Вірш Максима Рильського «Осінь-маляр із палітрою пишною…» — взірець витонченої пейзажної лірики, сповнений світлої гармонії та замилування природою. Образ осені персоніфіковано: вона постає майстерним художником, який легкими рухами розливає тумани, сріблить роси й розфарбовує ліси у золото та багрянець. Мелодійний ритм і багата палітра зорових та слухових образів створюють атмосферу тихої, затишної казки, де природа живе власним натхненним життям.
Осінь-маляр із палітрою пишною
тихо в небі кружляє,
осипає красою розкішною.
Там розсипа вона роси сріблисті,
Там тумани розливає,
Ліс одягає у шати барвисті.
Ліс обливає кольорами дивними,
Ніжно сміється до вітру,
Грає цілунками з ним переливними.
Фарби рожеві, злотисті, червоні,
Срібно-блакитне повітря…
Ніжні осінні пісні тиходзвонні!