Антична байка давньогрецького автора Езопа «Вовк і Ягня» в перекладі Юрія Мушака є хрестоматійним зразком алегоричного жанру. У лаконічному діалозі між хижаком і беззахисним створінням розкривається вічна тема свавілля сильного над слабким. Твір підкреслює, що для тих, хто заздалегідь вирішив учинити зло, жодні логічні чи моральні аргументи не мають значення.
Вовк побачив, що Ягня п’є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’їсти. Отже, хоч він стояв і вище по течії, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповідало, що воно п’є, торкаючись води тільки краєчком губ, і що, зрештою, воно, стоячи внизу, не може йому каламутити воду. Тоді Вовк зауважив:
— Минулого року ти зневажило мого батька.
— Мене тоді й на світі не було, — відповіло Ягня.
Але Вовк сказав йому:
— Хоч би як ти виправдовувалось, я все одно тебе з’їм.
Так навіть справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.