«Травнева пісня» Йоганна Вольфганга Ґете є одним із найдосконаліших зразків ранньої лірики поета, створеної в так званий «штурмерський» період. Цей твір сповнений життєствердного пафосу, захоплення красою природи та щирими емоціями закоханої людини. Гармонійне поєднання мотивів весняного пробудження землі й трепету людського серця створює світлий, піднесений настрій.
Сміється природа радо мені,
Як сяє сонце по зимнім сні!
Барвисті квіти по всіх лугах,
Пташині хори по всіх гаях,
І в кожнім серці радість, весна:
О земле, сонце, любов ясна!
Любов моя, ти світлий чар!
Ти злото ранніх нагірних хмар!
Твій подив свіжим лугам, полям,
Благословення траві й квіткам…
Дівчатко любе, дівча ясне!
Як зір твій сяє: ти любиш мене!
Як жайворонок — повітря й спів,
Як чиста квітка — росу полів,
Тебе люблю я гарячим чуттям,
Ти радістю, сміхом, новим життям
Підносиш спів мій, хвилюєш кров..
О, будь щаслива, моя любов!
Переклад М. Зерова