Рік: 1907
Рід: лірика.
Жанр: романс.
Вид лірики: інтимна.
Напрям: символізм (модернізм).
Мотив: оспівування краси життя і кохання.
Збірка: “З журбою радість обнялась”.
Важливі деталі:
✨ Романс став популярною народною піснею.
✨ Присутній образ Фауста, що символізує прагнення повернути молодість і насолоду життям.
✨ Автор закликає цінувати молодість, кохання та життя, адже вони швидкоплинні.
🎨 Художні засоби:
Риторичний оклик: “Знов молодість не буде!”, “Лови летючу мить життя!”.
Риторичне запитання: “Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає?”.
Епітети: шумляче море, летюча мить, пахощі густі, верби п’яні, струни золоті, радісне свято, дні минулі, боги скупі.
Метафори:
- “І струмінь власної душі Улий в шумляче море”,
- “Лови летючу мить життя”,
- “Іскра ще в тобі горить”,
- “Солов’ї б’ють піснями в груди”.
Гіпербола: “Уся земля тремтить”.
Персоніфікація:
- “Сміються, плачуть солов’ї”,
- “Весна іде”,
- “Час візьме”.
Порівняння: “І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст…”.
Контраст: “Життя - єдина мить, Для смерті ж - вічність ціла”.
У творі присутній наскрізний паралелізм: поєднання природи з людськими почуттями.
Літературознавці про твір
Вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Ліричний герой закликає влити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — понад усе. Численні персоніфікації підкреслюють єдність природи й людини в прагненні жити, кохати та бути щасливими. Відтворено у вірші й традиційний для поета контраст («Гори!Життя — єдина мить,/Для смерті ж — вічність ціла»). Він особливо підсилює і загострює спалах радості та кохання (за В. Пахаренком).