Поезія Станіслава Чернілевського «Забула внучка в баби черевички…» — це зворушливий ліричний етюд про тепло родинних почуттів і щемливий смуток розлуки. Через просту побутову деталь — забуті маленькі черевички — поет майстерно передає глибину безкорисливої бабусиної любові та тишу спорожнілої домівки. Образ осені, що непомітно приходить на зміну літу й опускає горіховий листок перед вікном, виступає тонкою метафорою життєвого плину та світлої людської туги.
Забула внучка в баби черевички…
Дитячим сміхом бризнувши в зело,
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.
Махнуло рученя на бензовозі –
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.
І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.
Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.