Варіант 2
Виконай завдання
-
В. Підпалий як особистість — це український поет, прозаїк, перекладач, який у своїй творчості порушував важливі теми любові до природи та відповідальності людини за неї.
-
Основна думка вірша В. Підпалого «Бачиш: між трав зелених…»: людина повинна берегти природу та відповідально ставитися до всього живого.
-
На пташат може напасти хижак або людина, яка не усвідомлює своєї відповідальності за природу.
-
«Треба в житті» бути уважними, чуйними та дбайливими до природи і всього навколишнього світу.
-
«Бачиш: між трав зелених, як грудочки, пташенята лежать. Станьмо ось тут навшпиньки спокій їх берегти».
-
Поезія «Бачиш: між трав зелених…» входить до збірки «Людина і природа».
-
Ліна Костенко — це видатна українська поетеса, яка народилася на Київщині. Її творчість охоплює теми любові до природи, історичної пам’яті, людських почуттів і філософських роздумів. Вона є символом незалежності, гідності та свободи в українській літературі.
-
Художні образи вірша Ліни Костенко «Дзвенять у відрах крижані кружальця»: зимове село, старенька груша, засніжена стежка, морозні вікна, сивий спомин, хата, тин, кияшіння. Ці образи створюють атмосферу тиші, спокою та ностальгії.
-
Основна думка вірша Ліни Костенко «Ще назва є, а річки вже немає…»: заклик берегти природу, адже її знищення призводить до втрати краси та гармонії світу.
-
Художні образи вірша Ліни Костенко «Ще назва є, а річки вже немає…»: висохла річка, потріскані береги, мости над мертвими річками, зморений лелека та очерети з чорними свічками. Ці образи символізують руйнування природи та її наслідки.
Творча робота
Напиши міні-твір на тему: «Мотив відповідальності людини за свої вчинки у віршах Ліни Костенко».
У віршах Ліни Костенко часто звучить мотив відповідальності людини за свої вчинки, особливо перед природою та історією. Поетеса показує, як людська байдужість або егоїзм можуть призвести до руйнування навколишнього світу. Наприклад, у вірші «Ще назва є, а річки вже немає…» вона зображує висохлу річку, яка стала символом екологічної катастрофи. Це нагадування про те, що людина повинна берегти природу, інакше вона втратить її назавжди.
Костенко також підкреслює, що наші вчинки залишають слід у світі. У вірші «Дзвенять у відрах крижані кружальця» вона згадує про спомини, які живуть у хаті, навіть коли все навколо змінюється. Це символ того, що минуле завжди залишається з нами, і ми несемо відповідальність за те, який слід залишимо після себе.
Таким чином, Ліна Костенко нагадує нам, що кожен наш крок, кожен вчинок мають значення. Ми повинні дбати про природу, зберігати культурну спадщину і пам’ятати, що наші дії впливають на майбутнє.