§ 3. Модернізм як стиль доби й мистецький напрям

• Назад до змісту

ПРО ЩО ВИ ДІЗНАЄТЕСЯ?

Що таке модернізм?

Модернізм — це новий тип світосприйняття та мистецький напрям, що утвердився в європейській духовній культурі на межі ХІХ–ХХ століть. Він виник як заперечення реалістичних канонів та орієнтація на нові форми вираження людського «Я».

Які є основні течії модернізму?

Основними течіями модернізму є символізм, імпресіонізм, неоромантизм та експресіонізм. Кожна з них пропонує власний спосіб художнього осягнення дійсності — від миттєвих вражень до глибинних символів та експресивного вираження болю чи страху.

Чому митці початку ХХ ст. почали досліджувати не стільки вчинки, скільки душу людини?

Це сталося тому, що реалізм перестав задовольняти потребу людини в осягненні сенсу буття. Наукові відкриття (подільність атома, психоаналіз З. Фрейда) довели складність людської психіки. Митці прагнули волі від суспільного тиску, тому зосередилися на внутрішньому світі особистості, поєднуючи свідоме й позасвідоме, раціональне й емоційне.

ЗАВДАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

1. Прочитайте й законспектуйте матеріал про модернізм як стиль доби та мистецький напрям.

Модернізм (межа XIX–XX ст.) став реакцією на кризу реалізму та стрімкий технічний прогрес (поява автомобілів, літаків, хмарочосів). Людина прагнула свободи, права вибору, можливості творити власну долю.

Основні ознаки модернізму:

• Інтуїтивізм — пізнання світу не лише логікою, а й інтуїцією.
• Індивідуалізм — зосередження на «Я» автора, героя, читача.
• Увага до внутрішнього світу людини — герой показаний як самодостатня особистість зі складною душевною організацією.
• Символізм — використання символів для пізнання світу.
• Ліризм — посилена увага до почуттів і переживань.
• Естетизм — важливо не тільки що сказати, а й як сказати.
• Культ волі, активності, боротьби.
• Ідеологічність — віра в здатність людини змінити й удосконалити дійсність.

2. Перетворіть інформацію з таблиці на усну розповідь.

Модернізм на початку ХХ століття був представлений чотирма основними течіями.

Перша — символізм, де думки замінювалися знаками-символами (як «ранок» замість «молодість»). У літературі це Олександр Олесь, П. Тичина, у живописі — Ю. Михайлів.

Друга — імпресіонізм, що зосереджувався на миттєвих враженнях і найтонших змінах настрою. Яскравими представниками були М. Коцюбинський та В. Винниченко, а в малярстві — О. Мурашко та І. Труш.

Третя — неоромантизм, який оспівував сильну вольову особистість та її конфлікт із дійсністю. Це творчість Лесі Українки, О. Кобилянської, а в живописі — роботи О. Мурашка.

Четверта — експресіонізм, що зображував біль, страх та абсурдність існування через «нервову» емоційність. У літературі це Василь Стефаник, у живописі — Олекса Новаківський.

Цікаво, що один і той самий митець міг творити в різних течіях: наприклад, Олександр Олесь поєднував символізм і неоромантизм.

3. Перетворіть текст на таблицю.