ПЕРЕВІРЯЄМО
1. У якій області України та коли саме відбуваються події, змальовані у вірші Б. Гуменюка «Стара шовковиця»? Що на це вказує?
Події відбуваються в Донецькій області на початку російсько-української війни в червні 2014 року.
На це безпосередньо вказують рядок на початку твору «Стара шовковиця під Маріуполем» (місто Маріуполь розташоване в Донецькій області), точна дата створення вірша наприкінці тексту — «28.06.2014», а також згадки про сучасну військову зброю та спорядження: «РПГ, кулемет, автомати, СВД, каски, бронежилети» та мінометні обстріли.
2. У вірші НЕМАЄ художнього образу, зображеного на ілюстрації
А
3. Хлопці іноді зумисне вимащували соком ягід обличчя для того, щоб
В бути схожими на героїв фільмів
АНАЛІЗУЄМО
4. Якою ви уявляєте змальовану у вірші шовковицю? Як вона кружляє в танці? Хто й коли, на вашу думку, її посадив? Якою була її доля в мирний час?
Шовковицю я уявляю величним, розлогим і давнім деревом із порепаною корою, яке уособлює материнське тепло, турботу та мирне життя. Автор олюднює її, порівнюючи то з мудрою бабусею, у якої «заболіли очі» від блиску зброї, то з дівчиною, яка «стає навшпиньки» й виглядає своїх хлопців.
У танці вона «кружляє», коли бійці нагинали її гілля додолу, обриваючи ягоди, а після їхнього раптового відходу залишається гойдатися від вітру самотньо, «ні в сих ні в тих».
На мою думку, дерево посадив хтось із місцевих жителів під Маріуполем ще наприкінці XIX або на початку XX століття, адже у творі зазначено про її «більш ніж столітній вік».
У мирний час доля шовковиці була спокійною й радісною: вона росла край битого шляху, дарувала солодкі ягоди дітям та перехожим і була символом затишку.
5. Розкажіть, якими зображено героїв твору на початку вірша. Чому згодом хлопчики миттю залишили шовковицю і перетворилися на суворих чоловіків?
На початку вірша воїни зображені як безтурботні, веселі юнаки, «галаслива ватага» хлопчиків. Вони регочуть, вилазять одне одному на плечі, «жадібно пригорщами обривали її стиглі ягоди» та вимащують обличчя соком, а їхня зброя й спорядження («РПГ кулемет автомати СВД каски бронежилети») просто лежать складені в траві.
Хлопчики миттю залишили шовковицю й перетворилися на суворих чоловіків тому, що розпочався ворожий обстріл («запрацювали чотири міномети», «зграя чорних круків… з криком здійнялася в небо», «кричало ошмаття зораної вибухами землі»). Вони миттєво усвідомили небезпеку, відкинули дитячу забаву й повернулися до виконання свого обов’язку — захисту Батьківщини.
Борис Гуменюк. «Стара шовковиця»
АНАЛІЗУЄМО
6. Які деталі твору дають зрозуміти, що події відбуваються у воєнний час?
Про воєнний час свідчать детальні згадки про військову зброю та спорядження, що лежали під деревом: «РПГ кулемет автомати СВД каски бронежилети». Також на війну чітко вказують звуки гучних обстрілів («запрацювали чотири міномети»), метафоричні образи війни («зграя чорних круків», «ошмаття зораної вибухами землі», «до неба кричала земля / і небо здригалось за обрієм»), миттєве перетворення безтурботних юнаків на «суворих чоловіків» та відблиски «їхньої зброї і обладунків».
7. Чому шовковиця вважає хлопців своїми? Як вона почувається після того, як чоловіки полишили її? Зачитайте відповідні рядки.
Шовковиця вважає хлопців своїми, тому що вони поводилися біля неї щиро й по-дитячому: закрутили її в танці, обривали ягоди, вилазили на вершечок та вимащували обличчя соком, нагадуючи їй рідних дітей або онуків. Після того, як бійці пішли у бій, дерево почувається самотнім, стривоженим та осиротілим, тужливо чекаючи на їхнє повернення. Це підтверджують такі рядки з твору:
«Залишилась стара шовковиця сама
Стоїть край битого шляху
виглядає своїх хлопчиків
Ніхто до неї не приходить
Ніхто не рве її перестиглих ягід
які осипаються додолу
І розтікаються наче криваві сльози…»
та
«Тягнеться до неба головою
Намагається заглянути за небокрай
Чомусь так самотньо і тривожно їй
Де ви хлопці?».
8. Складіть кожен / кожна по два запитання за змістом твору. Поставте ці запитання одне одному та дайте відповіді.
Перший учень:
- Запитання: Біля якого українського міста відбуваються події, змальовані у вірші?
Відповідь: Події у вірші відбуваються поблизу міста Маріуполя. - Запитання: З чим автор порівнює сік ягід, що осипаються на землю після відходу бійців?
Відповідь: Автор порівнює сік ягід із «кривавими сльозами».
Другий учень:
- Запитання: Для чого хлопці зумисне вимащували обличчя соком шовковиці?
Відповідь: Вони вимащували обличчя соком, «щоб бути схожими на героїв голлівудських фільмів». - Запитання: Що саме пам’ятають гілля та кора старої шовковиці після того, як воїни пішли?
Відповідь: Гілля шовковиці пам’ятає руки хлопців, а стара порепана кора пам’ятає їхні босі ноги.
9. Заповніть у зошиті таблицю прикладами з твору.
| Епітети | Персоніфікація |
|---|---|
| стара шовковиця | шовковиця виглядає, тягнеться |
| битий шлях | земля кричала |
| криваві сльози | небо здригалось |
| чорних круки | гілля пам’ятає |
МІРКУЄМО
10. На які дві частини можна умовно поділити вірш? Поміркуйте, як зіставлення цих частин, їхня контрастність допомогли автору передати ненависть до війни та прагнення до мирного життя.
Вірш Б. Гуменюка «Стара шовковиця» можна умовно поділити на дві частини:
- Перша частина (мирний епізод) — зображує радісний і безтурботний відпочинок молодих бійців, які на мить забувають про фронтову небезпеку, сміються, лазять по дереву та смакують ягодами.
- Друга частина (воєнний епізод) — зображує різке повернення суворої реальності після вибухів мінометів, коли хлопці миттєво стають воїнами та йдуть у бій, а дерево залишається самотнім.
Різкий контраст між щирим дитячим сміхом і страшними звуками вибухів підкреслює неприродність і жорстокість війни. Зіставлення цих двох світів показує, як війна відбирає в юнаків безтурботну молодість, а туга шовковиці за своїми хлопчиками виражає глибоке прагнення до миру та повернення захисників живими.
Борис Гуменюк. «Соняхи»
ПЕРЕВІРЯЄМО
1. У якій місцевості та коли саме відбуваються події, змальовані у творі Б. Гуменюка «Соняхи»? Що на це вказує?
Події відбуваються в зоні бойових дій на сході України протягом двох років російсько-української війни (2014–2015 рр.), про що свідчить дата під текстом — «14.08.2015», а також згадка в тексті: «І це за два роки». На місцевість і час вказують описи ведення бойових дій, військова техніка та термінологія: «зеленка», «бетеери», «ставили міни, розтяжки», «переорювали танки гусеницями», а також описи руйнувань поля соняшників від вибухів.
2. Ліричним героєм твору є
Ліричним героєм твору є Б воїн-захисник.
АНАЛІЗУЄМО
3. Які почуття та емоції викликав у вас твір? Який настрій переважає в ньому?
Твір викликає почуття болю, тривоги, співчуття до втрачених життів, але водночас глибоку повагу й вдячність до захисників України. У поезії в прозі переважає важкий, тривожний і драматичний настрій, просякнутий трагізмом війни, братерством та філософськими роздумами про цінність життя.
4. Яким ви уявляєте ліричного героя твору? Які риси характеру йому притаманні? Чи є в ньому щось особливе, що виділяє його з-поміж інших?
Ліричний герой уявляється мужнім, спостережливим, чуйним і глибоко мислячим українським воїном. Йому притаманні стійкість, почуття обов’язку, витривалість, любов до рідної землі та відчуття військового братерства. Його особливістю є здатність навіть серед жахіть війни зберігати чутливу душу й сприймати природу через призму людських почуттів, порівнюючи соняшники з побратимами: «У цьому соняхи схожі на солдатів. Вони подібні до нас. Вони майже як ми».
5. Зіставте, як за порами року змінювалися події, поле, соняхи. На яких художніх деталях автор акцентує? Процитуйте найяскравіші, на вашу думку, речення.
Зміна подій, поля та соняшників відбувалася за порами року таким чином:
- Літо (перший рік): Поле стало ареною бойових дій, де бійці маскувалися серед рослин. Автор акцентує увагу на тому, що поле стало загрозою і схованкою: «Ціле літо ми ходили по цьому полю, повзали, прочісували, ховалися поміж, маскувалися соняхами, прикидалися соняхами…».
- Осінь: Поле залишилося без господаря, соняшники почорніли від смутку та обстрілів. Художні деталі — чорні сльози та зранені рослини: «Коли прийшла осінь, господар не навідався до своїх соняхів, вони почорніли, наче з горя, і осипалися додолу чорними слізьми».
- Зима: Ниву руйнувала важка техніка, земля промерзала від вибухів: «Потім цілу зиму поле переорювали танки гусеницями. То їхні, то наші».
- Весна: Природа відновлювалася попри воєнні руйнування: «А весною соняхи знову проросли. Війна бере своє. Життя – своє».
- Літо (другий рік): Соняхи вродили дрібними, виснаженими, схожими на протези через понівечену землю, але молоді рослини спиралися на минулорічні зрізані стебла. Деталі — протези, переплетення живого й мертвого: «Стоять соняхи, наче не на власних ногах, не на власній землі, а на протезах…» та «Поряд із живим стоїть мертвий, підпирає його, дає йому опору, прикриває його своїм тілом…».
Борис Гуменюк. «Соняхи»
АНАЛІЗУЄМО
6. Поясніть, на чому ґрунтується подане нижче твердження автора. Зачитайте короткі уривки, у яких соняхи зображені як люди: «У цьому соняхи схожі на солдатів. Вони подібні до нас. Вони майже як ми.»
Твердження автора ґрунтується на художньому прийомі персоніфікації (олюднення). Соняхи, як і українські воїни, опинилися в епіцентрі бойових дій: вони потерпають від обстрілів, не мають змоги сховатися, реагують на вибухи, переживають втрати та підтримують один одного, де мертвий минулорічний сонях слугує опорою для нового.
Уривки з твору, де соняхи зображені як люди:
- «…соняхи гинули як солдати, їм не було куди сховатися в чистому полі, у них не було саперних лопаток, щоб окопатися.»
- «Ті, яким щастило вціліти після обстрілу, опускали голови додолу, щоб не дивитися на загиблих товаришів.»
- «За війну соняхи навчилися повертати голови не в бік сонця, що природно, а туди, де гримить, туди, де горить.»
- «…вони почорніли, наче з горя, і осипалися додолу чорними слізьми.»
- «Стоять соняхи, наче не на власних ногах, не на власній землі, а на протезах…»
- «Поряд із живим стоїть мертвий, підпирає його, дає йому опору, прикриває його своїм тілом…»
7. Складіть кожен / кожна по два запитання за змістом твору. Поставте ці запитання одне одному та дайте відповіді.
Перший учень:
- Запитання: Куди навчилися повертати свої голови соняхи під час війни?
Відповідь: За час війни соняхи навчилися повертати голови «не в бік сонця, що природно, а туди, де гримить, туди, де горить». - Запитання: Як минулорічний зрізаний сонях допомагає молодому соняху?
Відповідь: Минулорічний обезголовлений сонях «підпирає його, дає йому опору, прикриває його своїм тілом».
Друга учениця:
- Запитання: Чому соняхи другого року війни вродилися дрібними та не повнотілими?
Відповідь: Земля виснажилася за два роки війни, була зорана гусеницями танків замість плуга, а насіння перемерзло в холодній землі. - Запитання: Коли бійці прийшли на поле і як це пов’язано з початком війни?
Відповідь: Бійці прийшли на поле влітку разом із війною, адже навесні війни ще не було, а «солдати завжди додаються до війни».
8. Визначте тему й основну думку твору «Соняхи». Чим він подібний до поезії «Стара шовковиця»?
Тема твору «Соняхи»: зображення подій російсько-української війни через образ соняшникового поля та доля бійців-захисників на фронті.
Основна думка: війна руйнує все живе і змінює закони природи, але незламність, взаємопідтримка та самопожертва допомагають вистояти й зберегти життя.
Подібність до поезії «Стара шовковиця»:
- Спільна тематика: обидва твори висвітлюють події сучасної російсько-української війни та показують ціну захисту Батьківщини.
- Персоніфікація образів природи: у «Старій шовковиці» дерево відчуває біль, турбується про хлопців і виглядає їх із дороги; у «Соняхах» рослини порівнюються із солдатами, плачуть, дістають поранення й тримаються за життя.
- Емоційне напруження: в обох творах присутній контраст між мирним призначенням природи чи юності та жорстокою реальністю війни.
МІРКУЄМО
9. Поміркуйте, чому твір «Соняхи» називають поезією в прозі. Свої міркування звірте з поданою нижче інформацією.
Твір «Соняхи» називають поезією в прозі тому, що він записаний суцільним прозовим текстом без поділу на строфи та римовані рядки, але за своєю суттю наповнений глибоким ліризмом, образністю та високою емоційністю. Текст має особливий внутрішній ритм, побудований на повторах і синтаксичних паузах, а в його центрі перебувають філософські роздуми та почуття ліричного героя.
Звірення з теорією літератури підтверджує, що твір відповідає всім ознакам поезії в прозі: він поєднує прозову форму із поетичним змістом, ритмічною структурою та зосередженістю на внутрішніх переживаннях.