Поезія Олега Ольжича «Захочеш і будеш!..» — це яскравий зразок вольової лірики та художній маніфест нескореного покоління. У центрі твору постає сильна, самовіддана особистість, покликана долати небезпеки заради високої мети й жити в повній гармонії з власним сумлінням. Лаконічні, карбовані рядки поета сповнені непохитної віри у внутрішній потенціал людини та здатність силою волі змінювати світ.
Захочеш — і будеш. В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з одважним життям,
Як з тілом смертельника крила.
І легко тобі, хоч і дивишся ниць,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць
І гостру петарду наказу.
Навчишся надать блискавичність думкам
І рішенням важкість каміння.
Піти чи послати і стать сам-на-сам
З своїм неблаганним сумлінням.
Примітка редакції
Через технічну помилку, в текст цієї поезії раніше потрапив фрагмент твору Юрія Липи «Сімнадцятий». Ці строки не належать Олегу Ольжичу. Перепрошуємо за непорозуміння…
…Вперед, Україно! В Тебе — тяжкі стопи,
Пожари хат димляться з-під них.
Ні Росії, ні Європі
Не зрозуміти синів Твоїх!.