«Я піду в далекі гори» — одна з найвідоміших ліричних пісень геніального композитора й поета Володимира Івасюка. Твір гармонійно поєднує фольклорні карпатські мотиви, неповторний колорит гірської природи та світле, піднесене почуття кохання, здатне подолати будь-які перешкоди.
Я піду в далекі гори
На широкі полонини,
І попрошу вітру зворів,
Аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах
На кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила –
Карі очі, чорні брови.
Приспів:
Мила моя, люба моя,
Світе ясен-цвіт,
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру,
Мрію молоду,
І сади цвітуть для мене,
Як до тебе йду.
А як вітер з полонини
Полетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину –
Чорні брови, карі очі.
Перейду я бистрі ріки,
І бескиди, і діброви,
І шляхи мені покажуть
Карі очі, чорні брови.
Приспів