Історична пісня “Чи не той то хміль” розповідає про перемогу козаків на чолі з Богданом Хмельницьким над польським військом у битві під Жовтими Водами 1648 року. У творі прославляється мужність і героїзм гетьмана, який прагнув захистити свій народ від ворогів.
Рід: ліро-епос.
Жанр: історична пісня.
Тема: перемога козаків над поляками під Жовтими Водами.
Ідея: оспівування героїзму Богдана Хмельницького, його боротьби за свободу українського народу.
Персонажі: Богдан Хмельницький, козаки, поляки (ляхи).
Період: 1648 рік, Хмельниччина.
Місце подій: Золоті (Жовті) Води.
Історична подія та контекст: битва під Жовтими Водами. Битва під Жовтими Водами стала однією з перших великих перемог козацького війська у Національно-визвольній війні 1648–1657 років.
Зміст твору: У пісні Богдана Хмельницького порівнюють із хмелем, що символізує його силу та невтомність у боротьбі. Твір починається із застереження гетьману щодо небезпеки Золотої Води, але він не відступає. У битві козаки перемагають польське військо, а вороги змушені тікати або гинуть.
🎨 Художні засоби
Риторичні питання:
- Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється?;
- Чи не той то хміль, Що по пиві грає?;
- Чи не той то хміль, Що у пиві кисне?
- “Чи не той то хміль, Що по пиві грає?”
Паралелізм: Хмельницький - хміль (порівняння Хмельницького з хмелем, що підкреслює його силу й непереможність).
Епітети:
- “Хорошої вроди” (про козацьке військо).
- “Великую потугу” (про силу козаків).
- “Вражі ляхи” (про ворогів).
Метафори:
- “Хміль в’ється, грає, кисне” (символізує дії Хмельницького).
- “Не один лях лежить головою у воду” (показує загибель ворогів).
📖 Композиція твору
Експозиція: Розповідь починається з опису подвигів Богдана Хмельницького. Його порівнюють із хмелем — символом сили й невгамовності.
Зав’язка: Гетьман отримує застереження: не вступати в бій біля Золотого Броду («Золотої Води»). Проте, впевнений у своїй перевазі, він ігнорує попередження, адже має велике військо та підтримку татар.
Розвиток дії: У битві козацьке військо демонструє свою міць, змушуючи поляків ганебно тікати з поля бою.
Кульмінація: Поляки зазнають страшної поразки: «їли ляхів собаки / І сірії вовки».
Розв’язка: Наслідки битви трагічні для ворогів: «Не по однім ляшку / Зосталась вдовиця…».