Вірш «Стежечка» Ігоря Калинця — це яскравий зразок дитячої поезії, побудований на художньому прийомі персоніфікації. Автор майстерно оживлює образ стежки, наділяючи її рисами непосидючого, грайливого маляти, яке пірнає в траву, перескакує струмки та біжить увись. Поезія написана вільним віршем (верлібром), що додає розповіді невимушеності та динамізму. Твір випромінює світло, радість відкриття та щире захоплення безмежною красою рідного краю.
Ходім зі мною, стежечко.
Обережно,
не зачепися за камінець,
переступи соломку
і під спориш не ховайся,—
все одно бачу.
А там,
за городом,
ого як ти виросла!
Сама біжиш,
через струмок перескакуєш,
батіжком по пилюці цвьохаєш,
за суницею збочуєш,
топчеш горох при дорозі.
Коли б глянути, стежко,
он з тої гори
на всенький світ!
Тільки не поспішай:
така верчена ти,
як дзига.
Але ж світ красний —
голова крутиться…