу, яка постійно скаржилася, почала цікавитися зачісками та зовнішнім виглядом, а містер Пендлтон, що був відлюдником, відкрив своє серце для любові та захотів удочерити Полліанну. Ці зміни відбулися тому, що дівчинка навчила їх фокусуватися на можливостях, а не на обмеженнях.
6. Розкрийте емоційний стан одного з персонажів: а) міс Полі відразу після приїзду Полліанни.
Після приїзду Полліанни міс Полі перебувала у стані емоційної затиснутості та роздратування. Вона намагалася приховати будь-які почуття за маскою суворих правил, бо боялася, що безпосередність дитини порушить її звичний, холодний спосіб життя.
ПИСЬМОВО
7. Напишіть лист Полліанні.
Дорога Полліанно! Твій оптимізм і вміння знаходити радість навіть у дрібницях стали для мене справжнім відкриттям. Я вчуся у тебе не здаватися перед труднощами та завжди підтримувати близьких добрим словом. Бажаю тобі ніколи не втрачати свого внутрішнього світла, яке зцілює людей навколо!
ДОСЛІДЖЕННЯ
9. Знайдіть у творі слова, словосполучення, речення, які втілюють позитивне ставлення Полліанни до життя і людей. З чого раділа Полліанна до аварії й після неї? Чи змінила аварія її настрій та емоційне сприйняття нею світу?
У тексті зустрічаються такі фрази: «набагато краще сприймати невідоме бадьоро й радісно», «я така рада», «чудова гра». До аварії Полліанна раділа краєвиду з вікна, новим знайомим і навіть горищу, а після аварії — тому, що раніше мала здорові ноги та лагідним словам «люба» від тітки Полі. Я думаю, що аварія на деякий час пригнітила дівчинку, але не змінила її суті, бо вона знайшла сили радіти навіть найменшому прогресу в лікуванні.
Ваша творчість
10. Створіть малюнок-панораму міста Белдінґсвіль до і після того, як у ньому оселилася Полліанна. Покажіть зміни, які відбулися.
Проєкт
11. Підготуйте проєкт на тему «Сукня для Полліанни»: створіть її образ у сукні, оздобами та прикрасами якої були б риси її характеру та вчинки. Розфарбуйте всі елементи одягу тими
кольорами, які пасують найкраще для втілення ключової думки роману. Підготуйте презентацію-розповідь.
Сукня має бути яскраво-жовтою, як сонячне світло. Оздобами стануть вишиті сонечка (щирість), яскраві стрічки (товариськість) та ґудзики-смайлики (вміння радіти всьому). Це втілює головну ідею твору — жити в радості та ділитися нею з іншими.
У команді
12. Робота в групах. Оберіть один із діалогів, який вам необхідно творчо відтворити в особах, доповнивши власними репліками:
а) Полліанна і тітонька Полі
— Полліанно, ти знову запізнилася на обід! Це нечувано, — суворо сказала тітонька Полі.
— Ой, тітонько, я так рада, що ви на мене чекали! — усміхнулася дівчинка. — Надворі так гарно співали пташки, що я залюбувалася.
— Пташки — це не виправдання для порушення правил, — відрізала тітка.
— Зате тепер я дуже зголодніла і з’їм усе з великим апетитом! Хіба це не чудово?
б) Полліанна і Ненсі.
— Ненсі, дивись, замість ляльки мені прислали милиці! — вигукнула Полліанна.
— Бідне моє ягнятко, тут же немає чому радіти! — засмутилася Ненсі.
— Навпаки! Треба радіти тому, що вони нам зовсім не потрібні! — пояснила дівчинка правила гри.
г) Полліанна і міс Сноу
— Знову ти, дитино? Сьогодні мені все не так, і колір стін мене дратує, — прогнівилася міс Сноу.
— А я принесла вам холодець! Подивіться, як він виблискує на сонці, — відповіла Полліанна.
— Краще б це було курча… Але в цій кімнаті так темно.
— То давайте відчинимо штори! Яка ви щаслива, міс Сноу, що маєте такі чудові очі й можете бачити сонечко!
д) Полліанна і Джон Пендлтон
— У моєму домі темно і порожньо, Полліанно. Тут немає чому радіти, — зітхнув містер Пендлтон.
— Пане, подивіться на ці кришталики! Якщо повісити їх на вікно, у вас будуть сотні веселок! — вигукнула дівчинка.
— Веселки не вилікують мою самотність.
— Тоді я буду вашою живою веселкою і приходитиму до вас щодня! Ви ж раді, що я це придумала?
ЖИТТЄВІ СИТУАЦІЇ
13. Уявіть ситуацію, що Полліанна стала вашою однокласницею. Чи зміниться життя кожного і кожної з вас? Як саме? А як зміниться Полліанна?
Наше життя стане цікавішим, бо ми навчимося не скиглити через труднощі, а шукати в усьому позитив. Полліанна змінить нас, бо зробить клас справжньою «школою радості», а сама вона буде щасливою, бо матиме багато друзів-однолітків.
14. Чому гра в радість є необхідною для кожної людини? Поясніть.
На мою думку, ця гра необхідна для збереження ментального здоров’я та здатності діяти конструктивно в кризових ситуаціях. Позитивне мислення допомагає людині не опускати руки та знаходити вихід там, де інші бачать лише проблеми.
16. Дискусія. Чи не заважає радісне сприйняття світу сприймати його реалістично?
Я вважаю, що радісне сприйняття не заважає реалізму, а лише змінює ставлення до фактів. Бути реалістом — це визнати проблему, а бути оптимістом — це шукати шлях її подолання, не витрачаючи сили на марний розпач.