Ця дума є символом боротьби за свободу та відображає трагедію поневолення нашого народу. Маруся Богуславка — приклад самопожертви й любові до Батьківщини навіть у найскладніших обставинах.
Рід: ліро-епос
Жанр: народна дума
Тема: визволення козаків із турецького полону
Ідея: засудження страждань українців у неволі та уславлення самопожертви Марусі Богуславки
Персонажі: Маруся Богуславка, 700 козаків-невільників
Період: день перед Великоднем
Місце: Туреччина, Чорне море
Зміст: 700 українських козаків уже 30 років перебували в турецькому полоні. Напередодні Великодня Маруся Богуславка, українська дівчина, яка стала дружиною турецького пана, дізналася про їхню долю. Коли пан поїхав до мечеті, вона скористалася нагодою й звільнила невільників. Проте сама не втекла з ними й попросила передати батькові: “Нехай скарбів не збирає, з неволі мене не викупає. Я потурчилася”.
🎨 Художні засоби
Епітети: бідні невольники, сонце праведне, земля християнська, божий світ, святий празник, городи християнські, лакомства нещасні, тяжка неволя, віра бусурменська, ясні зорі, тихі води, край веселий, мир хрещений, просьби щирі, нещасні молитви, білий камінь.
Метафора: сльозами проливали.
Риторичні запитання: Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?; Почім ми можем знати, Що в нашій землі християнській за день тепера?
Риторичні оклики: Гей, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко!; Ой, козаки, Ви, біднії невольники!; Як ти нам святий празник, роковий день Великдень сказала!; Вислухай, боже, у просьбах щирих, У нещасних молитвах Нас, бідних невольників!.
Риторичні звертання: дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко; ой, козаки, біднії невольники; боже.
Рефрен: дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка.