1. У чому полягає причина розчарування в ідеях Ренесансу і утвердження барокового світогляду?
До кінця XVI століття красиві ідеї гуманістів про те, що людина — це найдосконаліша істота, розбилися об жорстоку реальність. Європу охопив песимізм через конкретні історичні події: спустошливу Тридцятилітню війну, економічні кризи, революції та природні катаклізми. Люди розчарувалися в собі та світі, відчули себе беззахисними перед долею, що й призвело до появи бароко.
2. Розкажіть, що вам відомо про особливості літератури бароко.
У творах бароко світ зображується хаотичним і химерним, а людина не може зрозуміти його законів і стає іграшкою пристрастей або вищих сил. Письменники використовували «темний стиль»: складні символи, алегорії та метафори (наприклад, життя — це море, світ — театр), щоб змусити читача напружити розум. Також література поєднувала два напрями: сатиру на вади суспільства та втечу у світ ілюзій.
3. Які основні мотиви барокової лірики?
Головними темами є пошуки сенсу буття, страх перед смертю та відчуття, що молодість і кохання минають дуже швидко. Поети часто засуджували війну, людську жадібність і закликали до релігійного самозречення. Також популярним був мотив невідворотності долі, де життя сприймається як пута, які неможливо скинути.
4. Назвіть найбільш яскравих барочних поетів.
Найбільш яскравими представниками бароко, про яких йдеться в тексті, є іспанський поет Луїс де Гонгора та англійський поет Джон Донн.
5. Доведіть, що у їхніх творах переважають песимістичні настрої.
У творах цих поетів життя зображується як страждання або марнота:
- Луїс де Гонгора: У його віршах краса та молодість викликають не радість, а трагічні почуття, бо вони швидкоплинні. Наприклад, троянда «родилась вчора» і «завтра вмерти має», а саме життя порівнюється з путами, які неможливо скинути. В’янення викликає справжній жах перед невідворотністю смерті.
- Джон Донн: Він називає людину «наймерзеннішою з усіх земних істот» і «хробаком, що копирсається у крові і багні». Його ліричний герой чекає на смерть як на визволення від земних гріхів і хоче забути цей світ, який він вважає брудом і марнотою.
6. Поміркуйте, що символізують образи в поезіях Луїса де Гонгори.
У поезіях Гонгори образи мають прихований зміст. Наприклад, троянда символізує не просто квітку, а коротке людське життя, молодість і красу, які приречені на зів’янення. Образ галери — це символ життя-каторги, а ланцюги — це пута долі, які неможливо скинути.
7. Знайдіть приклади антитези у сонеті Луїса де Гонгори.
У сонеті «До троянди» яскраві приклади антитези (протиставлення):
- «Родилась вчора ти і завтра вмерти маєш».
- «Хвилиною життя мить неминучу смерті!».
- «На втіху чи на глум ти маєш розцвісти?».
8. «Розшифруйте» головну думку твору.
Головна думка сонета «До троянди» — це трагічність і швидкоплинність життя. Краса і молодість — це лише мить, за якою неминуче йде смерть, і ця приреченість закладена в самій природі людини.
9. Як барочне песимістичне світобачення відобразилося у вірші «Галерник»?
Песимізм тут показаний через образ людини-невільника. Герой прикутий до весла на галері, що символізує ув’язнення людини у цьому світі. Він не має надії на волю, бо доля незмінна, а життя — це вічна каторга, де навіть «сум не вбиває» (тобто страждання нескінченні).
10. Якою є основна думка збірки Джона Донна «Священні сонети»?
Основна думка — це необхідність каяття та відмова від земних спокус. Ліричний герой усвідомлює свою гріховність і благає Бога про очищення, навіть якщо це відбудеться через смерть, яку він сприймає як спасіння для душі.
11. Чим її тематика відрізняється від тематики збірок Данте, Петрарки і Шекспіра?
Данте, Петрарка і Шекспір (митці Відродження) оспівували людину як вінець творіння, її красу і розум. Джон Донн, навпаки, «розтоптав ренесансний ідеал». Для нього людина — це «хробак», «наймерзенніша істота», повна гріхів, а не чеснот.
12. Яким сприймається життя у сонетах Джона Донна?
Життя сприймається як «драма», повна «чорного гріха», бруду і марноти. Це лише тимчасова мандрівка перед смертю, яка має звільнити дух від тілесних кайданів.
13. Випишіть у робочий зошит із сонетів приклади використання прийому контрасту.
Ось кілька прикладів з текстів:
- У Гонгори: «Родилась вчора» — «завтра вмерти».
- У Донна: «Дух… в небо зрине» — «тіло упокоїться в землі».
- У Донна: «Осяйна чистота» — «чорний гріх» (світ і марнота).
14. Поміркуйте, для вас властиве оптимістичне чи песимістичне світосприйняття.
Мені ближче оптимістичне світосприйняття. Хоча у світі є проблеми, я намагаюся помічати хороше, вірю в успіх і вважаю, що людина здатна змінювати своє життя на краще, на відміну від пасивного героя бароко.
15. Якби ви захотіли написати вірш, сповнений життєрадісного настрою, то яку тематику обрали би для нього?
Я б обрав тему пробудження природи навесні або схід сонця. Це символізувало б початок нового життя, надію та перемогу світла над темрявою, що є повною протилежністю похмурим темам бароко (смерті та в’яненню).
16. Запишіть у робочий зошит три алегоричні образи, які ви хотіли б використати у своїй поезії. Поясніть зміст обраних вами алегоричних образів.
Ось три приклади алегорій (образів з прихованим змістом:
- Птах у небі — символ свободи та незалежності духу, можливості піднятися над буденними проблемами.
- Гірська вершина — символ великої життєвої мети або мрії, до якої важко дійти, але досягнення якої дарує радість.
- Міцний щит — символ справжньої дружби, яка захищає людину від життєвих негараздів та ударів долі.
Відповіді з презентації “Луїс де Гонгора “Галерник”
Доведіть, що вірш «Галерник» належить до філософської лірики.
Вірш Луїса де Гонгори «Галерник» є яскравим зразком філософської лірики бароко, оскільки в ньому порушуються вічні питання людського буття. Ось докази відповідно до твоїх пунктів:
1. Філософська проблематика У творі порушуються глобальні проблеми: невідворотність долі, людська неволя та страждання. Життя зображується як випробування, яке неможливо змінити, а лише терпіти.
Цитата: «Не вбиває сум нікого». (Це філософське узагальнення: страждання нескінченні, людина змушена жити з болем).
2. Наявність героя, який розмірковує про світ Ліричний герой — це не просто невільник, а людина-філософ. Попри важку фізичну працю, він аналізує своє становище, звертається до природних стихій і намагається знайти істину про своє минуле життя та кохання.
Цитата: «Нарікав під звук суворий / Ланцюга й весла своїх» Цитата: «Бо прожив я десять років / Без свободи і без неї»
3. Складність поетичного мовлення (символізм) Вірш наповнений алегоріями та символами, характерними для бароко. Галера символізує людське життя (або світ), сповнене мук; ланцюги та весла — це пута долі та обов’язки, від яких неможливо звільнитися; море — це байдужа вічність.
Цитата: «О святе іспанське море… / Дай же… / Відповідь». (Герой розмовляє з морем як із живою істотою, що знає таємниці буття).
4. Неоднозначність позиції автора (драматизм) Автор не дає герою розради чи щасливого фіналу. Філософські роздуми брутально перериваються реальністю. Це підкреслює барокову ідею про беззахисність людини перед жорстоким світом.
Цитата: «І звелів йому наглядач / Всю свою ужити силу». (Замість відповіді від моря герой отримує наказ працювати далі — коло замкнулося).
Засоби художньої виразності
Знайдіть в тексті приклади риторичних звертань
Ось цитати, де герой звертається до природних стихій, які не можуть йому відповісти:
- «О святе іспанське море…»
- «Славний береже і чистий…»
- «Дай же, о криваве море…»
- «Але ти німуй, о море…»
Поміркуйте, для чого автор використав риторичні звертання?
Автор використав цей прийом, щоб підкреслити абсолютну самотність і відчай героя. Оскільки він прикутий невільник, йому нікому вилити душу, окрім мовчазної стихії. Звертання до моря надає його скарзі урочистого і водночас трагічного звучання, показуючи глибину його почуттів.
Як використання цього прийому допомагає зрозуміти зміст твору та його ідею?
Цей прийом розкриває головну ідею бароко — беззахисність людини перед долею.
- Герой просить у моря новин про дружину, бо він відірваний від життя і не має іншого зв’язку зі світом.
- Мовчання моря («ти німуй») підсилює трагізм: природа і Всесвіт байдужі до страждань маленької людини.
- Зміна звертання від «святе море» до «криваве море» допомагає зрозуміти контраст між красою світу та жорстокістю долі галерника.
Образи-символи вірша «Галерник»
Чи можна вважати, що галерник змирився зі своєю долею і втратив надію побачити рідних?
Ні, не можна сказати, що він повністю втратив надію. Хоча герой страждає в полоні вже десять років, його думки все ще з рідними. Він палко просить море принести вістку про дружину і дізнатися, чи вона досі його чекає. Щобільше, він навіть відмовляється вірити в найгірше (смерть дружини), стверджуючи, що «цього не сміє статись», поки він живий. Отже, любов і надія все ще жевріють у його серці.
Чому галерник зумів зберегти людську подобу, перебуваючи в таких екстремальних умовах?
Галерник залишається людиною завдяки своєму внутрішньому світу та глибоким почуттям. Його рятує пам’ять про «краю батьківського мури» та кохання до дружини. Він не здичавів і не перетворився на бездушний механізм, бо здатний відчувати душевний біль і тугу («не вбиває сум нікого»). Саме ці сильні емоції та робота думки (діалог з морем) не дають йому зламатися духовно, попри фізичні кайдани.
Напишіть лист від імені галерника
Моя єдина кохана, мої дорогі батьку й ненько!
Пишу ці рядки тремтячою рукою, поки наглядач не бачить, і довіряю їх цьому «святому іспанському морю» .
Тобі, дружино моя:
Минуло вже десять років, як я зник . Я не знаю, чи ти ще чекаєш на мене, чи твої очі досі плачуть за мною . Якщо цей лист дійде до тебе, знай: я живий, хоча життям це назвати важко. Моє серце рветься додому, і лише думка про тебе не дає мені збожеволіти. Я благаю море розповісти мені про тебе, але воно німує .
Вам, мої батьки:
Простіть синові, що так і не став вам опорою на схилі літ. Я часто згадую мури нашого рідного міста, які зараз здаються мені раєм .
Про моє життя:
Я пишу це з турецької галери . Мої руки назавжди прикуті до весла, а ноги — до лави . Мій світ — це лише скрип дерева, свист батога і «звук суворий ланцюга» . Кожен мій день — це боротьба з хвилями, а кожна ніч — це короткий сон невільника. Я тут — річ, живий двигун корабля.
Моя засторога вам:
Бережіть свободу понад усе! Цінуйте кожну мить, коли ви можете просто йти по землі без кайданів. Не довіряйте підступній долі, бо вона може в одну мить перетворити вільну людину на раба. І благаю: не плачте за мною надто гірко, бо, як я зрозумів тут, на галері, — «не вбиває сум нікого» , а лише продовжує муки.
Навіки ваш, невільник-галерник.