Гумореска Павла Глазового «Заморські гості» — один із найяскравіших творів майстра українського сатиричного слова, присвячений питанням національної самосвідомості та мовної гідності. У центрі оповіді постає курйозний діалог між туристами з Канади та київським міліціонером, чия бездоганна українська мова викликає щире захоплення закордонних гостей. Поєднуючи м’який гумор із гострою суспільною сатирою, поет вибудовує несподівану кінцівку, яка влучно утверджує думку: мова є виразним мірилом внутрішньої культури, благородства та самоповаги людини.
Прилетіли на Вкраїну
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради.
Біля входу запитали
Міліціонера:
— Чи потрапити ми можем
На прийом до мера? —
Козирнув сержант бадьоро.
— Голови немає.
Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає.
Здивуванням засвітились
Очі у туриста.
— Ваша мова бездоганна
І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді,
Галасують знову,
Що у Києві забули
Українську мову.
Козирнув сержант і вдруге.
Не дивуйтесь, — каже.
Розбиратися у людях
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.