«Пісня про солдатів Вестерплятте» Константи Ільдефонса Галчинського — один із найвідоміших поетичних творів світової літератури про події Другої світової війни. Вірш поєднує трагізм воєнного лихоліття з високим романтичним пафосом безсмертя духу воїнів, які ціною власного життя тримали оборону. Поетичний образ небесного морського батальйону символізує невмирущу пам’ять народу про своїх героїв-захисників.
Коли вже дні спинили плин
І випало вмирати,
До неба лавами пішли
Солдати з Вестерплятте.
(А літо було гарне того року)
І так співали: “То пусте
Що нам боліли рани —
Зате ж весела путь веде
На осяйні поляни.
(А на землі того року було стільки вересу)
Стояли в Гданську ми, як мур,
Не брали нас гармати.
Тепер Ми в хмарах після бур,
Солдати з Вестерплятте”.
І ті, чий слух сяга зірок,
Зір плине в даль бездонну —
Почули в небі рівний крок
Морського батальйону.
І спів лунав такий: “Аби
Не згаять час чудесний,
Ми грітись будем в теплі дні
На вересі небеснім.
Коли ж подмуть вітри зими
І стане сніг кружляти
Понад Варшавою — то ми,
Солдати з Вестерплятте”.