Чайка Джонатан Лівінгстон - відповіді Міляновська

Posted on:9 червня 2025 р.

1. Що вам відомо про Річарда Баха?

Річард Девід Бах — американський письменник, народився у 1936 році в місті Оук-Парк, штат Іллінойс. Він став відомим завдяки повісті-притчі «Чайка Джонатан Лівінгстон». З дитинства захоплювався авіацією, будував моделі літаків, а згодом став пілотом. Після служби у Військово-повітряних силах США поєднав дві пристрасті — літати й писати. Працював пілотом, брав участь у повітряних шоу, писав для спеціалізованих журналів, а згодом почав створювати художні твори.

2. Що є спільного в долях Антуана де Сент-Екзюпері та Річарда Баха?

Обидва були не лише письменниками, а й льотчиками, які поєднали захоплення авіацією з літературною творчістю. Їхні твори мають філософський зміст і алегоричні образи, а також прагнення до свободи та самореалізації.

3. Що свідчить про надзвичайну цілеспрямованість американського письменника?

Бах із дитинства мріяв літати й наполегливо йшов до мети: почав брати уроки пілотування, у 17 років вперше піднявся у повітря, а у 20 став військовим льотчиком. Після служби не залишив авіацію, а поєднав її з письменництвом, попри невдачі перших книжок і відсутність успіху, продовжував писати й удосконалюватися.

4. Розкажіть історію появи повісті-притчі «Чайка Джонатан Лівінгстон».

Ідея книжки з’явилася у Баха в 1959 році, коли він почув «загадковий голос» із фразою «Чайка Джонатан Лівінгстон» і побачив видіння майбутнього твору. Втілити задум у слова вдалося лише через багато років. Спочатку повість опублікували частинами у журналі, але її не помітили. Лише після видання окремою книжкою у 1970 році твір став надзвичайно популярним і здобув світове визнання.

5. Хто є реальним прототипом образу головного героя?

Прототипом став Джонатан Лівінгстон — відомий американський льотчик 1920–30-х років, який здобув багато перемог в авіаційних змаганнях. Його прагнення до досконалості й стали натхненням для створення образу чайки, що прагне подолати межі можливого.

Частина 1

Як ви зрозуміли, за що насправді чайка Джонатан потрапив у Коло Ганьби?

Джонатан потрапив у Коло Ганьби за те, що порушив традиційні закони Зграї: він не задовольнявся звичайним життям чайок, які літали лише заради їжі, а прагнув досконалості в польоті, шукав сенс існування, експериментував і відкривав нові можливості для себе та інших. Його прагнення до самовдосконалення і небажання підкорятися загальноприйнятим правилам Зграя сприйняла як легковажність і неповагу до усталених звичаїв, тому вигнала його з ганьбою.

Чому Джонатан, попри закони Зграї, наважився заговорити?

Джонатан наважився заговорити, бо щиро вірив, що його відкриття можуть бути корисними для всіх чайок. Він хотів поділитися знаннями, показати новий сенс життя, навчити інших бути вільними й щасливими, а не просто виживати. Для нього важливішою за страх покарання була ідея свободи, розвитку й допомоги іншим.

Як це його характеризує?

Це характеризує Джонатана як сміливого, цілеспрямованого, незалежного й доброзичливого птаха, який не боїться бути інакшим, відстоює свої переконання, прагне до самореалізації та готовий жертвувати особистим комфортом заради вищої мети — допомогти іншим знайти шлях до свободи й досконалості.

Як нові знання вплинули на життя Джонатана?

Нові знання повністю змінили життя Джонатана: він навчився літати швидше, вище й краще, ніж будь-яка інша чайка, відкрив для себе справжню свободу й радість польоту, здолав страхи та обмеження, став вільним від нудьги, злості й страху, а згодом — учителем для інших. Знання дали йому нову мету: не лише вдосконалюватися самому, а й допомагати іншим чайкам знаходити шлях до свободи й досконалості. Він зрозумів, що справжнє щастя — у постійному розвитку, у передачі досвіду та підтримці тих, хто прагне вчитися.

Чому, на вашу думку, після завершення одного етапу навчання варто розпочинати новий?

Після завершення одного етапу навчання варто розпочинати новий, бо знання й уміння не мають меж, а розвиток — це безперервний процес. Кожен новий етап відкриває нові можливості, допомагає подолати старі обмеження, дає сенс життю та дозволяє досягати більшого. Як і Джонатан, людина, яка навчається все життя, стає вільнішою, мудрішою, здатною допомагати іншим і змінювати світ на краще. Завершення одного етапу — це лише старт для наступного, бо справжній розвиток триває завжди.

Працюємо над текстом твору (сторінка 75)

1. Чим із самого ранку займалася Зграя? Що в цей час робив Джонатан?

Зграя з самого ранку летіла до рибальського човна, щоб боротися за їжу. У цей час Джонатан Лівінгстон самотньо тренувався в польоті, відточуючи майстерність і шукаючи нові можливості для себе.

2. Прокоментуйте фразу «Для більшості чайок головне — їжа, а не політ». Поясніть її алегоричний зміст.

Ця фраза означає, що більшість чайок думають лише про виживання, а не про розвиток чи самовдосконалення. В алегоричному сенсі це про людей, які живуть буденно, не прагнуть до вищих цілей, а лише задовольняють базові потреби.

3. Що найбільше цікавило Джонатана? Які випробування він проводив?

Джонатана найбільше цікавив сам політ, його можливості та досконалість. Він проводив різні випробування: тренувався літати на великій швидкості, опановував фігурний політ, експериментував із положенням крил, намагався зупинитися в повітрі — усе це, щоб пізнати межі своїх можливостей.

4. Як чайки ставилися до тренувань Джонатана?

Інші чайки не розуміли Джонатана, вважали його диваком, а його тренування — марною справою. Вони не підтримували його захоплення польотом і навіть засуджували його за це.

5. Чому батьки соромилися Джонатана?

Батьки соромилися Джонатана, бо він був не таким, як усі: замість того, щоб дбати про їжу, він постійно тренувався, нехтував звичаями Зграї, і це викликало осуд в інших чайок.

6. Що хотіла сказати мати молодому птаху словами «Чому ти не можеш поводитись, як усі?»

Мати хотіла, щоб Джонатан був схожим на інших, не вирізнявся, дбав про їжу, а не про польоти, і не наражався на осуд Зграї. Вона прагнула для нього спокійного, звичного життя.

7. Пригадайте поняття антитеза. Схарактеризуйте Зграю, Джонатана, його батьків.

Антитеза — це протиставлення.

8. Чому ніхто з чайок не захищав себе, якщо потрапляв у Коло Ганьби?

Чайки не захищали себе, бо такою була традиція Зграї: рішення Великої Ради вважалося остаточним і незаперечним, а будь-який спротив чи суперечка сприймалися як ще більша ганьба. Чайки звикли підкорятися законам і не наважувалися виступати проти більшості.

9. За що Джонатан потрапив у Коло Ганьби і був вигнаний із зграї?

Джонатан потрапив у Коло Ганьби й був вигнаний за те, що порушив звичаї Зграї: прагнув досконалості в польоті, експериментував, не дбав лише про їжу, а хотів пізнати сенс життя. Його звинуватили у «легкодумстві» та «зневазі до звичного життя чайок».

10. Прокоментуйте слова головного героя, звернені до чайок: «Ми тисячу років животіли заради того, щоб шукати риб’ячі голови, але ж тепер нам справді є для чого жити — щоб учитися, відкривати нове, бути вільними!» Яку свободу має на увазі Джонатан?

Джонатан говорить про свободу самовираження, свободу вибору, свободу від обмежень і стереотипів. Для нього справжня свобода — це можливість розвиватися, вчитися, відкривати нове й бути собою, а не просто жити заради виживання.

11. Яким було життя Джонатана-вигнанця?

Життя Джонатана-вигнанця було самотнім, але щасливим: він продовжував тренування, відкривав нові можливості польоту, став вільним від страху, нудьги й злості, навчився ловити рідкісну рибу, спати в повітрі, долати туман і літати на великі відстані. Його єдиною розрадою стали знання й прагнення до досконалості.

12. Розкажіть про зустріч Джонатана з осяйними птахами.

Одного вечора до Джонатана прилетіли дві осяйні чайки, які вміли літати так само майстерно, як і він. Вони запропонували йому летіти з ними у височінь, щоб розпочати новий етап навчання. Завдяки цій зустрічі Джонатан зрозумів, що може злетіти ще вище, і погодився летіти з ними.

13. Поясніть, як ви розумієте фінал першої частини твору.

Фінал першої частини — це символічний перехід до нового рівня розвитку: Джонатан залишає земне життя, щоб продовжити навчання в іншому світі. Це підкреслює ідею, що шлях самовдосконалення нескінченний, і кожен фініш — це початок нового етапу.

14. Обмірковуючи фінал першої частини і долю Джонатана, поясніть слова Ліни Костенко: «Усе на світі треба пережити. І кожен фініш — це, по суті, старт»

Ці слова означають, що будь-яке завершення — це не кінець, а можливість почати щось нове. Як і Джонатан, який після вигнання та досягнення мети не зупинився, а перейшов на новий рівень розвитку, так і в житті кожна подолана вершина відкриває шлях до наступної. Це заклик не боятися змін і завжди рухатися вперед.

Частина 2

Чому після завдання Чіанга дізнатися, що таке любов, Джонатан почав думати про Зграю, яка його вигнала?

Чіанг сказав Джонатану, що для досягнення справжньої досконалості йому потрібно пізнати любов. Саме це завдання змусило Джонатана згадати про Зграю, бо любов — це не лише до тих, хто тебе підтримує, а й до тих, хто тебе не зрозумів і відкинув. Джонатан почав думати про свою Зграю, бо саме їй він міг подарувати найбільше добра, передати знання, пробачити образи й допомогти іншим чайкам відкрити новий сенс життя. Його бажання повернутися до Зграї стало проявом справжньої любові — безкорисливої, доброзичливої, такої, що прагне допомогти навіть тим, хто був несправедливий до тебе.

Чому слова Саллівана не зупинили Джонатана?

Салліван намагався переконати Джонатана залишитися серед тих, хто вже готовий до нових знань, і не повертатися до Зграї, яка його вигнала й навряд чи зрозуміє. Але Джонатан не послухав Саллівана, бо відчував покликання допомогти саме тим, хто ще не знайшов себе, хто потребує підтримки й знань. Його не зупинили сумніви друга, бо для Джонатана любов — це дія, це бажання дати шанс кожному, навіть якщо це важко й невдячно. Він усвідомив, що справжня любов — це не лише навчати здібних, а й пробачати, підтримувати й давати надію тим, хто ще не готовий змінитися, але може стати кращим.

Працюємо над текстом твору (сторінка 82)

1. Як змінилося ставлення Джонатана до польоту після зустрічі з новими чайками?

Після зустрічі з осяйними птахами Джонатан зрозумів, що політ — це не лише техніка, а шлях до досконалості. Він став літати ще краще, відкрив нові можливості й зрозумів, що справжня досконалість не має меж. Тепер для нього політ став засобом самопізнання та розвитку, а не просто майстерністю чи втечею від буденності.

2. Знайдіть у тексті слова, які пояснюють, чим мета осяйних птахів відрізняється від бажань старої Зграї.

Осяйні птахи «жили заради того, щоб досягати нових висот у головній справі свого життя – у польоті», тоді як для старої Зграї «крила служать лише для пошуків їжі та для боротьби за неї».

3. Чи можна назвати Чіанга духовним наставником Джонатана? Відповідь обґрунтуйте.

Так, Чіанг — духовний наставник Джонатана. Він не лише навчив його новим технікам польоту, а й відкрив філософію досконалості, сенс свободи, показав, що межі існують лише в думках, і дав завдання пізнати любов як найвищу мету.

4. Як уроки Старійшин допомогли чайці-вигнанцю зрозуміти свою долю? Знайдіть цитату, яка вказує на призначення Джонатана в житті.

Уроки Старійшин допомогли Джонатану зрозуміти, що його призначення — не лише власний розвиток, а й передача знань іншим. Цитата: «мета нашого життя – досягти цієї вершини і передати свої знання іншим».

5. Поміркуйте: якби самітник не зустрів своїх нових вчителів, як би це вплинуло на його подальший розвиток?

Якби Джонатан не зустрів нових учителів, він міг би зупинитися на досягнутому, не зрозумів би сенсу досконалості, не відкрив би для себе нові горизонти й не став би справжнім учителем для інших. Його розвиток залишився б обмеженим власним досвідом і самотністю.

6. Учитель Салліван сказав Джонатану: «…Ми вибираємо для себе наступний світ завдяки тому, чого навчились у попереднім. Не навчишся нічого — і наступний світ не буде нічим різнитися від попереднього, і в ньому тебе чекатимуть ті самі перешкоди і свинцевий тягар незнання». Як ви розумієте його слова?

Ці слова означають, що розвиток і зміни можливі лише через навчання й самовдосконалення. Якщо не прагнути нового, життя залишиться таким самим, з тими ж труднощами й обмеженнями. Лише знання відкривають шлях до нового, кращого світу.

7. Чому Джонатан хотів повернутися на Землю?

Джонатан хотів повернутися, бо зрозумів свою місію — допомагати іншим чайкам, які ще не знайшли себе, передавати знання, пробачати й підтримувати навіть тих, хто його не зрозумів. Це стало проявом справжньої любові.

8. Прокоментуйте рядки: «І що більше Джонатан учився доброті, то глибше він пізнавав сутність любові й чимдалі дужче хотів повернутися на Землю»?

Чим більше Джонатан розвивав у собі доброту, тим сильніше відчував потребу ділитися цим із іншими, допомагати та любити навіть тих, хто його відкинув. Любов для нього — це дія, прагнення допомогти іншим стати кращими, навіть якщо це складно й потребує жертви.

Частина 3

Чому саме ці риси вдачі, на думку Джонатана, потрібні для успішного навчання?

Джонатан вважав, що для успішного навчання потрібні наполегливість, терпіння, сміливість і бажання вчитися. Без цих рис неможливо подолати труднощі, не зупинитися після невдач і досягти справжньої майстерності.

Поміркуйте, чому для самовираження потрібна свобода?

Для самовираження потрібна свобода, бо лише вільна особистість може розкрити свої здібності, не боячись осуду чи заборон. Свобода дає можливість обирати власний шлях, експериментувати, помилятися й знаходити істинне «я». Без свободи людина змушена пристосовуватися до чужих правил і не може розкрити свій потенціал.

Чому молоді чайки прихильніше поставились до Вигнанців?

Молоді чайки були відкритішими до нового, їм хотілося пізнавати незвідане, вони не були так прив’язані до старих законів і традицій.

Чому нові чайки почали приєднуватися до навчання попри заборону?

Нові чайки почали приєднуватися до навчання, бо відчули справжню цінність знань, свободи та розвитку. Їх приваблювала можливість стати кращими, навчитися літати по-справжньому, відчути радість перемоги над собою. Заборона Зграї втратила сенс, коли з’явилася можливість самореалізації та подолання обмежень.

Працюємо над текстом твору (сторінка 82)

1. Чого Джонатан навчав своїх учнів?

Джонатан навчав учнів мистецтву справжнього польоту: швидкості, фігурному польоту, малим і великим висотам, а головне — свободі, самопізнанню, віри у власні можливості та подоланню обмежень. Він учив, що точність польоту — це шлях до вираження істинного «я».

2. Розкажіть про повернення Джонатана разом з іншими вигнанцями у Зграю.

Джонатан разом із вигнанцями повернувся у Зграю, порушивши давній Закон, що забороняв це робити. Вони прилетіли вранці, вишикувавшись у стрій, виконали складні фігури просто над берегом Ради Зграї.

3. Як ви гадаєте, для чого вигнанці пішли на цей крок?

Вигнанці повернулися, щоб дати іншим чайкам шанс на розвиток, навчити їх свободи, допомогти відкрити нові можливості й подолати страхи та обмеження. Це був прояв любові й бажання допомогти іншим знайти себе.

4. Як галасливі чайки відреагували на їхню появу?

Спочатку Зграя скам’яніла від подиву й страху, а потім Старійшина наказав не зважати на вигнанців — із ними не розмовляли, не дивилися в їхній бік, ігнорували їхню присутність.

5. Яким чином Джонатан зумів зацікавити польотами звичайних чайок?

Він показував майстерність у польоті і це викликало захоплення та цікавість у молодих чайок, які поступово почали спостерігати, а потім і приєднуватися до навчання.

6. Чи вважаєте ви, що Джонатан досяг успіху у своїй місії навчання інших?

Так, Джонатан досяг успіху: його учні навчилися складних фігур, подолали власні страхи, а згодом до навчання почали приєднуватися й інші чайки із Зграї, навіть попри заборону.

7. Поясніть вашу відповідь прикладами з тексту.

Флетчер подолав шістнадцятивитковий переворот, Мартін навчився літати на малій швидкості, а Кирк Мейнард, який не міг рухати крилом, піднявся у небо. Згодом багато чайок захотіли вчитися у Джонатана, і навіть ті, хто спочатку боявся, почали долати свої межі.

8. Розкажіть про нещасний випадок із Флетчем і які він мав наслідки для Джонатана.

Флетчер під час тренування врізався у скелю, але не загинув — Джонатан допоміг йому повернутися до життя. Однак це викликало паніку серед Зграї: одні вважали Джонатана богом, інші — дияволом, і навіть хотіли напасти на нього.

9. Чому Джонатан засмучувався, коли його називали Сином Великої Чайки?

Джонатан засмучувався, бо не хотів, щоб його обожнювали чи вважали надприродним. Для нього важливими були праця, самовдосконалення й любов до інших, а не поклоніння чи міфологізація його особистості. Він хотів, щоб кожен сам досягав досконалості, а не шукав собі кумира.

10. Розкажіть про останню розмову Джонатана Лівінгстона і Флетчера Лінда.

У розмові Джонатан пояснив Флетчеру, що любов — це бачити в кожному добро й допомагати йому розкрити свою істинну сутність. Він сказав, що настав час Флетчеру самому стати вчителем, а Джонатан має йти далі, допомагати іншим зграям.

11. Прокоментуйте настанови для Флетчера: «Ти просто повинен бачити кожну чайку такою, яка вона є насправді, бачити в усіх добро і допомагати їм, аби вони й самі змогли побачити свою істинну сутність. Ось що я називаю любов’ю».

Ця настанова означає, що справжня любов — це прийняття, підтримка й віра в потенціал кожного. Любов — це не поклоніння, а бажання допомогти іншому розкрити себе, стати кращим і вільнішим.

12. Як Джонатан пояснює необхідність залишити Зграю?

Джонатан пояснює, що його місія — не зупинятися на досягнутому, а йти далі, шукати тих, хто потребує допомоги, і передавати знання іншим, бо меж для розвитку немає.

13. Як склалося б життя Вигнанця, якби він не повернувся до Зграї? Як це вплинуло б на духовний розвиток Зграї?

Якби Джонатан не повернувся, багато чайок так і не дізналися б про можливості розвитку, залишилися б у межах старих звичок і страхів. Його повернення стало поштовхом до змін, дало приклад і надію іншим, сприяло духовному зростанню всієї Зграї.

Запитання та завдання зі сторінок 93-94

1. Схарактеризуйте образ головного героя, про якого автор пише: Джонатан — «не просто кістки та пір’я, він — живий образ волі й польоту, для якого ніде й ні в чому немає межі».

Джонатан Лівінгстон — це символ свободи, прагнення до самовдосконалення та подолання меж. Він не задовольняється простим існуванням, як інші чайки, для яких головне — їжа. Джонатан прагне дізнатися все про політ, шукає нові можливості, тренується до виснаження, не боїться помилок і поразок. Його головна риса — жага пізнання і віра у власні сили, тому для нього не існує обмежень: ні фізичних, ні духовних. Він стає прикладом і вчителем для інших, доводячи, що справжня свобода — це свобода думки і волі.

2. Поясніть сутність протиставлення Джонатана Зграї галасливих птахів.

Джонатан протиставляється Зграї як особистість, що прагне до розвитку, нових знань і самореалізації, тоді як Зграя — це символ традиційного мислення, обмежень і пристосуванства. Для більшості чайок головне — вижити, знайти їжу, не виділятися. Джонатан же хоче літати не заради їжі, а заради самого польоту, заради відкриття нових горизонтів. Його ідеї не сприймають, його виганяють, але саме завдяки цьому протиставленню розкривається головна ідея твору: лише ті, хто не боїться бути іншим, можуть досягти справжньої свободи.

3. Поміркуйте, чому автор не вигадав для чайок якісь особливі прізвиська, а дав їм людські імена і прізвища?

Автор дає чайкам людські імена і прізвища, щоб підкреслити алегоричність твору. Чайки — це не просто птахи, а уособлення людей, їхніх прагнень, страхів і пошуків сенсу життя. Завдяки цьому читачі легше впізнають себе у персонажах, розуміють, що йдеться не про птахів, а про кожного з нас, про наше право на свободу, самовираження і пошук себе.

4. Проведіть паралель між образами Джонатана Лівінгстона чайки і Джонатана Лівінгстона пілота.

Образ Джонатана Лівінгстона-чайки створений під впливом реального американського льотчика Джонатана Лівінгстона, який став легендою авіації через прагнення до досконалості у польоті. Як і пілот, чайка Джонатан прагне підкорити небо, шукає нові можливості, не зупиняється на досягнутому, долає страхи та обмеження. Обидва символізують ідею, що головне — не зовнішні перемоги, а внутрішній розвиток, подолання себе і передача знань іншим. Образ чайки — це алегорія людини, яка мріє, вчиться і надихає інших не боятися бути собою.

5. Носіями який людських стереотипів були чайки?

Чайки у творі були носіями стереотипів пристосуванства, страху перед новим, сліпого дотримання традицій та звичаїв. Вони вважали, що головне — це виживати й шукати їжу, не виділятися і не прагнути до змін. Будь-яка спроба вийти за межі звичного, як у Джонатана, сприймалася як загроза для зграї і каралася вигнанням.

6. У чому полягала ідея Джонатана щодо постійного самовдосконалення?

Ідея Джонатана — у прагненні до досконалості, у постійному навчанні й подоланні власних обмежень. Він вважав, що життя не зводиться лише до боротьби за виживання, а полягає у розвитку, відкритті нового, розширенні власних можливостей і передачі знань іншим.

7. Як ви розумієте ідею розширення свідомості?

Розширення свідомості — це здатність бачити більше, ніж звикли бачити інші, виходити за межі звичних уявлень, відкривати нові горизонти. Це також вміння усвідомити свою справжню сутність, зрозуміти, що межі існують лише в думках, і кожен може стати вільним, якщо позбудеться страху й обмежень.

8. Автор пише: «Джонатан Лівінгстон… був природженим учителем, і найкращим виявом любові стала для нього можливість передати свої знання». Поясніть особливу роль учителя в житті суспільства і суть цього «найкращого вияву любові».

Учитель у суспільстві — це той, хто не лише дає знання, а й надихає, допомагає знайти себе, розкрити потенціал, стати вільною особистістю. Для Джонатана передати знання — це найвищий прояв любові, бо справжня любов — це бажання добра іншому, прагнення допомогти йому стати кращим, щасливішим, вільнішим. Учитель змінює життя учнів, відкриває їм нові можливості, і саме це є сутністю його місії.

9. Прокоментуйте слова Джонатана: «Ми тисячу років животіли заради того, щоб шукати риб’ячі голови, але ж тепер нам справді є для чого жити — щоб учитися, відкривати нове, бути вільними!»

Ці слова — заклик до зламу стереотипів і пасивного існування. Джонатан підкреслює, що життя не повинно бути обмежене лише матеріальними потребами. Справжній сенс життя — у навчанні, відкриттях, прагненні до свободи й самореалізації. Лише тоді життя набуває справжньої цінності та радості.

10. Згадайте міф про Прометея і порівняйте його образ з образом чайки Джонатана Лівінгстона.

Прометей у давньогрецькому міфі — герой, який приніс людям вогонь, за що був покараний богами. Він виступає символом самопожертви, прагнення до знань і боротьби за благо інших. Чайка Джонатан Лівінгстон також прагне до знань, самовдосконалення, відкриває нові можливості для себе і для інших чайок, але через це стає вигнанцем. Обидва герої жертвують особистим щастям заради ідеї, не бояться страждань і нерозуміння, прагнуть дати іншим те, що змінює їхнє життя.

11. Що між цими образами спільного?

Спільне між Прометеєм і Джонатаном — це бунт проти обмежень, прагнення до свободи і знань, самопожертва заради інших. Обоє стають вигнанцями через свою відмінність і бажання змінити світ. Вони не зупиняються перед труднощами, їхня мета — допомогти іншим піднятися вище, стати кращими, вільнішими.

12. Як у творі відобразилися євангельські мотиви?

У творі простежуються євангельські мотиви: обраність (Джонатан — особливий, обраний для нової місії), вигнання (його виганяють із Зграї, як Ісуса не приймають у рідному місті), повернення для проповіді (Джонатан повертається, щоб навчати інших), наявність учнів-апостолів, проповідь любові, прощення і свободи. Джонатан виступає як учитель і пророк, який несе нову ідею, а його життя і діяльність перегукуються з історією Ісуса Христа.

13. У чому полягає алегоризм образів повісті Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон»?

Алегоризм твору полягає в тому, що всі персонажі, події та образи мають прихований, символічний зміст. Джонатан — це алегорія людини, яка прагне духовного розвитку, свободи й самовдосконалення. Його польоти — алегорія пошуку сенсу життя, подолання обмежень, прагнення до досконалості. Зграя чайок символізує суспільство, яке живе за стереотипами й боїться змін. Учителі та учні — алегорія передачі мудрості, а повернення Джонатана — символ альтруїзму, бажання допомогти іншим стати вільними.

14. Згадайте особливості притчі.

Притча — це короткий алегоричний твір, у якому через образи, символи та простий сюжет передається глибока моральна або філософська ідея. Для притчі характерні повчальність, узагальненість образів, багатозначність, наявність прихованого змісту, простота викладу, а також відсутність детального опису зовнішності й обставин. Притча часто закликає читача до роздумів і самостійних висновків.

15. Доведіть, що твір Річарда Баха є притчею.

«Чайка Джонатан Лівінгстон» — це притча, бо в ній через просту історію про птаха розкриваються філософські питання: сенс життя, свобода, самовдосконалення, роль учителя. Образи мають алегоричний зміст, сюжет простий, але багатозначний. Автор не дає готових відповідей, а спонукає читача до роздумів. У творі є чітка мораль: кожен може стати вільним і знайти своє покликання, якщо не боїться бути іншим.

16. На прикладі повісті поясніть відмінність між ліричним, драматичним та епічним родами літератури.

17. Напишіть іншу версію розвитку подій, у якій Джонатан не зустрічає однодумців із нової зграї. Чи зміг би він зберегти віру в себе і продовжувати вдосконалюватися?

Якби Джонатан не зустрів у новій зграї однодумців, він залишився б самотнім у своїх пошуках досконалості. Проте, враховуючи його характер, жага до знань і прагнення до свободи, він, ймовірно, не здався б. Джонатан уже довів, що може тренуватися і вдосконалюватися навіть у повній самотності, коли його вигнали зі Зграї. Його віра у власну мрію і внутрішня свобода були настільки сильними, що він продовжував би летіти до своєї мети, навіть без підтримки інших. Самотність могла б зробити його шлях складнішим, але не зупинила б його прагнення до самовдосконалення.

18. Складіть власну притчу. Використайте для її сюжету повчальну історію зі свого життя.

У саду росли два молоді дерева. Одне завжди скаржилося на вітер, дощ і холод, мріяло про легке життя. Інше сприймало всі труднощі як можливість стати сильнішим: корінь глибше пускало, гілки міцніше розростало. Через роки перше дерево залишилося слабким і ламким, а друге виросло могутнім і красивим, даючи тінь і плоди багатьом людям.

19. Поміркуйте, які алегоричні образи ви використаєте у своїй притчі.

20. Якою буде головна повчальна думка вашої оповіді?

Головна думка притчі: труднощі та перешкоди — це не покарання, а можливість стати сильнішим і кращим. Тільки через подолання викликів людина може розкрити свій потенціал і стати корисною для інших. Скарги і бажання легкого життя роблять нас слабкими, а прийняття випробувань з мужністю — сильними.