Рік: 1913
Рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Напрям: символізм.
Мотив: краса природи та єдність її з мистецтвом.
Важливі деталі:
✨ рядки схожі на сходинки, якими стікає весняний сніг (форма важливіша за зміст — ознака символізму);
✨ поєднання зорових, слухових і нюхових образів.
Цитата про твір:
Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі технічно все більш ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша” (М.Вороний)
Художні засоби:
Риторичний оклик: “Ось вона - Блакитна Панна!”; “Їй виспівує: «Осанна!»”
Епітет: весна запашна; прозорі шати; свята врода; попелясті, пелехаті хмари; неземна чистота; промениста роса.
Метафора:
- Весна лине в прозорих шатах, серпанках і блаватах;
- сяє усміхом примар; сяє вродою й чистотою;
- сміється росою на пелюстках;
- в душі арабески в’ються хмелем, миготять камеї, фрески, бринять пісні, сплітаються в гротески.
Персоніфікація: земля виспівує; пісні гомонять; весна сміється й сяє.
Порівняння: вона, як мрія сну.
Символ: блакитна панна — весна.
Вірш насичений асонансами й алітераціями.
Про твір
“Блакитна Панна” — це образ Весни «у серпанках і блаватах», якій земля співає: «Осанна!» (слава, хвала). Для символістів форма і художні засоби були надзвичайно важливими: головне не що сказати, а як. М. Вороний став новатором, розширивши музичні можливості українського вірша.
У творі багато асонансів та алітерацій, що передають мелодійність самої Весни зі співом птахів і дзюрчанням струмків. Рядки в строфах розміщені так, ніби сходинки, якими стікає талий сніг під сонячним промінням. Це створює особливий темпоритм, додаючи віршу живої динаміки.