Гумореска-байка Павла Глазового «Похвала» у яскравій алегоричній формі порушує одвічну проблему людської легковірності перед облесливими словами. За класичним казковим сюжетом про павука та муху криється тонке викриття нещирості, фальшивих компліментів і маніпуляцій, на які нерідко потрапляють люди в реальному житті. Автор майстерно поєднує народну простоту оповіді з влучною мораллю, нагадуючи, що за солодкою похвалою часто криється небезпечна пастка.
— Ахи! — гукнув старий павук,
Уздрівши юну муху.—
Ти так гудеш, що кожен звук,
Як музика для слуху.
За дивну талію твою
І за гарненькі ніжки —
Я все покинув би й пішов
Хоч на край світу пішки.
Ти — як перлина, як топаз,
Ти — як іскрина синя..
А муха — дзись!
І тільки раз! —
Попала в павутиння.
Ну й зрозуміло, що було
І що робилось далі.
Оскільки діло вже дійшло
У байці до моралі,
То я скажу, що не для мух
Слова, звичайно, мовляться,
Бо на солодку похвалу
Не тільки мухи ловляться.