Виконай завдання
-
Володимир Підпалий — це український поет, прозаїк, перекладач, який народився на Полтавщині. Він поєднував у своїй творчості лірику й епос, був літературним редактором і допомагав іншим письменникам видавати книжки.
-
Тема вірша В. Підпалого «Бачиш: між трав зелених…»: любов і турбота про природу, відповідальність людини за її збереження.
-
Пташата із поезії В. Підпалого перебувають у маленькому гнізді серед трав, вони ще немічні й невмілі.
-
«Ляже на нашу совість» гріх байдужості до природи та беззахисних істот, якщо ми не будемо їх захищати.
-
У поезії В. Підпалого «Бачиш: між трав зелених» порушено проблему відповідальності людини за природу і необхідності любові та турботи про все живе.
6. У вірші автор звертається до людини, закликаючи її бути уважною, чуйною та відповідальною за природу і беззахисних істот.
-
Тематика віршів Ліни Костенко: любов до рідної землі, краса природи, історична пам’ять, людські почуття, філософські роздуми про життя і час.
-
Події, описані у вірші Ліни Костенко «Дзвенять у відрах крижані кружальця», відбуваються взимку в селі, де панує тиша, спокій і зберігається дух минулого.
-
Щоб відтворити настрій та стан душі у вірші «Ще назва є, а річки вже немає…», Ліна Костенко використовує образ висохлої річки, залишків природи (верби, багва) та лелеки, який символізує втрату і ностальгію.
-
Художні образи вірша Ліни Костенко «Дзвенять у відрах крижані кружальця»: зимове село, старенька груша, засніжена стежка, морозні вікна, сивий спомин, хата, тин. Ці образи створюють атмосферу тиші, спокою та ностальгії за минулим.
Творча робота
Напиши міні-твір на тему: «Чарівний світ природи й людської уяви у поезії»
Поезія — це вікно в чарівний світ, де природа оживає, а людська уява творить дива. У віршах природа стає не просто фоном, а справжнім героєм, який розмовляє з нами через образи, звуки та кольори. Наприклад, у вірші Володимира Підпалого «Бачиш: між трав зелених…» ми бачимо ніжну турботу про пташенят, які символізують беззахисність і красу життя. А у Ліни Костенко природа часто стає дзеркалом людських почуттів: висохла річка чи старе дерево розповідають про втрати, але й про надію.
Людська уява в поезії оживляє навколишній світ, робить його магічним. Поети бачать у звичайних речах — снігу, деревах, птахах — глибокий сенс і красу. Вони навчають нас бачити цю красу навколо і цінувати її. Тому поезія — це не лише слова, а й міст між природою і людиною, міст, який веде до розуміння і любові до всього живого.