Співомовка «Окуляри», створена Степаном Руданським у лютому 1859 року, репрезентує унікальний жанр авторської комічної поезії, укоріненої у фольклорних традиціях. В основі сюжету лежить кумедний анекдот про неписьменного чоловіка, який щиро вірить, що вміння читати залежить не від знань і науки, а виключно від правильно підібраних скелець. За допомогою соковитого народного гумору та легкої іронії поет висміює темноту, наївність і бажання здобути фах без найменших зусиль. Твір захоплює динамічною розповіддю, колоритним мовленням і повчальним народним глуздом.
Розходився мужичок
Аж ґвалт дякувати,
Та одна йому біда:
Не вмів читати.
До аз-буки — так куди,
Не того він хоче.
Він гадає чим другим
Просвітити очі.
«Не вміє ж так старий дяк
Стрічки розібрати,
Окуляри ж як візьме —
То куди читати!
Отак і я заведу
Кондаки й тропарі,
Піду тілько та куплю
Такі окуляри».
Пішов мужик до крамниці,
Різні вибирає…
Що на очі накладе,
То все не читає.
Далі соті з носа зняв,
Об землю ударив.
Розплатився та й пішов
Сам без окулярів.
Та й на проводи сказав
Хрещеному люду:
«Окулярів не купив,
То й дяком не буду».
_6 февраля _