«Жаба й Віл» — одна з найвідоміших байок видатного українського поета-байкаря Леоніда Глібова. У центрі алегоричного сюжету розгортається трагікомічна спроба Жаби зрівнятися за розмірами з могутнім Волом, продиктована сліпою заздрістю та марнославством. Твір у дотепній і повчальній формі викриває людську пиху, нагадуючи про важливість жити у злагоді із собою та тверезо оцінювати власні можливості.
Раз Жаба вилізла на берег подивиться
Та й трошечки на сонечку погріться.
Побачила Вола
Та й каже подрузі тихенько
(Вигадлива була!):
— Який здоровий, моя ненько!
Ну що, сестрице, як надмусь,
То й я така зроблюсь?
От будуть жаби дивуваться!
— І де вже, сестро, нам рівняться… —
Казать їй друга почала;
А та не слуха… дметься… дметься…
— Що, сестро, як тобі здається,
Побільшала хоч трохи я?
— Та ні, голубонько моя!
— Ну, а теперечки? Дивися!
— Та годі, сестро, схаменися! –
Не слуха Жаба, дметься гірш,
Все думає, що стане більш.
Та й що, дурна, собі зробила?
З натуги луснула — та й одубіла!
Такі і в світі жаби є,
Прощайте, ніде правди діти;
А по мені — найлучче жити,
Як милосердний Бог дає.