Поезія Миколи Вінграновського вирізняється особливою мелодійністю, щирістю та глибоким зв’язком із рідною природою. Вірш «Сама собою річка ця тече…» утілює теплі спогади дитинства, де маленька річечка біля хати сприймається як жива істота, донечка великого Дніпра. Автор майстерно зливає пейзажні мотиви з найщирішими почуттями до батьків та рідного краю.
Сама собою річка ця тече,
Маленька річечка, вузенька, як долоня.
Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,
Маленька донечка без імені іще.
Вона тече в городі в нас під кленом,
І наша хата пахне їй борщем.
Цвіте над нею небо здоровенно
Солодкими хмаринами з дощем.
Ця річечка тече для клена і для мене,
Її й тоді я бачу, коли сплю.
Я річечку оцю в городі в нас під кленом
Як тата й маму і як мед люблю.