Анастасія Шевердіна. Крамниця щастя - Заболотний відповіді

Posted on:17 жовтня 2025 р.

ПЕРЕВІРЯЄМО сторінка 189

1. Відгадайте зашифровані слова. Як вони пов’язані з повістю А. Шевердіної «Крамниця щастя»?

У ребусах зашифровано слова ДРУГ та СМУТОК.

Ці слова пов’язані з повістю, бо головний герой Андрійко був самотнім, перебував у смутку і мріяв знайти справжнього друга. Саме в «Крамниці щастя» він намагався вирішити свої проблеми.

2. Андрій ніяк не міг дочитати твір

Правильна відповідь — Б «Маленький принц». Андрійко не міг дочитати саме цей твір Антуана де Сент-Екзюпері.

3. За скільки гривень Андрій купив собі друга? Виберіть відповідне зображення.

Андрій купив собі друга, шоколадних метеликів, за 200 гривень. Тому потрібно обрати зображення купюри номіналом 200 гривень.

💡 АНАЛІЗУЄМО

Крамниця щастя» 4. Знайдіть у вступній частині повісті контрасти. Чи помітили ви контраст в образах власників двох крамниць? А в назвах чарівної крамниці та провулку, де вона розташована? Яку роль відіграють ці контрасти в повісті?

Контрасти є у вступній частині повісті. Анатолій Борисович, власник старої крамниці, працює в занедбаній, сірій будівлі, розташованій у “провулку Нещасного О. А.”. Натомість нова “Крамниця щастя” з’являється там, а її власник — дідуган Світозар Данилович в оксамитовому костюмі. Коли вивіска нової крамниці “КРАМНИЦЯ ЩАСТЯ” осяяла провулок, дощ припинився, засяяла веселка, а старі будинки стали схожі на “свіжоспечені житні буханці”. Ці контрасти показують, що поява чарівної крамниці приносить світло і зміни в занедбане й нещасне місце.

5. Що в першій частині повісті вас здивувало, зачепило? Що запозичили корисного для себе?

Мене здивувало те, що “Крамниця щастя” з’явилася в провулку Нещасного, і як вона відразу змінила настрій навколо: зупинився дощ і з’явилася веселка. Зачепило те, що Андрій вважав, що друг має його слухатися, і хотів повернути Арнольда як “бракований” товар. Корисним для себе я запозичив думку продавця: “Не буває бракованого щастя, бувають люди, які не вміють ним користуватися!”.

6. Розкажіть про стосунки Андрія з однолітками та з його мамою. Чи відчував хлопець себе щасливим? Чи мріяв знайти друга? Поясніть свої відповіді, покликаючись на текст.

Стосунки Андрія з однолітками погані: сусідські хлопчаки грають у футбол, а кремезний Сашко, який раніше його дражнив, тепер “б’є за гаражами”. Через це Андрій навіть не грає у футбол. Стосунки з мамою ніжні: вона називає його “соньку”, обіцяє купити йому диски з передачами і вважає його своїм “найкращим другом”. Андрій не відчував себе щасливим. Він мріяв знайти друга, про що свідчить його бажання купити друга у крамниці щастя. Він постійно перечитував фразу: «Але ж нема таких крамниць, де продавали б друзів, і тому люди більше друзів не мають».

7. Простежте на основі прочитаного, чи хотів Андрій, зайшовши вперше до крамниці щастя, купувати собі друга навсправжки. Чи жартома до цього постався Світозар Данилович?

Андрій не хотів купувати собі друга навсправжки. Коли продавець вивів із темної кімнати хлопчака і сказав, що це його друг, Андрій “налякано відсмикнув руку” і запитав: “Хто це такий?!”. Хлопець вигукнув, що він не маленький і знає, що друга не можна купити. Світозар Данилович поставився до цього серйозно, запитавши, чи вистачить у нього грошей. Він назвав хлопця “товаром” і сказав Андрію, що він має забрати його, бо купив за гроші.

8. Чому після першого знайомства Андрій вирішив, що його новий друг бракований, і захотів повернути Арнольда продавцеві?

Андрій вирішив, що його новий друг “бракований”, тому що той не хотів його слухатися. Арнольд не виконував бажань Андрія, наприклад, не хотів бігати наввипередки або грати в інтелектуальні ігри, а пропонував зіграти в морський бій або “Відгадай мелодію”. Андрій вважав, що друг повинен виконувати його забаганки: “Навіщо мені друг, якщо він не виконує моїх бажань?!”.

9. Прочитайте виразно за особами діалог між Андрієм і Світозаром Даниловичем від слів «Хлопець улетів до крамниці й заволав» до слів «Андрій вийшов із крамниці й замислився» (с. 184). Які аргументи наводить хлопець, намагаючись повернути друга? Із чим би посперечалися?

Андрій казав продавцеві, що його друг “виявився бракованим” і “зіпсований”. Головний його аргумент був у тому, що “Арнольд не хоче мене слухатися”, і якщо друг не виконує бажань, то він йому не потрібен. Хлопець вимагав: “Тоді заберіть його й поверніть мені гроші!”.

Я посперечався б із тим, що друг має слухатися. Як сказав продавець: “Не буває бракованого щастя, бувають люди, які не вміють ним користуватися!”. А ще, якщо хтось не виконує твоїх забаганок, це не значить, що йому не можна довіряти.

10. Хтось із вас має вибрати з-поміж запропонованого переліку ті слова, що найкраще підходять для опису Андрія, а хтось – ті, що найкраще підходять для опису Арнольда. Порівняйте свої списки й аргументуйте вибір.

Слова, що підходять для опису Андрія:

Слова, що підходять для опису Арнольда:

11. Опишіть почуття, що вирували в душі Андрія, коли він, прогнавши Арнольда в невідомість, повернувся додому. Чи усвідомив хлопець свої помилки та чи зробив відповідні висновки?

Коли Андрій повернувся додому після того, як прогнав Арнольда, він відчув тягар учорашньої втрати. Спокій і впевненість, які він віднайшов, вивітрилися. Йому раптом стало байдуже, чи зламають йому носа сусідські хлопці.

Хлопець усвідомив свої помилки й зробив висновки. Він подумки турбувався про Арнольда, бажаючи йому парасольки, дому, родини й щастя. Андрій також просить вибачення у матері, кажучи, що йому шкода “що так вийшло! З тобою, зі мною… З батьком…”.

12. Що вам подобається в образі Андрія, а що – ні?

Мені подобається в Андрієві те, що він чесно заробив гроші, щоб купити матері сережки, і те, що він начитаний та цікавиться чимось серйозним (мінералами). Також мені сподобалось, що він зрештою проявив турботу про Арнольда і попросив вибачення у матері.

Мені не подобається, що він егоїстичний і вимагає, щоб друг виконував його бажання, що він легко “скипів” і хотів пограбувати банк, а також те, що він зневірений у собі і називає своє життя “огидним”.

13. Визначте елементи сюжету першої частини повісті.

🧠 МІРКУЄМО

14. Чому Андрій, на вашу думку, уважав, що не заслуговує на такого друга, як Арнольд, та чому не захотів удруге скористатися послугами крамниці щастя?

Андрій вважав, що не заслуговує на Арнольда, бо Арнольд заслуговує на ліпшого друга, а сам він був “не вартий цього щастя”. Хлопець думав, що не може бути, “щоб людина просто так, нізащо, любила тебе, раділа твоєму існуванню, намагалася допомогти навіть усупереч твоїм бажанням”. Йому було прикро, що він прогнав свого “єдиного друга в дощ і в ніч”.

Він не захотів іти до крамниці вдруге, бо зрозумів, що проблема була не в «товарі». Андрій дійшов висновку, що друг, якого він отримав, не був «бракованим». «Бракований був покупець» — так він подумав про себе, усвідомивши, що сам не вмів дружити й цінувати турботу.

15. Чи важливо, на ваш погляд, вірити близьким людям? Поясніть на основі прочитаного, чи почав Андрій вірити близьким людям і чи став упевненим у собі. Хто йому в цьому допоміг?

Так, важливо вірити близьким людям. Андрій усвідомив, що Арнольд не збирався його бити, а намагався врятувати від обвалу, і зрозумів, що “Мама плаче, бо він образив її, бо він їй не повірив!”. Він попросив вибачення у матері і відчув полегшення. Андрій віднайшов “спокій і впевненість”. Йому в цьому допоміг Арнольд, завдяки якому Андрій “був щасливий”, і мама, яка прийняла його вибачення.

16. Чи вдалось Андрієві, на вашу думку, купити щастя в незвичайній крамниці?

Андрієві вдалося відчути себе щасливим. Він віднайшов “спокій і впевненість”, хоча й прогнав Арнольда. Це сталося завдяки тому, що куплений друг допоміг йому усвідомити власні помилки.

17. Поясніть, як ви розумієте подані слова продавця крамниці щастя: Не буває бракованого щастя, бувають люди, які не вміють ним користуватися!

Я розумію ці слова так: продавець Світозар Данилович вважає, що щастя чи друг не можуть бути зіпсованими чи бракованими. Проблема в людях, які не вміють цінувати те, що мають, або не знають, як правильно скористатися цим щастям.

✍️ ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

18. Чи зможуть Андрій і хлопець із вівчаркою (Арнольд) стати справжніми друзями? Придумайте (за бажанням) продовження першої частини повісті «Крамниця щастя».

Так, я думаю, що Андрій і хлопець із вівчаркою точно зможуть стати справжніми друзями. Наприкінці історії Андрій вже зовсім інший: він усвідомив свої помилки, став сміливішим і готовим до справжньої дружби, а не до такої, де хтось має виконувати його забаганки. Хлопець із собакою, який так схожий на Арнольда, з’являється саме в той момент, коли Андрій готовий захищатися, і пропонує допомогу. Їхня розмова починається так легко, ніби вони давні знайомі, а Сашко зі своїми погрозами одразу стає їм нецікавим. Це виглядає як другий шанс, який Андрій точно не змарнує.

Ось як я уявляю продовження цієї історії:

— Точно, «Відгадай мелодію»! — зрадів Андрій, зовсім забувши про Сашка, який так і застиг з ломакою.

— Мене, до речі, Арнольд звати, — усміхнувся новий знайомий. — А це Рекс. Ми щойно переїхали в сусідню квартиру.

Вівчарка радісно гавкнула і ткнулася мокрим носом в Андрієву долоню. Уперше в житті Андрій не відсахнувся.

— А я Андрій, — відповів він. — То, може, зайдеш до мене? У мене є стара касетна магнітола, там багато пісень.

— Зайду, тільки речі допоможу батькам занести. Буду за пів години! — гукнув Арнольд і побіг до під’їзду.

Андрій викинув сміття і, не дивлячись на розгубленого Сашка, пішов додому. Вперше за довгий час йому було легко і радісно. Мама, побачивши його усміхненим, лише тихо кивнула — вона все зрозуміла без слів.

Рівно за пів години у двері подзвонили. На порозі стояв Арнольд. З кімнати вже лунала музика, а дощ за вікном нарешті припинився, і крізь хмари пробивався сонячний промінь. Здавалося, для Андрія справді починався новий, сонячний день.

ПЕРЕВІРЯЄМО сторінка 198

1. Розташуйте подані епізоди відповідно до послідовності розгортання подій у другій частині повісті А. Шевердіної «Крамниця щастя».

  1. Наталка купила чорний клатч

  2. Олег запросив Наталку на концерт до обласної філармонії

  3. Оленка склала іспит на вісім балів

  4. Наталка подарувала подрузі лаковану скриньку

2. На яких музичних інструментах уміли грати персонажі твору? Виберіть ДВА відповідні зображення.

Персонажі твору вміли грати на скрипці В та віолончелі Г.

💡 АНАЛІЗУЄМО

3. Як Наталка характеризує свою подругу Оленку? Знайдіть у тексті й зачитайте відповідні рядки. Яким чином дівчина хотіла розрадити подругу на день народження?

Наталка характеризує свою подругу Оленку як дуже хорошу людину, добру і спокійну, яка завжди готова допомогти.

Відповідні рядки з тексту: «А яка твоя подруга? — Дуже хороша людина. Добра, спокійна, завжди допоможе, коли що. Але їй не щастить. Просто катастрофічно не щастить. У всьому. І мені хотілося б її хоч трохи розрадити».

Наталка хотіла розрадити подругу на день народження, придбавши для неї магічний набір «Успіх» у «Крамниці щастя».

4. У чому особливість магічного набору «Успіх», який Світозар Данилович продав Наталці? Чому дідусь радив не поспішати випити все одразу?

Особливість набору “Успіх” у тому, що він дієвий і складається з трьох крихітних порцелянових флакончиків з прозорою рідиною. Один флакончик дає “одну повноцінну перемогу над обставинами”. Продавець також попередив, що засіб подіє, “коли людина справді заслуговує на успіх”.

Дідусь радив не поспішати випити все одразу, бо “є перемоги більші й менші, а успіху обмежена кількість”.

5. За яких обставин Наталка скористалася першим флаконом із чарівного набору? Чи пошкодувала вона про свій учинок?

Наталка скористалася першим флаконом, бо хотіла купити чорний клатч, який побачила у вітрині.

Вона пошкодувала про свій вчинок, бо клатч виявився “не такий уже й гарний”. Їй було соромно за те, що вона випила чарівний напій заради дурнуватої сумки, особливо коли Олег, хлопець, який їй подобався, все одно зустрічався з іншою. Вона думала: “Не варто було пити заради нього магічний напій із порцелянового флакончика”.

6. Доведіть на основі прочитаного, що обставини все-таки виявилися сильнішими за силу волі Наталки і що дівчина не зробила належних висновків після першої помилки.

Обставини виявилися сильнішими за силу волі Наталки, і вона не зробила належних висновків, оскільки вона використала не лише перший, але й другий та третій флакони, які призначалися Оленці, для власних, менш значущих бажань.

Докази, що обставини перемогли волю:

  1. Повторне використання для особистої вигоди (флакон 2): Хоча після першої помилки Наталка картала себе і думала, що треба зберегти хоч одну пляшечку для подруги, вона знову піддалася обставинам, коли побачила Олега Закревського. Вона виправдала себе думкою, що Оленці залишиться один шанс на «приголомшливий успіх» і що «Оленка навіть не знатиме, що в наборі було три флакончики». Вона випила другий флакон із бажанням: «Нехай Олег до мене підійде! Нехай кудись запросить! Нехай полюбить!».

  2. Використання для іспиту (флакон 3): Наталка знову порушила свою волю зберегти останній флакон, коли зрозуміла, що може запізнитися на іспит із біології і погано його скласти. Вона виправдала себе, коли Оленка надіслала СМС із дозволом «схитруй уже якось, Нато! Я дозволяю!». Наталка вирішила, що «коли вже Оленка не проти — сам Бог велів їй випити настоянку». Вона випила останній флакон, бажаючи скласти іспит на «десять! А можна й на одинадцять».

Таким чином, Наталка послідовно використовувала всі флакони, ігноруючи свої початкові докори сумління та поради дідуся, що демонструє слабкість її волі перед власними бажаннями.

7. На що вирішила використати чарівні флакони Оленка? Як це її характеризує?

Вона вирішила використати їх на допомогу іншим:

  1. Перший флакон: «віддам один флакончик батькові, коли він поїде на черговий виклик, щоб ніхто не загинув під час великої пожежі».

  2. Другий флакон: «другий — сусідці Лізі: я чула, в неї лейкоз».

  3. Третій флакон: Щодо третього, вона сказала: «є в мене один на прикметі. Олегом звати. І я навіть знаю, кому слід випити третій флакон!». (Цілком можливо, що цей флакон вона мала намір використати для Наталки, або ж для себе, але в значно серйознішій, ніж іспити, ситуації).

Це характеризує Оленку як добру, безкорисливу та морально стійку людину. Вона має високий ступінь наполегливості і ставила потреби та безпеку близьких людей (батько, сусідка) вище за власні дрібні успіхи чи матеріальні блага. Це повністю відповідає опису «хороша людина» та критеріям, встановленим на етикетці: «для добрих людей»

8. За словами Світозара Даниловича, чарівний засіб подіє лише в тому разі, якщо людина справді заслуговує на успіх. Поясніть, чи заслуговує на успіх Оленка.

Оленка заслуговує на успіх, оскільки вона “наївна, така лагідна” і турботлива: вона, не замислюючись, вирішила використати флакони для успіху своїх батьків, а не для себе. Вона, не користуючись магічним набором, вже змогла скласти іспит на вісім балів. Набір “Успіх” призначений “для добрих людей, що не впевнені в собі”, а протипоказаннями є “заздрість, злість, лінощі”, і Наталка, обираючи її, думала, що Оленка “така наївна, така лагідна”, що свідчить про її добрий характер.

9. Уявіть себе власником / власницею крамниці щастя. Кому з головних персонажів вказаних нижче художніх творів ви продали б чарівний засіб «Успіх», а кому – категорично відмовили б? Обґрунтуйте свою відповідь.

Чарівний засіб “Успіх” продається тільки “добрим людям, що не впевнені в собі”, і діє, коли людина “справді заслуговує на успіх”.

Продав би:

Категорично відмовив би:

10. Визначте тему й основну думку другої частини повісті. Доберіть до цієї частини заголовок.

Тема: Випробування дружби та моральної стійкості через спокусу магічного успіху; контраст між корисливим використанням успіху для дрібних, егоїстичних потреб (Наталка) та безкорисливим прагненням допомогти іншим (Оленка).

Основна думка: Справжній успіх неможливо купити або використати для задоволення егоїстичних бажань. На успіх заслуговують лише добрі та безкорисливі люди, які цінують наполегливість, а не магію. Зрада довіри завдає болю, але щире каяття (Наталка) та благородство (Оленка) можуть відновити справжні цінності.

Заголовок: «Ціна успіху» або «Перемоги більші й менші»

11. Що таке фентезі? Доведіть, що повість «Крамниця щастя» – фентезі.

Фентезі – це різновид фантастики, де відображені вигадані події, які неможливо пояснити логічно, і в основі цього жанру лежить вільний політ фантазії.

Повість “Крамниця щастя” є фентезі, тому що в ній відбуваються нелогічні та чарівні події:

🧠 МІРКУЄМО

12. Випивши розчин із флакончиків, Наталка тричі досягла успіху. Та чи відчувала вона радість? Чи стала щасливішою? Поясніть свою відповідь, покликаючись на текст.

Наталка тричі досягла успіху, але не відчувала справжньої радості і не стала щасливішою. Після того, як вона купила клатч, їй стало соромно. Наталка вирішила, що “Не варто було пити заради нього магічний напій”. Коли вона випила останній флакончик для іспиту, порожня скринька “важила, ніби двадцятикілограмова гиря”. Їй здавалося, що підбори цокають “Ганьба! Ганьба!” і перехожі дивляться на неї з огидою. Дівчина зрозуміла, що “вчинила погано” і зробила “помилку”.

13. Поясніть, чому наприкінці твору саме Оленка, яка так і не скористалася чарівним набором, відчувала себе щасливою. Можливо, тому, що вміє цінувати те, що є довкола, не заздрить іншим і всього досягає власними зусиллями?

Оленка відчувала себе щасливою, тому що вона є “Дуже хороша людина. Добра, спокійна, завжди допоможе”. Вона вірила, що для досягнення цілей потрібні “бажання й наполегливість”. Оленка планувала використати магію не для себе, а для порятунку людей (батькові під час пожежі) та для допомоги хворій сусідці Лізі. Її безкорисливість була винагороджена тим, що скринька наповнилася знову, а листівка підтвердила: “Ти заслуговуєш на успіх!”.

14. Чи погоджуєтеся ви з Оленкою, що для того, щоб скласти іспит чи купити щось ексклюзивне, потрібні наполегливість і бажання, а не грандіозний успіх? Поясніть свою відповідь.

  1. ПОЗИЦІЯ. Я вважаю, що Оленка має рацію: для складання іспиту чи купівлі речей важливіші бажання і наполегливість.
  2. ОБҐРУНТУВАННЯ. Тому що магічний “успіх”, використаний для звичайних справ, не приносить людині справжньої радості чи щастя. Оленка вважала, що для таких речей “треба тільки бажання й наполегливість”.
  3. ПРИКЛАД. Наприклад, Наталка досягла успіху, використавши перший флакончик, щоб купити клатч, але потім їй стало соромно, і вона зрозуміла, що “Не варто було пити заради нього магічний напій”. Навіть після успішно складеного іспиту за допомогою останнього флакона, “порожня скринька… важила, ніби двадцятикілограмова гиря”. Це показує, що чарівний успіх для дрібних цілей не зробив її щасливою.
  4. ВИСНОВКИ. Отже, я вважаю, що для щоденних досягнень, як-от іспити, краще мати власні “бажання й наполегливість”, ніж шукати магічний успіх, який супроводжується почуттям провини.

15. Чому, на вашу думку, три чарівні флакончики вдруге з’явились у скриньці, адже цього не мало бути?

Три флакончики з’явились у скриньці вдруге тому, що Оленка справді заслуговувала на успіх, як і було зазначено в правилах використання засобу. Коли Наталка випила всі три флакони і зі сльозами визнала, що Оленка “чудова людина”, магічний засіб повернувся, бо Оленка мала намір використати його для великих, безкорисливих справ, таких як порятунок батька від пожежі та лікування сусідки Лізи. Це підтвердила листівка з написом: “Ти заслуговуєш на успіх!”.

16. Поясніть, як ви розумієте подані нижче слова власника крамниці щастя. Буває алергія на чесність, чемність і багато інших чеснот, а от на успіх алергії не буває ні в кого!

Слова Світозара Даниловича означають, що чесноти, як-от чесність або чемність, можуть викликати негативну реакцію (заздрість, неприйняття) у деяких людей. Але успіх — це те, чого хочуть усі, і ніхто не відмовляється від перемоги. Тобто люди можуть не любити добрих людей, але вони завжди прагнуть їхнього успіху.

✍️ ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

17. Чи хотіли б ви скористатися послугами крамниці щастя, якби була така нагода? Що б ви там купили? Напишіть (за бажанням) невелике оповідання, персонажем якого є відвідувач / відвідувачка чарівної крамниці.

Якби в мене була така нагода, я б, мабуть, не втримався від спокуси зазирнути до такої крамниці. Але, пам’ятаючи досвід Наталки, я б не купував «Успіх». Мені здається, набагато ціннішим товаром було б «Натхнення». Не миттєвий результат, а саме той поштовх, та іскра, що допомагає рухатися далі, творити, знаходити нові ідеї та сили для їх втілення. Натхнення не робить роботу за тебе, але робить її радісною та та осмисленою.

Оповідання: “Крамничка загублених мрій”

Старий Максим уже й не пам’ятав, коли востаннє відчував щось схоже на радість. Колись він мріяв стати художником, його скетчбуки були повні ескізів, а в серці палав вогонь. Але життя внесло свої корективи: родина, робота на заводі, щоденні турботи. І ось йому вже за п’ятдесят, руки загрубіли від важкої праці, а мрії вкрилися товстим шаром пилу.

Одного похмурого осіннього вечора, повертаючись додому, Максим заблукав у вузеньких вуличках старого міста. Раптом він помітив маленьку крамничку, якої раніше тут ніколи не бачив. Над дверима висіла скромна вивіска: «Крамничка щастя». Здивований, він штовхнув двері.

Усередині пахло травами та старими книгами. За прилавком стояв сивий дідусь із добрими очима.

— Доброго вечора, — привітався він. — Чим можу допомогти?

— Я… я й сам не знаю, — розгублено промовив Максим. — Просто зайшов.

— Люди не заходять сюди просто так, — усміхнувся дідусь. — Ви щось шукаєте. Можливо, успіх?

Максим гірко посміхнувся.

— Успіх? Ні, дідусю. Напевно, вже запізно для успіху. Я загубив щось набагато важливіше.

— І що ж це? — запитав продавець.

— Натхнення, — тихо відповів Максим. — Вогонь, який колись горів у душі.

Дідусь, здавалося, зрозумів усе без зайвих слів. Він мовчки поліз під прилавок і дістав звідти невелику, красиво оздоблену коробочку.

— Ось, візьміть. Це «Концентрат натхнення». Але попереджаю, це не чарівна паличка. Він не намалює за вас картину і не зробить вас знаменитим. Він лише допоможе згадати те, що ви забули.

— Скільки я вам винен? — запитав Максим, тримаючи в руках коробочку.

— Нічого. Ваша плата — це те, що ви з цим зробите.

Повернувшись додому, Максим довго дивився на подарунок. Усередині був маленький флакончик із прозорою рідиною, що ледь помітно мерехтіла. Він відкрив його і вдихнув ледь вловимий аромат, схожий на запах свіжої фарби та мокрого полотна.

Тієї ночі він не спав. Дістав старий мольберт, знайшов фарби. Руки, що давно відвикли від пензля, спершу не слухались. Але потім, ніби згадуючи давні навички, почали впевнено виводити лінії. Він малював нічне місто за вікном, те саме, яке щодня бачив сірим і буденним. Але зараз на його полотні воно переливалося тисячами вогнів, сповнене таємниць і краси.

Максим не став знаменитим художником. Але він знову почав малювати. Кожен вечір після роботи він ішов у свою маленьку майстерню і творив. І вперше за багато років він відчував себе по-справжньому щасливим. Бо крамничка подарувала йому не успіх, а щось значно цінніше — повернула йому самого себе.