«Водограй» Володимира Івасюка — визначна перлина української пісенної лірики, яка здобула всенародну любов і всесвітнє визнання. Створений на перетині фольклорних джерел і сучасної музичної естетики, твір сповнений світлої життєствердної енергії та юнацького оптимізму. Образ гірського потоку перетворюється на чарівний музичний інструмент, що пробуджує щирі почуття, радість і натхнення. Динамічний ритм і колоритні образи підкреслюють нерозривний зв’язок людини з живильною красою рідної природи.
Тече вода, тече бистра, а куди – не знає,
Поміж гори в світ широкий тече, не вертає.
Ми зайдемо в чисту воду біля водограю
І попросим його щиро – хай він нам зіграє.
Приспів:
Ой водо-водограй, грай для нас, грай.
Танок свій жвавий, ти, не зупиняй.
За красну пісню на всі голоси
Що хочеш, водограю, попроси.
Струни дає тобі кожна весна,
Дзвінкість дарує їм осінь ясна.
А ми зіграєм на струнах отих,
Хай розіллють вони радісний сміх.
Подивись, як сіру скелю б’є вода іскриста,
Ти зроби мені з тих крапель зоряне намисто.
Краще я зберу джерела, зроблю з них цимбали,
Щоб тобі, дівчино мила, вони красно грали.
Приспів