“Contra spem spero” став життєвим кредо Лесі Українки. Вірш втілює її силу волі та прагнення жити повноцінно навіть у найскладніших умовах. Він є джерелом натхнення для багатьох поколінь читачів, які знаходять у ньому приклад мужності та віри в краще майбутнє.
Рік: 1890
Рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: інтимна з елементами філософської.
Напрям: неоромантизм.
Мотив: бунт проти болю, супротив обставинам, незламний дух, оптимізм всупереч усьому.
Назва перекладається як “без надії сподіваюсь”.
Збірка: “На крилах пісень”.
Важливі деталі:
✨ Поезія стала справжнім життєвим кредо Лесі Українки
✨ Вірш збудований на антитезах — зіткненні протилежностей
✨ Написаний після погіршення здоров’я поетеси в 19 років
✨ Символи: нічка невидна — темрява життя; зірка провідна — промінь надії; весна золота — відродження; квітки на морозі — життя всупереч смерті
✨ Рядки “я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать” відсилають до міфу про Сізіфа з його нескінченною працею.
Художні засоби:
Риторичне звертання: “Гетьте, думи.”
Риторичні оклики:
- “Гетьте, думи, ви хмари осінні!”
- “Геть, думи сумні!”
- “То ж тепера весна золота!”
- “Жити хочу!”
- “Буду жити!”
Риторичне запитання: “Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа?”
Епітети: весна золота, вбогий сумний перелог, барвисті квітки, сльози гіркі й гарячі, кора льодовая, міцна, весела весна, гора крута, крем’яная, вага страшна, камінь важкий, пісня весела, довга нічка невидна, зірка провідна, думи сумні, молодії літа.
Метафори:
- “Я на перелозі Буду сіять барвисті квітки”
- “І від сліз розтане Та кора”
Оксиморони:
- крізь сльози сміятись
- серед лиха співати пісні
- без надії сподіватись
- Буду сіять квітки на морозі
Порівняння: зірка - ясна владарка темних ночей
Антитези:
- весна, молодість - тяжка хвороба;
- сльози - сміх, спів пісень;
- мороз - квіти;
- безнадія - сподівання
Анафора:
“Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.”
Про твір
Поштовхом до написання вірша стала важка боротьба Лесі Українки з хворобою. Цей біль та випробування зміцнили її ліричну героїню, яка усвідомила: навіть у найскладніших обставинах життя варто триматися за оптимізм. Не можна опускати руки, потрібно боротися, як міфічний Сізіф, що невтомно піднімав камінь на гору. У вірші звучать її слова:
«Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать,
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать».
Цей твір побудований на яскравих антитезах, які підкреслюють силу духу та віру: «крізь сльози сміятись», «серед лиха співати пісні», «без надії таки сподіватись», «сіять квітки на морозі».