Вірш «Заповіт» був створений 25 грудня 1845 року в Переяславі в період тяжкої хвороби поета. У цьому лаконічному, але напрочуд потужному тексті Тарас Шевченко сформував своєрідний духовний маніфест, поєднавши сповідь знедоленого сина України з безкомпромісним закликом до народного визволення. Твір сповнений глибокої патріотичної експресії, любові до рідного краю та непохитної віри у вільне, справедливе прийдешнє.
(В автографі Шевченка заголовка нема)
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… А до того —
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
25 грудня 1845 в Переяславі